Виконання судових рішень у цивільних справах

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про виконавче провадження"
• Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану! Пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження» визначено особливості здійснення виконавчих дій у виконавчих провадженнях на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Загальні відомості

Виконання рішення суду є невід’ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконавчі документи:

-       виконавчі листи та  судові накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень;

-       ухвали судів у цивільних справах у випадках, передбачених законом.

Деякі процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах

Протягом п’яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія, що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом (ч.4 ст.431 Цивільного процесуального кодексу України).

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий документ. Якщо на підставі ухваленого рішення передбачено вчинення кількох дій, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, або якщо рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

Крім того судові рішення про стягнення аліментів; присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи;поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства;надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; видачу або продовження обмежувального припису допускаються судом до негайного виконання (ст.430 Цивільного процесуального кодексу України).

Також за заявою особи на користь якої ухвалено судове рішення, суд з метою забезпечення виконання судового рішення може вжити заходів забезпечення позову передбачених ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі наявності у виконавчому документі помилки, суд який видав виконавчий документ, за заявою стягувача або боржника може виправити помилку, допущену при його оформлені або видачі.

Крім того суд який видав виконавчий документ, у випадках коли виконавчий документ було видано помилково, або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Заява про виправлення помилки або визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню розглядається судом протягом десятиденного строку з моменту надходження,з повідомленням стягувача та боржника. Одночасно з цим у разі якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом (ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України).

За заявою сторони, суд який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Такі заяви розглядається судом у десятиденний строк з дні їх надходження до суду.

Підставами для звернення до суду з заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішенні суду, встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Строк розстрочення та відстрочення виконання рішення суду не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України).

Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання

Для виконання рішення суду потрібно отримати в суді виконавчий документ і звернутися до відповідної державної виконавчої служби або приватного виконавця протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили з заявою про відкриття виконавчого провадження та доданим до неї виконавчим документом. Вище зазначена заява разом з виконавчим документом може бути подана стягувачем як самостійно так і через представника, або засобами поштового зв’язку (рекомендується надсилати рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення).

Примітка: сторони можуть реалізувати свої права і обов’язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

У разі ж пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Тож у разі пропуску трирічного строку на пред’явлення виконавчого документа до виконання необхідно звернутися з заявою про поновлення цього строку, до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк з дня надходження.

Крім того строки пред’явлення виконавчих документів перериваються у разі:

- пред’явлення виконавчого документа до виконання;

- надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч.4 ст. 12 Закону).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров’я, втрати годувальника тощо може бути пред’явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч.3 ст. 12 Закону).

Добровільне виконання рішень про стягнення періодичних платежів

Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів разом з заявою в якій зазначено  реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати кошти та прізвище, ім’я, по батькові стягувача з реквізитами документа, що посвідчує його особу можуть бути самостійно надіслані стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи, а вони в свою чергу зобов’язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень ст.70 Закону.

У разі ж наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред’явити виконавчий документ для примусового виконання (ст. 7 Закону).

Сторони виконавчого провадження

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5 ст. 15 Закону).

Зазначені вище особи набувають статусу сторін виконавчого провадження лише після відкриття виконавчого провадження, тобто, винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Права та обов’язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону.

Початок примусового виконання судового рішення

Місце виконання:

-       виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (ч.1 ст. 24 Закону).

-       приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (ч.2 ст.24 Закону).

-       виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій (ч.3 ст.24 Закону).

Відкриття виконавчого провадження

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст.26 Закону).

Крім того, рекомендується в заяві про відкриття виконавчого провадження просити накласти арешт і заборону на відчуження всього майна боржника, в межах суми стягнення за виконавчим документом, – це може убезпечити від продажу боржником свого майна.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням (ч.6 ст.26 Закону).

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження  доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (ч.1 ст.28 Закону).

Після відкриття виконавчого провадження, виконавцем здійснюються заходи примусового виконання рішень спрямовані на забезпечення фактичного виконання судового рішення, а саме:

-       звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

-       звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

-       вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

-       заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

-       інші заходи примусового характеру, передбачені Законом (ст. 10 Закону).

Судовий контроль за виконанням судових рішень

Сторони виконавчого провадження мають право у десятиденний строк з дня, коли дізналися або повинні були дізнатися про порушення їх прав або свобод звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, порушено їхні права чи свободи. Крім того пропущений з поважних причин строк для подання такої скарги може бути поновлено судом.

Строк розгляду скарги складає десять днів,за результатами якого суд постановляє ухвалу:

- у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення

- якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст.451 ЦПК України).

Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст. 452 ЦПК України).

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання (ст. 453 ЦПК України).

Більш детально про примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.