Відповідальність за використання програмного забезпечення без ліцензії

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Податковий кодекс України
• Закон України "Про авторське право і суміжні права"
• Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства економіки, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року № 674
• Положення про порядок складання, подання та оприлюднення адміністратором недержавного пенсійного фонду звітних даних, у тому числі звітності з недержавного пенсійного забезпечення за № 847/35130 від 04.09.2020 року
• Рекомендації Міністерства економіки України щодо забезпечення правомірності використання комп’ютерних програм у діяльності суб’єктів господарювання

Хто має право на перевірку програмного забезпечення

Право на перевірки законності використання комп’ютерних програм та фіксування порушення законодавства мають такі особи:

• Органи Національної поліції. Вони здійснюють контроль як у загальному порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом (далі - КПК), оскільки відповідно до ст. 216 КПК кримінальне правопорушення за ст.176 ККУ віднесено до підслідності слідчих органів Нацполіції, так і шляхом складання протоколів про адміністративні правопорушення за ст. ст. 51² Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП). При цьому законодавство не містить особливих вимог, порядку та ін. щодо проведення органами Нацполіції перевірок, контролю за дотриманням законності при використанні саме програмного забезпечення;
• Органи податкової служби, які відповідно до пп. 20.1.41 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 51² КУпАП. Водночас законодавство не передбачає особливих вимог, порядку та ін. щодо проведення органами податкової служби перевірок, контролю за дотриманням законності при використанні саме програмного забезпечення;
• Державні інспектори з питань інтелектуальної власності, які здійснюють такий контроль відповідно до Положення № 674(4). Оскільки законодавством визначено особливий порядок здійснення контролю державними інспекторами з питань інтелектуальної власності.

Державні інспектори з питань інтелектуальної власності та їх повноваження

Пунктом 8 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Міністерства економіки, затвердженого постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 674 (далі - Пложення № 674) визначені права державного інспектора і закріплено, що з метою виконання покладених на нього завдань державний інспектор має право, зокрема:

1) перевіряти у суб’єктів господарювання наявність дозволу на використання об’єктів права інтелектуальної власності на будь-якій стадії їх виробництва, розповсюдження, прокату чи провадження іншої діяльності, пов’язаної з їх використанням;

2) вимагати від суб’єктів господарювання, що використовують об’єкти права інтелектуальної власності, забезпечення надання для ознайомлення реєстраційних, фінансових та інших документів, які підтверджують право суб’єкта господарювання на використання зазначених об’єктів;

3) проводити огляд та вилучати у суб’єктів господарювання з метою вивчення на необхідний строк, але не більш як 30 днів, об’єкти права інтелектуальної власності у разі, коли є обґрунтована підстава підозрювати вчинення порушення вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

4) проводити перевірку та вилучати в разі потреби у суб’єктів господарювання на період до вирішення питання в судовому порядку носії, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, а також перевіряти порядок здійснення технологічних процесів, господарських операцій, пов’язаних з виробництвом, розповсюдженням, прокатом, зберіганням, використанням та переміщенням зазначених носіїв;

6) перевіряти наявність контрольних марок на введених в обіг примірниках аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, серію та номер контрольних марок і відповідність назви аудіо­візуального твору, фонограми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних, нанесеної на контрольні марки, назві відповідного примірника, а також вилучати примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, на які не наклеєні контрольні марки або на які наклеєні контрольні марки, що мають серію і номер, що не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, або на які нанесено назву аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних, що не відповідає назві конкретного примірника;

7) перевіряти будь-які документи, в тому числі розрахункові, що підтверджують дотримання законодавства з питань інтелектуальної власності;

8) отримувати копії документів, що підлягають перевірці, відбирати два зразки кожного диска, виробленого із застосуванням кожної прес-форми, яку було використано або яка могла бути використана для виробництва диска суб'єктом господарювання, і вилучати будь-які документи, пов'язані з виявленими порушеннями законодавства з питань інтелектуальної власності та виробництва, експорту, імпорту дисків і матриць;

9) вимагати з метою забезпечення захисту інтересів суб’єкта права інтелектуальної власності припинення порушення або вчинення дій, що можуть призвести до порушення законодавства з питань інтелектуальної власності;

10) з метою припинення виявлених порушень законодавства з питань інтелектуальної власності залучати в установленому порядку до проведення перевірок представників контролюючих та правоохоронних органів, представників суб’єктів авторського права та/або суміжних прав або уповноважених ними осіб, а також експертів з питань інтелектуальної власності;

11) порушувати перед уповноваженими органами питання про притягнення юридичних та/або фізичних осіб до відповідальності за порушення законодавства з питань інтелектуальної власності;

12) вживати в установленому законом порядку спеціальні заходи на період до вирішення питання у судовому порядку, у  тому  числі  опечатувати  і/або  вилучати  вироблені, імпортовані   чи  підготовлені  до  експорту  з  порушенням  вимог законодавства  диски  і  матриці,  обладнання  і  сировину  для їх виробництва,  що не відповідають вимогам законодавства;

14) надавати в установленому порядку висновки щодо правомірності використання об’єктів права інтелектуальної власності.

Види перевірок

Положення № 674 передбачає планові та позапланові (раптові) перевірки і такий вид контролю як огляд речей в установленому законом порядку.

Планові перевірки проводяться відповідно до Плану проведення перевірок, затвердженого Мінекономіки. Зокрема, з Планом здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) органів державного нагляду (контролю) на 2022 рік, обов'язково у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Позапланові (раптові) перевірки проводяться без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує, а в разі  їх  відсутності  - матеріально відповідальної особи суб'єкта господарювання за:

• дорученням Мінекономіки;
• зверненнями інших центральних та місцевих органів виконавчої влади;
• ініціативою державного інспектора у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності у процесі використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних на ринках, у торговельній мережі (палатках, лотках, магазинах), продажу їх з рук, або у разі інших порушень вимог законодавства у зазначеній сфері;
• письмовим зверненням заявників — осіб, яким належать права інтелектуальної власності, зокрема авторське право та/або суміжні права, майнове право на знак для товарів і послуг або наданий дозвіл (ліцензія) на використання зазначених прав, а також їх представників;
• дорученням інших контролюючих та правоохоронних органів тощо.

Визначено, що планова перевірка проводиться в робочі дні з 9 до 18 години, а позапланова — у будь-який час (у тому числі в поза робочий) в робочі або вихідні дні, інспектор може проводити перевірку разом з власником майнових прав, його представником — якщо вони заявлять таку вимогу.

Положенням № 674 не визначено умов недопуску державного інспектора до перевірки. Отже, у зазначеному питанні потрібно керуватися ст. 7 Закону України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877), оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється і на розглядувані нами відносини. Так от, ст. 7 Закону № 877 закріплено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити керівнику суб’єкта господарювання — юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі — підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб’єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили вищевказаних документів.

За результатами перевірки в день її закінчення складається Акт перевірки у двох примірниках — для суб’єкта господарювання та для Мінекономрозвитку, який підписується державним інспектором та усіма особами, які брали участь у проведенні перевірки. До акта перевірки додаються копії всіх документів та матеріалів перевірки, приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень, а у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення — копія протоколу.

Особи, які беруть участь у проведенні перевірки, мають право у письмовій формі висловлювати обґрунтовані зауваження та/або пояснення, які додаються до акта перевірки. У разі незгоди із змістом акта вони підписують такий акт із зауваженнями.

Положення № 674 не передбачає оскарження Акта перевірки, а надає право суб’єкту господарювання у письмовій формі висловити обґрунтовані зауваження та/або пояснення, підписати акт із зауваженнями. Право оскарження надається щодо припису державного інспектора про усунення виявлених порушень — як до Мінекономіки, так і до суду.

Водночас наказом Мінекономрозвитку від 29.01.2019 р. № 96 затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності, та форму припису щодо усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності. А наказом Мінекономрозвитку від 13.02.2019 р. № 217 затверджено Інструкцію з оформлення державними інспекторами з питань інтелектуальної власності Міністерства економіки України матеріалів про адміністративні правопорушення.

Окремо зауважимо: під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до суду слід пам’ятати, що стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — не пізніше як через три місяці з дня його виявлення. Протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.

До акта перевірки додаються копії всіх документів та матеріалів перевірки, приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень, а у разі складення протоколу про адміністративне правопорушення - копія  протоколу. Протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 256 Кодексу про адміністративні правопорушення.