Дитячий будинок сімейного типу

Нормативна база

• Сімейний кодекс України
  
• Кримінальний кодекс України
  
• Житловий кодекс України
  
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу" від 26 квітня 2002 р. N 564
  

Мета створення дитячого будинку сімейного типу

Кожна дитина-сироти, а також дитина, позбавлена батьківського піклування має право на сім’ю. Сім’я для дитини дає відчуття приналежності до близьких, сприяє комфорту в житті, здатності обирати свій шлях та відчувати підтримку інших поколінь.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. N 564 затверджено положення про дитячий будинок сімейного типу (далі-Положення) метою якого є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Слід зазначити, що загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних.

Влаштування дітей до дитячого будинку сімейного типу

До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються діти, які:

• перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин їх не можна виховувати разом;
• перебувають на первинному обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
• перемістилися з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції.

Дітей із числа внутрішньо переміщених осіб за відсутності документів влаштовують до дитячого будинку сімейного типу на підставі витягу з обліково-статистичної картки дитини.

Слід зазначити, що діти - вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Хто може бути батьками –вихователями

Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:

• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, які були усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним, опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу було припинено з їх вини;
• осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);
• осіб, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
• осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
• осіб, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ щодо осіб, які не можуть бути усиновлювачами;
• осіб, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324 і 442 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
• осіб, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

Також не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї (у тому числі малолітні та неповнолітні діти), які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Важливо знати, що влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу.

Дохід батьків-вихователів та їх відповідальність

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення дитячого будинку сімейного типу, не може бути менший ніж розмір прожиткового мінімуму, встановлений законом для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Прийомні батьки та батьки-вихователі є законними представниками дітей-вихованців в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, вони несуть персональну відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей.

Перелік документів який надає орган опіки та піклування батькам-вихователям

На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи:

1. рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;
2. свідоцтво про народження дитини;
3. медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
4. довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;
5. документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
6. довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;
7. опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
8. пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.
   

У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх протягом двох місяців.

Служба у справах дітей в обов’язковому порядку інформує прийомних батьків та батьків-вихователів про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають узяти на виховання та спільне проживання.

Створення дитячого будинку сімейного типу та відповідальність за його функціонування

На підставі заяви осіб або особи, яка не перебуває у шлюбі, що виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення, місцевими держадміністраціями, виконавчими комітетами міськими радами приймається рішення про створення та забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу. На підставі даного рішення між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається договір за формою згідно з додатком встановленим Положенням про дитячий будинок сімейного типу.

Також орган, який прийняв рішення, несе відповідальність за забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу відповідно до законодавства та позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру за нормами, становленими законодавством.

Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу постійно здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу.

Які документи повинні подати кандидати у батьки –вихователі

До органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, кандидати у батьки-вихователі повинні подати такі документи:

1. заяву кандидатів у батьки-вихователі про створення дитячого будинку сімейного типу із зазначенням інформації про наявність або відсутність кредитних зобов’язань;
2. довідку про наявність/відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань;
3. довідку про склад сім'ї (форма 3);
4. копію свідоцтва про шлюб (для подружжя);
5. довідку про проходження курсу підготовки і рекомендацію центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;
6. копії паспортів;
7. довідку про доходи за останні шість місяців або довідку про подану декларацію про майновий стан і доходи ( z1298-15 ) (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку);
8. довідку про стан свого здоров'я та осіб, які проживають разом з ними;
9. письмову згоду всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у батьки-вихователі, якщо останні вирішили створити дитячий будинок сімейного типу на власній житловій площі, засвідчену нотаріально.

Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом Мінсоцполітики.

Зміна місця знаходження дитячого будинку сімейного типу

У випадку переміщення дитячого будинку сімейного типу з однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої батьки-вихователі письмово повідомляють службу у справах дітей за місцем створення дитячого будинку сімейного типу про намір і причини переміщення.

Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (в разі утворення) рад за місцем фактичного проживання чи перебування.

Чи залишаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Слід зазначити, що за вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, та раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги. Дані кошти переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців. Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у тому числі житла, вихованців за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду.

Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Батькам-вихователям дитячого будинку сімейного типу виплачується грошове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. За згодою сторін договору дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.

Інші питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

Оздоровлення вихованців

Місцеві відділи у справах сім'ї та молоді за участю об'єднань громадян, професійних спілок щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення вихованців. Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторіїв.

Припинення дії договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу

Дія договору припиняється у випадку, якщо:

• в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей;
• повернення вихованців рідним батькам;
• досягнення дитиною повноліття;
• виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини із дитячого будинку сімейного типу з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, коли іноземець є родичем дитини;
• за згодою сторін;
• з інших причин, передбачених договором, за рішенням суду, а також за наявності обставин, зазначених у статті 212 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ).
  

У разі припинення дії договору органом опіки і піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.

Ліквідація дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рішенням органу, який створив його, або за рішенням суду.