Визнання договору купівлі- продажу недійсним

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Закон України «Про судовий збір»

Договір купівлі-продажу

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому, майнові права, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Недійсність договору купівлі-продажу

Підставою недійсності правочину, а саме договору купівлі-продажу, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

• Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
• Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
• Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
• Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
• Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Звертаємо увагу, що серед підстав не названо ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, яка містить вимогу відповідності правочину формі, установленій для нього законом. Отже, недодержання форми правочину не означає автоматичного визнання його недійсним. Водночас правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

До оспорюваних правочинів належать такі:

• учинені без відповідного дозволу (ліцензії);
• учинені під впливом помилки;
• фіктивний правочин, тобто правочин, учинений без наміру створити правові наслідки, які передбачалися ним;
• удаваний правочин, тобто правочин, який учинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, і деякі інші.

Куди звернутись

Для визнання договору купівлі-продажу недійсним необхідно звернутись до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Вартість

У справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. Відповідно до Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб,- у сумі - 3028 гривень, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1211 гривень 20 копійок.

Судова практика

• Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року у справі № 761/32029/15-ц залишено апеляційну скаргу, якою позовні вимоги задоволені частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири у частині покупця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, переведено право покупця за цим договором на Позивача.
• Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 18 травня 2018 року у справі № 761/9449/17 встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від, укладений між приватним підприємством та фізичною особою є нікчемним правочином.