Нанесення тяжких тілесних ушкоджень: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Поняття тяжкого тілесного ушкодження == '''Тілесні ушкодження''' - це протиправне і винн...)
 
мНемає опису редагування
 
(Не показані 12 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Поняття тяжкого тілесного ушкодження ==
== Нормативна база ==
'''Тілесні ушкодження''' - це протиправне і винне порушення анатомічної цілості тканин, органів потерпілого та Їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів.<br />
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95 Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6]
'''Суспільне небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень''' виражаються у фізичному, хімічному, біологічному чи іншому впливі на потерпілого (нанесення ударів, застосування зброї чи інших предметів, хімічних речовин тощо). Бездіяльність має місце тоді, коли винний не вчиняє певних дій, які він повинен був і міг вчинити стосовно іншої людини, що потягнуло за собою заподіяння шкоди її здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень (наприклад, умисне ненадання необхідних ліків особі, яка прикута до ліжка).<br />
'''Нанесення тяжких тілесних ушкоджень''' – кримінально каране діяння, яке в залежності від форми вини може утворювати склад злочину, передбаченого ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) або ст.128 (Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження ) Кримінального кодексу України.
<br />
== Умисне тяжке тілесне ушкодження ==
'''Умисне тяжке тілесне ушкодження''' – це умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя. Відповідальність за вказаний злочин передбачена ст. 121 КК України.<br />
 
'''Склад злочину'''<br />
 
'''Об’єктом злочину''' є здоров’я особи. Обов’язковою ознакою є наявність потерпілого.
'''Об'єктивну сторону злочину утворюють''':
# Діяння (дія або бездіяльність).
# Наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження.
# Причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками. <br />


Відповідно до ст. 121 КК '''тяжким тілесним ушкодженням є''' тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння; 2) таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій;3) психічну хворобу; 4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; 5) переривання вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.<br />
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"]
== Загальна інформація ==
'''Тілесне ушкодження''' - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.


'''Небезпечними для життя''' є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.<br />
Відповідно до законодавства, тілесні ушкодження поділяються на легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.
За ознакою втрати будь-якого органу або його функцій тяжким визнається ушкодження не за загрозою для життя, а за кінцевим результатом та наслідками. Втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій - це втрата: 1) зору; 2) слуху; 3) язика (мовлення); 4) руки; 5) ноги.<br />


Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реактивний стан нервової системи, визначається за ознакою тривалості розладу здоров'я. <br />
Відповідно до частини першої статті 121 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України] '''умисне тяжке тілесне ушкодження''' - умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
== Склад злочину ==
=== Об'єкт злочину ===
Об'єкт злочину - здоров'я людини.
=== Об'єктивна сторона злочину ===
♦ <u>Діяння</u> у формі:
* дія: застосування фізичного (завдання удару, заподіяння опіку тощо) або психічного впливу (загроза тощо) з використанням різних знарядь та засобів.
* бездіяльність: нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров’ю , за умови, якщо він був зобов’язаний і мав можливість здійснити їх.
♦ <u>Наслідки</u> (злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку у вигляді шкоди здоров’ю людини).


Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.
♦ <u>Причинний зв'язок</u> між зазначеними діянням і наслідками.  


Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є також інший розлад здоров'я, поєднаний '''зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину''' (не менш 33%). Під розладом здоров'я слід розуміти безпосередньо поєднаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі експертна комісія.<br />
'''Небезпечними для життя''' є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.


'''Ушкодження, що спричинило переривання вагітності''', незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в Правилах проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених МОЗ. Переривання вагітності спричинюється шляхом нанесення побоїв, поранень, застосування отруйних чи інших речовин тощо. У цьому полягає перша відмінність переривання вагітності як ознаки тяжкого тілесного ушкодження від переривання вагітності в результаті незаконного проведення аборту (ст. 134 КК України), при вчиненні якого винний застосовує інші способи штучного переривання вагітності. Друга відмінність обумовлюється суб'єктивним моментом: при вчиненні злочину, передбаченого ст. 134 КК України, умисел винного не спрямований на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як це має місце при вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 КК Украни.<br />
'''Втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій''' - це втрата:
# зору (повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, за якого має місце зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око зумовлює стійку втрату працездатності понад одну третину і за цією ознакою належить до тяжких тілесних ушкоджень);
# слуху (повна стійка глухота на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані трьох — п’яти сантиметрів від вушної раковини. Втрата слуху на одне вухо спричиняє стійку втрату працездатності менше як на одну третину і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесного ушкодження);
# язика (мовлення) (втрата можливості висловлюватися членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих);
# руки або ноги (відокремлення їх від тулуба (як усієї руки або ноги, так і ампутація їх на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглоба) чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).
Під '''психічною хворобою''' слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється [[Порядок проведення судово-психіатричної експертизи|психіатричною експертизою]]. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.


'''Непоправним знівечення обличчя''' визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним. Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.<br />
Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є також інший розлад здоров'я, поєднаний '''зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину''' (не менш 33%). Під розладом здоров'я слід розуміти безпосередньо поєднаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі експертна комісія.


Поняття знівечення - не медичне поняття, тому право кваліфікувати ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенції слідчого та суду. Водночас не слідчий і суд, а судово-медичний експерт визначає вид ушкодження, його особливості, механізм утворення і встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. <br />
'''Ушкодження, що спричинило переривання вагітності''', незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. Переривання вагітності спричинюється шляхом нанесення побоїв, поранень, застосування отруйних чи інших речовин тощо. Необхідна наявність причинного зв’язку між заподіяним тілесним ушкодженням і перериванням вагітності.


Знівечення інших частин голови, крім обличчя (верхня і задня частина голови, задня частина шиї) не утворює зазначеної ознаки. Водночас, непоправне знівечення верхньої передньої частини шиї слід кваліфікувати за ст. 121 КК України за цією ознакою.<br />
'''Непоправним знівечення обличчя''' визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним. Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.


Якщо умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є ознакою (способом чи наслідком) іншого злочину, його вчинення слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин (наприклад, ч. 4 ст. 187 КК України). Кваліфікувати його ще й за ст. 121 КК України слід лише тоді, коли санкція статті (частини статті, що передбачає покарання за такий злочин, є менш суворою, ніж санкція, передбачена, відповідно, ч. 1 чи ч. 2 ст. 121 КК України.
Для встановлення факту непоправності ушкодження призначається судово-медична експертиза, а наявність знівечення визначається слідчими та судовими органами. Суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду виходячи із загальноприйнятих уявлень про людський вигляд.  
=== Суб'єкт злочину ===
Суб'єктом злочину є <u>осудна особа, яка досягла 14-річного віку</u>.
=== Суб'єктивна сторона злочину ===
Суб'єктивна сторона злочину характеризується <u>умисною виною</u> (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).  


'''Закінченим цей злочин є''': у разі визнання умисного тілесного ушкодження тяжким за ознакою його небезпечності для життя в момент заподіяння - з моменту вчинення такого діяння; у всіх інших випадках - з моменту настання наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 121 КК України.<br />
Встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України].  
== Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження ==
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>вчинене способом, що має характер особливого мучення</u>, має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого.


'''Суб'єктом злочину є''' осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
'''Мученням''' можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль (наприклад, дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров'я умовах, та інші подібні дії).


'''Суб'єктивна сторона злочину''' характеризується прямим або непрямим умислом. Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку - коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч.2 ст. 121 КК України). Водночас, встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК України. Так, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків слід кваліфікувати за ч. З ст. 345 КК України; умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень членам певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи з метою по вного або часткового їх знищення - за ч, 1 ст. 442 КК України. Це саме стосується ряду інших діянь, коли заподіяння умисного тяжкого тілесно го ушкодження обумовлене певним мотивом чи метою (зокрема ч. 3 ст. 350 КК України, ч. З ст. 377 КК України, ч. З ст 398 КК України). Кваліфікувати дії винних за таких обставин ще й за ст. 121 КК України не потрібно. Ставлення винного до смерті потерпілого (ч. 2 ст. 121) є необережним.
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>вчинене групою осіб</u>, утвореною без попередньої змови.  


'''Кваліфікованими видами умисного тяжкого тілесного ушкодження''' ( ч. 2 ст. 121 КК України) є вчинення його:
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>вчинене з метою залякування потерпілого або Інших осіб</u>, має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами.
# Способом, що має характер особливого мучення;
# Групою осіб;
# З метою залякування потерпілого або інших осіб;
# На замовлення або
# Спричинення ним смерті потерпілого.<br />


Умисне тяжке тілесне ушкодження, '''вчинене способом, що має характер особливого мучення''', має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого. Мученням можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль. Зокрема це можуть бути дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров'я умовах, та інші подібні дії. Особливим проявом таких дій слід визнавати дії, які мають характер мордування або катування.
Залякування становить основний зміст погрози, однак страх не є самоціллю заподіяння зазначених ушкоджень. Найчастіше вони є засобом впливу на потерпілого чи інших осіб, щоб примусити їх виконати певну дію чи утриматись від її виконання. Іншими особами, на залякування яких спрямоване заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, можуть визнаватися будь-які особи, на яких, на думку винного, вчинення зазначених дій щодо потерпілого може вчинити бажаний для винного вплив (близькі родичі потерпілого, друзі, колеги по роботі тощо).


У ч. 2 ст. 121 КК України йдеться про групу осіб, утворену без попередньої змови. Вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження '''групою осіб''' за попередньою змовою або організованою групою також потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 121 КК України.<br />
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості.</u>


Умисне тяжке тілесне ушкодження, '''вчинене з метою залякування потерпілого або Інших осіб''', має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами. Залякування становить основний зміст погрози, однак страх не є самоціллю заподіяння зазначених ушкоджень. Найчастіше вони є засобом впливу на потерпілого чи інших осіб, щоб примусити їх виконати певну дію чи утриматись від її виконання. Іншими особами, на залякування яких спрямоване заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, можуть визнаватися будь-які особи, на яких, на думку винного, вчинення зазначених дій щодо потерпілого може вчинити бажаний для винного вплив. Такими особами можуть бути близькі родичі потерпілого, друзі, колеги по роботі тощо. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого або інших осіб при вимаганні, слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 189 КК України.<br />
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>вчинене на</u> <u>замовлення</u> (тілесні ушкодження заподіюються особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди).
Поняття замовлення у складі цього злочину полягає у тому, що тілесні ушкодження заподіюються особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди.<br />


Умисне тяжке тілесне ушкодження, '''що спричинило смерть потерпілого''', має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 КК України діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.<br />
♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, <u>що спричинило смерть потерпілого.</u> Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.
На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер І локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини.<br />
Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, у випадку ж заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.<br />
Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що пройшов з моменту нанесення ушкоджень і до смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.<br />


На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер І локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини.
== Необережне тяжке тілесне ушкодження ==
== Необережне тяжке тілесне ушкодження ==
 
У випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння '''необережного тяжкого тілесного ушкодження''' і кваліфікувати відповідно за [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 статтею 128 Кримінального кодексу України]. Не можна, наприклад, розцінювати як умисний злочин заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, одержаних при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.
Вказаний злочин відрізняється від передбаченого ст. 121 КК України '''лише суб’єктивною стороною'''.<br />
== Санкція (покарання) ==
#Умисне тяжке тілесне ушкодження, - карається <u>позбавленням волі</u> на строк від п'яти до восьми років (частина перша статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
У випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала   можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 128 КК. Не можна, наприклад, розцінювати як умисний злочин заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, одержаних при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.<br />
#Умисне тяжке тілесне ушкодження за наявності кваліфікуючої ознаки, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина друга статті 121 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
 
#Необережне тяжке тілесне ушкодження, - карається <u>громадськими роботами</u> на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або <u>виправними роботами</u> на строк до двох років, або <u>обмеженням волі</u> на строк до двох років (статті 128 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінального кодексу України]).
== Нормативна база ==
== Див. також ==
[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України] (статті 121, 128).<br />
* [[Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження]]
 
[[Категорія:Кримінальні правопорушення]]
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»] №2 від 07.02.2003.<br />
[[Категорія:Кримінальне право]]

Поточна версія на 11:48, 19 листопада 2024

Нормативна база

Загальна інформація

Тілесне ушкодження - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Відповідно до законодавства, тілесні ушкодження поділяються на легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до частини першої статті 121 Кримінального кодексу України умисне тяжке тілесне ушкодження - умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Склад злочину

Об'єкт злочину

Об'єкт злочину - здоров'я людини.

Об'єктивна сторона злочину

♦ Діяння у формі:

  • дія: застосування фізичного (завдання удару, заподіяння опіку тощо) або психічного впливу (загроза тощо) з використанням різних знарядь та засобів.
  • бездіяльність: нездійснення винним дій, які запобігли б заподіянню шкоди чужому здоров’ю , за умови, якщо він був зобов’язаний і мав можливість здійснити їх.

♦ Наслідки (злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку у вигляді шкоди здоров’ю людини).

♦ Причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

Втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій - це втрата:

  1. зору (повна стійка сліпота на обидва ока чи такий стан, за якого має місце зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Втрата зору на одне око зумовлює стійку втрату працездатності понад одну третину і за цією ознакою належить до тяжких тілесних ушкоджень);
  2. слуху (повна стійка глухота на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані трьох — п’яти сантиметрів від вушної раковини. Втрата слуху на одне вухо спричиняє стійку втрату працездатності менше як на одну третину і за цією ознакою належить до середньої тяжкості тілесного ушкодження);
  3. язика (мовлення) (втрата можливості висловлюватися членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих);
  4. руки або ноги (відокремлення їх від тулуба (як усієї руки або ноги, так і ампутація їх на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглоба) чи втрата ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).

Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.

Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є також інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину (не менш 33%). Під розладом здоров'я слід розуміти безпосередньо поєднаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі експертна комісія.

Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. Переривання вагітності спричинюється шляхом нанесення побоїв, поранень, застосування отруйних чи інших речовин тощо. Необхідна наявність причинного зв’язку між заподіяним тілесним ушкодженням і перериванням вагітності.

Непоправним знівечення обличчя визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним. Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.

Для встановлення факту непоправності ушкодження призначається судово-медична експертиза, а наявність знівечення визначається слідчими та судовими органами. Суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду виходячи із загальноприйнятих уявлень про людський вигляд.

Суб'єкт злочину

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди).

Встановлення мотиву і мети при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями Кримінального кодексу України.

Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого.

Мученням можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль (наприклад, дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров'я умовах, та інші подібні дії).

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, утвореною без попередньої змови.

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого або Інших осіб, має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами.

Залякування становить основний зміст погрози, однак страх не є самоціллю заподіяння зазначених ушкоджень. Найчастіше вони є засобом впливу на потерпілого чи інших осіб, щоб примусити їх виконати певну дію чи утриматись від її виконання. Іншими особами, на залякування яких спрямоване заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, можуть визнаватися будь-які особи, на яких, на думку винного, вчинення зазначених дій щодо потерпілого може вчинити бажаний для винного вплив (близькі родичі потерпілого, друзі, колеги по роботі тощо).

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості.

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене на замовлення (тілесні ушкодження заподіюються особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди).

♦ Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного вбивства. Для відмежування умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, слід ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер І локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їхні взаємовідносини.

Необережне тяжке тілесне ушкодження

У випадках, коли особа, яка заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як заподіяння необережного тяжкого тілесного ушкодження і кваліфікувати відповідно за статтею 128 Кримінального кодексу України. Не можна, наприклад, розцінювати як умисний злочин заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, одержаних при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків.

Санкція (покарання)

  1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років (частина перша статті 121 Кримінального кодексу України).
  2. Умисне тяжке тілесне ушкодження за наявності кваліфікуючої ознаки, - карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років (частина друга статті 121 Кримінального кодексу України).
  3. Необережне тяжке тілесне ушкодження, - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років (статті 128 Кримінального кодексу України).

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Нанесення_тяжких_тілесних_ушкоджень&oldid=51678