Оформлення та оплата простою на підприємстві: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
(Внесені правки та додані посилання, судова практика)
 
(Не показані 9 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n2 Кодекс законів про працю України (КЗпП України)]
* [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року N 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"]
*[https://www.msp.gov.ua/news/12305.html Роз’яснення Міністерства соціальної політики України щодо деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"]
== Загальні положення ==
Відповідно до '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 стаття 34 КЗпП України] простій''' - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.


[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 Частиною другою статті 34 КЗпП України] передбачено, що у разі простою '''''працівники можуть бути переведені за їх згодою''''' з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
== Порядок оформлення простою ==
Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0257203-07#Text '''листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві"''']:
* '''про початок простою''', відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 частини другої статті 113 КЗпП України], крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, '''працівник повинен попередити''' власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавством не врегульовано порядок та форма такого попередження, тобто попередження можливе й усне, і письмове, головне, щоб своєчасне;
*на час простою не з вини працівника '''оформлюється акт''' простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи);
* на час простою не з вини працівника '''оформлюється наказ''' власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою;
* якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n826 частина перша статті 142 КЗпП України]).
== Порядок оплати часу простою ==
Порядок оплати часу простою врегульований [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 статтею 113 КЗпП України].


== Нормативна база ==
'''Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).'''


# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 Кодекс законів про працю України]
Тобто при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено.  
# [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 Закон України «Про відпустки»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12 Закон України «Про охорону праці»]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.99]
# [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF Постанова від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати"]
# Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 N 257/06/187-07


== Визначення поняття «простій» ==
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 підпунктами 1 та 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства. Відповідно  до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n549 ч.3 ст.84 КЗпП] у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
  <big>Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n199 стаття 34 КЗпП України])
</big>
У разі простою ''працівники можуть бути переведені за їх згодою'' з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості <big>на строк до одного місяця</big>''.
<small><br>
== <big>Порядок оформлення простою<br></big> ==


<big>Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в
'''За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток'''.
  '''Листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 N 257/06/187-07'''
* '''Про початок простою''', крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, '''працівник повинен попередити''' власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб (законодавчо не врегульовано порядок такого попередження, тобто попередження можливе й усне, і письмове, головне, щоб своєчасне).
  Форма такого повідомлення не встановлена законодавством, проте краще це зробити у письмовому вигляді.
* <big>На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи)
* На час простою не з вини працівника оформлюється наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
* Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.</big>


Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n826 частина перша статті 142 Кодексу законів про працю України].
При цьому, доплата до рівня мінімальної зарплати при простої <u>не здійснюється</u> ([https://www.msp.gov.ua/news/12305.html роз’яснення Міністерства соціальної політики України щодо деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"]).


Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права і обов'язки працівників і адміністрації, визначається час початку і закінчення роботи, зобов'язання адміністрації організувати облік явки на роботі і залишення роботи тощо.
Слід зауважити, що відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n624 статті 98 КЗпП України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n54 статті 8], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/108/95-%D0%B2%D1%80#n79 13 Закону України "Про оплату праці"] працівників установ і організацій, що <u>фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань</u>.


Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
</big>
== Порядок оплати часу простою ==
<big>Порядок оплати часу простою врегульований [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n680 статтею 113 КЗпП України].


<big>'''Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду''' (окладу).</big>
Відповідно до частини другої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n41 статті 6 Закону України «Про охорону праці»] працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.


  Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.1, пп3 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.99] <br>
За період простою з причин, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n41 частиною другою статті 6 Закону України «Про охорону праці»], які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.
«оплата  часу  простою  не з вини працівника у розмірі не нижче двох  третин  тарифної  ставки  встановленого  йому  розряду ставиться  у  залежність  від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган  (бригадира,  майстра,  інших службових  осіб) у тому разі,  коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємств»


Відповідно  до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n549 ч.3 ст.84 КЗпП] у разі простою підприємства (установи, організації)  з  не залежних  від  працівників  причин власник або  уповноважений  ним  орган  (роботодавець)  може  у визначеному колективним договором порядку надавати  відпустки  без збереження  або  з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки  не  ставиться  у  залежність  від  подання працівником  заяви  і  термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.


<big>'''За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток'''.</big>
'''Необхідно враховувати''', що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.


Відповідно до абзацу [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#n41 2 статті 6 ЗУ «Про охорону праці»], працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
<big>'''Час простою з вини працівника не оплачується'''</big>.
Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.


<big>'''Час простою з вини працівника не оплачується'''</big>.<br>
Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 підпункту 4 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»] простій з вини працівника в будь-якому разі '''оплаті не підлягає'''.


Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0013700-99 пп.4 п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.99]
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n70 Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»] передбачено, що '''час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку'''.  
Простій  з  вини  працівника  в  будь-якому разі оплаті не підлягає


У [https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80 п. 2 частини 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96] зазначено, що <big>'''час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку'''</big>. <br>
Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.
Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.


<big>Разом із тим, у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду</big> (абзац шостий [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100]). Про це саме йдеться у листі Мінпраці та соціальної політики України від 20.12.2007 р. № 929/13/84-07.
Разом із тим, у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/100-95-%D0%BF#n42 абзац шостий п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100]). Про це саме йдеться у [https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vl929203-07#Text листі Мінпраці та соціальної політики України від 20.12.2007 № 929/13/84-07].


Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.</big>
Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.
<big>
== Судова практика ==
''Приклад судової практики: Рішення Верховного суду України від 10.12.2018 року справа № 236/2715/18''
* [http://reyestr.court.gov.ua/Review/80916484 Постанова Донецького апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 236/2715/18]
</big>
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/116574843 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 у справі № 759/4617/21]
</big><br>
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Охорона праці]]
[[Категорія:Оплата праці]]

Поточна версія на 16:37, 10 липня 2024

Нормативна база

Загальні положення

Відповідно до стаття 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Частиною другою статті 34 КЗпП України передбачено, що у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Порядок оформлення простою

Дії працівників і роботодавця у випадку виникнення простою прописані в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві":

  • про початок простою, відповідно до частини другої статті 113 КЗпП України, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Законодавством не врегульовано порядок та форма такого попередження, тобто попередження можливе й усне, і письмове, головне, щоб своєчасне;
  • на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи);
  • на час простою не з вини працівника оформлюється наказ власника або уповноваженого ним органу, який міститиме перелік структурних підрозділів, на які поширюється простій, у випадку, якщо простій не поширюватиметься на все підприємство, а також дату початку та, за можливості, дату закінчення простою або ж подію, з якою пов’язане закінчення простою;
  • якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил (частина перша статті 142 КЗпП України).

Порядок оплати часу простою

Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України.

Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Тобто при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено.

Згідно з підпунктами 1 та 3 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства. Відповідно до ч.3 ст.84 КЗпП у разі простою підприємства (установи, організації) з не залежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

При цьому, доплата до рівня мінімальної зарплати при простої не здійснюється (роз’яснення Міністерства соціальної політики України щодо деяких питань оплати праці на виконання Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України").

Слід зауважити, що відповідно до статті 98 КЗпП України, статті 8, 13 Закону України "Про оплату праці" працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про охорону праці», які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Згідно з підпункту 4 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» простій з вини працівника в будь-якому разі оплаті не підлягає.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що час, коли працівник фактично не працював, але за ним на підставі законодавства зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Це означає, що час простою не з вини працівника, оплачений з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу), враховується для надання йому щорічної відпустки.

Разом із тим, у разі розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки час, протягом якого працівники згідно з законодавством або з інших поважних причин не працювали та за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац шостий п. 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100). Про це саме йдеться у листі Мінпраці та соціальної політики України від 20.12.2007 № 929/13/84-07.

Якщо під час розрахунку середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки до розрахункового періоду потрапляє час простою, його слід виключити з розрахункового періоду.

Судова практика