Звільнення від покарання за хворобою

Нормативна база

• Конституція України
• Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кримінально-виконавчий кодекс України
• Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»
• Наказ Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі»

Загальні положення

Одним із конституційних прав громадян є право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Не становлять виключення і засуджені особи, яким таке право гарантується також статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Складовою частиною забезпечення права засудженої особи на охорону здоров’я є звільнення такої особи за хворобою, оскільки передбачає можливість дострокового звільнення з метою створення більш сприятливих умов для лікування та одужання.

Згідно положень статті 84 Кримінального кодексу України від відбування покарання за хворобою звільняються такі особи:

• особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.
• особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.
• військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я.

Звертаємо увагу! У разі одужання вищезазначених осіб, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 Кримінального кодексу України, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п'ятій статті 72 Кримінального кодексу України, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.

Особливості звільнення від покарання особи, яка під час відбування покарання захворіла на психічну хворобу

Умови звільнення від покарання особи, яка під час виконання покарання захворіла на психічну хворобу:

• відбування особою покарання;
• захворювання її на психічну хворобу;

• позбавлення її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Психічна хвороба, яка позбавляє особу можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, не дає їй можливості усвідомлювати примусовий характер державного впливу на нього, який полягає у позбавленні чи обмеженні прав і свобод особи.

Особі, яка під час відбуття покарання захворіла на психічну хворобу, властиві всі ознаки юридичного і медичного критеріїв неосудності. Але вона не може бути визнана неосудною, оскільки неосудність особи кримінальний закон пов'язує з моментом вчинення суспільно небезпечного діяння.

У цьому випадку йдеться про особу, яка вчинила злочин у стані осудності, але потім, під час відбування покарання за вчинений злочин, захворіла на психічну хворобу. Відповідно, таке звільнення є обов'язковим.

Варто зауважити! Закон передбачає можливість застосування до таких осіб примусових заходів медичного характеру відповідно до статей 92-95 Кримінального кодексу України.

Підстави звільнення від покарання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу

Умови звільнення від покарання особи яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу:

• особа захворіла на іншу тяжку хворобу, крім психічної;
• це сталося після вчинення злочину або постановлення вироку.

Зверніть увагу! У таких випадках суд має враховувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Тяжкість вчиненого злочину визначається згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України.

Особу засудженого характеризують поведінка під час відбування покарання, дисциплінованість, ставлення до праці, ступінь виправлення, ухилення від призначеного лікування тощо.

До інших обставин, які суд може врахувати при вирішенні цього питання, можна віднести: тривалість відбутого покарання; обставини, які при звільненні від покарання або від подальшого його відбування можуть поставити засудженого у безвихідне становище (наприклад, відсутність постійного місця проживання, рідних чи близьких тощо), а також той факт, що засуджений захворів на тяжку хворобу в результаті навмисного заподіяння собі ушкоджень під час відбування покарання.

Умови звільнення від покарання за станом здоров’я військовослужбовців, засуджених до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні

Згідно з частиною 3 статті 84 Кримінального кодексу України військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров'я звільняються від покарання.

Отже, даний вид звільнення від покарання можливо застосувати за таких умов:

• суб’єктом звільнення від покарання є військовослужбовець, засуджений до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні;
• він визнаний непридатним до проходження військової служби за станом здоров’я.

Порядок підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за хворобою

Медичному обстеженню з метою підготовки та подання до суду матеріалів для вирішення питання про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання підлягають засуджені, які захворіли в установах виконання покарань, а також особи, які захворіли до засудження, але їх хвороби внаслідок прогресування набули характеру, зазначеного в переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, згідно з додатком 13 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572.

Медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби (надалі за текстом - ДКВС), а у разі неможливості перенаправлення хворого засудженого до закладу охорони здоров’я ДКВС медичний огляд засуджених осіб проводиться лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності після обов’язкового лікування і обстеження хворого в стаціонарних умовах закладів охорони здоров’я ДКВС або закладів охорони здоров’я державної або комунальної форм власності з урахуванням результатів його медичного обстеження, проведеного лікування та заключного діагнозу.

З урахуванням результатів особистого медичного огляду хворого засудженого, вивчення даних медичної облікової документації щодо обстеження, лікування, надання рекомендацій тощо лікарсько-консультативна комісія негайно складає висновок лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, за формою, наведеною в додатку 14 до Порядку.

Після медичного огляду голова комісії доводить висновок засудженому, про що у медичній карті № 003/о робиться відмітка та ставиться особистий підпис засудженого. Якщо засуджений за станом здоров’я не може власноруч поставити особистий підпис, про це у медичній карті № 003/о робиться відмітка із зазначенням причини.

Висновок комісії не пізніше наступного робочого дня після огляду засудженого передається до установи виконання покарань, у якій обліковується такий хворий засуджений на дату огляду цією комісією.

На підставі висновку комісії адміністрація установи виконання покарань, у якій обліковується засуджений, протягом доби після отримання висновку комісії готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою. До подання додаються особова справа засудженого і висновок комісії.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.

Клопотання (подання) про вирішення питання про звільнення від покарання за хворобою розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово.

Засуджений, щодо якого встановлено наявність підстав для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання за хворобою, залишається в закладі охорони здоров’я ДКВС або закладі охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності до прийняття судом остаточного рішення.

У разі прийняття судом рішення про звільнення засуджений звільняється безпосередньо із закладу охорони здоров’я ДКВС або закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності.

Якщо судом прийнято рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення засудженого за хворобою такий засуджений з урахуванням його стану здоров’я продовжує лікування у закладі охорони здоров’я ДКВС або закладі охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності або повертається до установи виконання покарань, з якої він прибув.

У разі погіршення стану здоров'я засудженого, якому суд відмовив у звільненні від подальшого відбування покарання за хворобою на підставі повторного висновку лікарсько-консультативної комісії, адміністрація установи виконання покарань, у якій обліковується засуджений, протягом доби після отримання такого висновку готує подання до суду про вирішення питання для звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою.

Оскарження рішення суду щодо звільнення від покарання за хворобою

Ухвала суду першої інстанції, постановлена за наслідками розгляду клопотання (подання) щодо звільнення від покарання за хворобою може бути оскаржена протягом семи днів до суду апеляційної інстанції, з дня її проголошення.