Кіберполіція. Кібербезпека України

Нормативна база

• Конвенція про кіберзлочинність Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 23 листопада 2001 року
• Кримінальний кодекс України
• Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2015 року № 831 «Про утворення територіального органу Національної поліції»
• Загальні вимоги до кіберзахисту об'єктів критичної інфраструктури, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 518

Визначення терміну "Кіберполіція"

Кіберполіція (Департамент кіберполіції Національної поліції України) - міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який входить до структури кримінальної поліції Національної поліції та відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію державної політики у сфері боротьби з кіберзлочинністю, організовує та здійснює відповідно до законодавства оперативно-розшукову діяльність. Спеціалізується на попередженні, виявленні, припиненні та розкритті кримінальних правопорушень, механізмів підготовки, вчинення або приховування яких передбачає використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), телекомунікаційних та комп'ютерних інтернет-мереж і систем.

Завдання кіберполіції

Основними завданнями Кіберполіції є:

1. Реалізація державної політики у сфері протидії кіберзлочинності;
2. Завчасне інформування населення про появу новітніх кіберзлочинів;
3. Впровадження програмних засобів для систематизації та аналізу інформації про кіберінциденти, кіберзагрози та кіберзлочини;
4. Реагування на запити закордонних партнерів, що надходитимуть каналами Національної цілодобової мережі контактних пунктів;
5. Участь у підвищенні кваліфікації працівників поліції щодо застосування комп'ютерних технологій у протидії злочинності;
6. Участь у міжнародних операціях та співпраця в режимі реального часу. Забезпечення діяльності мережі контактних пунктів між 90 країнами світу;
7. Протидія кіберзлочинам.

Вимоги до кіберполіцейського

Вимоги для кандидатів на посади інспекторів кіберполіції:

• прагнення до якісних змін;
• громадянство України;
• вік від 21 року;
• відсутність судимості;
• юридична освіта (бажано);
• знання чинного законодавства України у сфері правоохоронної діяльності;
• володіння основами комп'ютерної грамотності на рівні досвідченого користувача;
• мінімальні навички комп'ютерно-технічних досліджень;
• володіння українською та англійською мовами;
• аналітичні здібності;
• достатній рівень фізичної підготовки.

Вимоги для кандидатів на посади спеціальних агентів інформаційних технологій:

• прагнення до якісних змін;
• громадянство України;
• вік від 21 року;
• відсутність судимості;
• технічна освіта (бажано);
• розуміння принципів мережевої безпеки;
• навички у сфері обчислювальної техніки та програмування (досвід програмування на мовах високого та низького рівня і реверс-інжинірингу шкідливого програмного забезпечення);
• схильність до аналізу слідів залишених у ході атак експлоїтів та шкідливого забезпечення;
• володіння українською та англійською (або німецькою) мовами.

Види кіберзлочинів

Відповідно до Конвенції про кіберзлочинність:

• правопорушення проти конфіденційності, цілісності та доступності комп'ютерних даних і систем
• правопорушення, пов’язані з комп’ютерами
• правопорушення, пов’язані зі змістом
• правопорушення, пов’язані з порушенням авторських та суміжних прав

Види кіберзлочинів відповідно до ККУ:
Злочини, що вчиняються за допомогою комп’ютерних технологій

• порушення авторського права і суміжних прав (ст. 176 КК України)
• шахрайство (ч. 3 ст. 190 КК України)
• незаконні дії з документами на переказ, платіж. картками, банк. рахунками (ст. 200 КК України)
• незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 КК України)
• ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК України)

Злочини у сфері використання комп’ютерів, систем та мереж

• несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж (ст. 361 КК України)
• створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут (ст. 361-1 КК України)
• несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або на носіях такої інформації (ст. 361-2 КК України)
• несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї (ст.362 КК України)
• порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється (ст. 363 КК України)
• перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку (ст. 363-1 КК України)

Різновиди кіберзлочинів

У сфері використання платіжних систем:

• скімінг (шимінг) — незаконне копіювання вмісту треків магнітної смуги (чипів) банківських карток;
• кеш-трапінг — викрадення готівки з банкомату шляхом встановлення на шатер банкомату спеціальної утримуючої накладки;
• кардінг — незаконні фінансові операції з використанням платіжної картки або її реквізитів, що не ініційовані або не підтверджені її держателем;
• несанкціоноване списання коштів з банківських рахунків за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування.

У сфері електронної комерції та господарської діяльності:

• фішинг — виманювання у користувачів Інтернету їх логінів та паролів до електронних гаманців, сервісів онлайн аукціонів, переказування або обміну валюти, тощо;
• онлайн-шахрайство — заволодіння коштами громадян через інтернет-аукціони, інтернет-магазини, сайти та телекомунікаційні засоби зв'язку.

У сфері інформаційної безпеки:

• соціальна інженерія — технологія управління людьми в Інтернет просторі;
• шкідливе програмне забезпечення (англ. malware) — створення та розповсюдження вірусів і шкідливого програмного забезпечення;
• протиправний контент — контент, який пропагує екстремізм, тероризм, наркоманію, порнографію, культ жорстокості і насильства;
• рефайлінг — незаконна підміна телефонного трафіку.

У сфері інтелектуальної власності:

• піратство — незаконне розповсюдження інтелектуальної власності в Інтернеті;
• кардшарінг — надання незаконного доступу до перегляду супутникового та кабельного TV.

Суб’єкти забезпечення кібербезпеки

1. Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової національної безпеки України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України.

2. Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України здійснює координацію та контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, які забезпечують кібербезпеку, вносить Президентові України пропозиції щодо формування та уточнення Стратегії кібербезпеки України.

3. Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кібербезпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України у кіберпросторі, боротьбу з кіберзлочинністю; організовує та забезпечує необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи кібербезпеки; формує вимоги та забезпечує функціонування системи аудиту інформаційної безпеки на об’єктах критичної інфраструктури (крім об’єктів критичної інфраструктури у банківській системі України).

4. Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи із забезпечення кібербезпеки, є:
1) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
2) місцеві державні адміністрації;
3) органи місцевого самоврядування;
4) правоохоронні, розвідувальні і контррозвідувальні органи, суб’єкти оперативно-розшукової діяльності;
5) Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до закону;
6) Національний банк України;
7) підприємства, установи та організації, віднесені до об’єктів критичної інфраструктури;
8) суб’єкти господарювання, громадяни України та об’єднання громадян, інші особи, які провадять діяльність та/або надають послуги, пов’язані з національними інформаційними ресурсами, інформаційними електронними послугами, здійсненням електронних правочинів, електронними комунікаціями, захистом інформації та кіберзахистом.

5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки у межах своєї компетенції:
1) здійснюють заходи щодо запобігання використанню кіберпростору у воєнних, розвідувально-підривних, терористичних та інших протиправних і злочинних цілях;
2) здійснюють виявлення і реагування на кіберінциденти та кібератаки, усунення їх наслідків;
3) здійснюють інформаційний обмін щодо реалізованих та потенційних кіберзагроз;
4) розробляють і реалізують запобіжні, організаційні, освітні та інші заходи у сфері кібербезпеки, кібероборони та кіберзахисту;
5) забезпечують проведення аудиту інформаційної безпеки, у тому числі на підпорядкованих об’єктах та об’єктах, що належать до сфери їх управління;
6) здійснюють інші заходи із забезпечення розвитку та безпеки кіберпростору.

Контакти кіберполіції

Вся контактна інформація про Департамент кіберполіції Національної поліції України можна знайти на офіційному сайті установи в розділі "Контакти"
Юридична адреса: вул. Бориспільська,19, м.Київ, 02093, Україна
Фактична адреса: вул. Бориспільська,19, м.Київ, 02093, Україна

Електронне звернення

Для отримання on-line допомоги та надання даних для оперативного реагування на кібер інциденти необхіно перейти за посиланням та заповнити відповідну форму електронного звернення, яке складається з 5 (п`яти) розділів:
1. Розділ Ознайомлення з ПАМ’ЯТКОЮ щодо ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події.

2. Розділ Обрання категорії звернення:

• повідомлення про онлайн-правопорушення, (онлайн) шахрайство);

В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення пов’язане з онлайн шахрайством на онлайн майданчиках (OLX, AUTORIA, RIA, PROM.UA та інші), інтернет-магазинах, фінансових ринках (Forex, Бінарні аукціони, фінансові піраміди), сайтів під виглядом проведення розіграшу цінних призів, тощо

• порушення авторьских прав;

В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення у сфері авторського права (твори науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, тощо)

• розповсюдження порнографічного контенту;

В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення пов’язаних з розповсюдженням матеріалівпорнографічного змісту (а також порнографії за участю неповнолітніх осіб)

• несанкціоноване втручання (ШПЗ, втручання в ЕОМ, несанкціонований доступ до облікових записів, ШПЗ, тощо);

В даному розділі Ви маєте можливість повідомити про правопорушення повязане з несанкціонованим втручанням в роботу ЕОМ, несанкціонованим доступом до облікових записів, шкідливе програмне забезпечення (віруси блокувальники), блокування доступу до ресурсів (Dos/DDoS)

• по іншим питанням.

3. Розділ Контактна інформація.

В даному розділі зазначаються:

• особисті данні про заявника (Прізвище, Ім'я, По-батькові, Дата народження, Данні паспорту (ID картки), Номер телефону, Електронна пошта);
• адреса проживання (Регіон, Населений пункт, Індекс, Вулиця, Номер будинку, Номер квартири);
• адреса реєстрації(Регіон, Населений пункт, Індекс, Вулиця, Номер будинку, Номер квартири).

4. Розділ Дані про подію.
5. Розділ Відправлення електронного звернення.

Електронні звернення опрацьовуються у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".

Корисні посилання

• Офіційний сайт кіберполіції
• Офіційний сайт CERT-UA
• Вікіпедія