Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

Нормативна база

• Європейська конвенція про видачу правопорушників
• Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України)
• Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників»

Загальна інформація

Екстрадиція - одна з форм міжнародного співробітництва щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Полягає в арешті і передачі однією державою іншій (за запитом) особи, що підозрюється або обвинувачується в скоєнні злочину, або ж засудженого злочинця.

До процедури екстрадиції входять такі процесуальні дії:

• затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України (стаття 582 КПК України);
• тимчасовий арешт (стаття 583 КПК України);
• екстрадиційний арешт (стаття 584 КПК України);
• екстрадиційна перевірка (стаття 587 КПК України).

Відповідно до частини 1 статті 2 Європейської конвенції про видачу правопорушників видача правопорушників здійснюється у зв'язку із правопорушеннями, які караються за законами запитуючої Сторони та запитуваної Сторони позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою на максимальний термін не менше одного року чи більш суворим покаранням. Якщо особа визнається винною і вирок про ув'язнення або постанова про утримання під вартою проголошується на території запитуючої Сторони, термін призначеного покарання має складати не менше чотирьох місяців.

В частині 2 статті 2 вказаної Конвенції зазначено, що якщо запит про видачу правопорушника стосується декількох окремих правопорушень, кожне з яких за законами запитуючої Сторони і запитуваної Сторони карається позбавленням волі або згідно з постановою про утримання під вартою, але якщо деякі з них не задовольняють умови стосовно тривалості терміну покарання, яке може бути призначене, запитувана Сторона має також право здійснювати видачу за останні правопорушення.

За відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.

За відсутності міжнародного договору з відповідною державою уповноважений (центральний) орган України надсилає запит про надання міжнародної правової допомоги до Міністерства закордонних справ України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом.

Згідно з частиною 1 статті 573 КПК України запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв’язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 4 статті 573 КПК України центральний орган України має право відмовити в направленні запиту до іноземної держави, якщо існують передбачені КПК України або міжнародним договором України обставини, які можуть перешкоджати видачі. Він також має право відмовити компетентному органу України у зверненні до іноземної держави, якщо видача буде явно невиправданою з огляду на співвідношення тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення та ймовірних витрат, необхідних для екстрадиції.

Порядок видачі особи в Україну

Відповідно до статті 575 КПК України клопотання про видачу особи в Україну готує слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, з дотриманням вимог, передбачених КПК України та відповідним міжнародним договором України.

Клопотання складається у письмовій формі і повинно містити дані про особу, видача якої вимагається, обставини і кваліфікацію вчиненого нею злочину. До клопотання додаються такі документи:

1. засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності;
2. копія вироку з підтвердженням набуття ним законної сили, якщо видача запитується для приведення вироку до виконання;
3. довідка про відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, або довідка про докази, якими підтверджується винуватість розшукуваної особи у його вчиненні;
4. положення статті закону України про кримінальну відповідальність, за яким кваліфікується кримінальне правопорушення;
5. висновок компетентних органів України про громадянство особи, видача якої запитується, складений згідно з вимогами закону про громадянство України;
6. довідка про частину невідбутого покарання, якщо йдеться про видачу особи, яка вже відбула частину призначеного судом покарання;
7. інформація про перебіг строків давності;
8. інші відомості, передбачені міжнародним договором України, який також чинний для іноземної держави, на території якої встановлено розшукувану особу.

Клопотання та документи підписуються слідчим, прокурором або суддею, засвідчуються печаткою відповідного органу та перекладаються мовою, передбаченою міжнародним договором України.

Клопотання про видачу особи (екстрадицію) передаються до відповідного центрального органу України через відповідну обласну прокуратуру у десятиденний строк з дня затримання особи на території іноземної держави. У зазначений строк керівник відповідного органу досудового розслідування у складі апарату Національної поліції, центрального апарату органу безпеки, органу Бюро економічної безпеки України, органу Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України безпосередньо передає Офісу Генерального прокурора клопотання про видачу особи (екстрадицію).

Центральний орган України за наявності підстав, передбачених міжнародним договором України, звертається до компетентного органу іноземної держави із запитом про видачу особи в Україну. Запит про видачу направляється керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою протягом п’яти днів з дня отримання клопотання.

У разі отримання від уповноваженого (центрального) органу іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи Мін’юст відповідно до частини четвертої статті 574 КПК України доручає Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, Національній гвардії України та Національній поліції України організувати та здійснити прийом цієї особи в Україну.

Порядок видачі особи (екстрадиція) з України

Процедура видачі особи (екстрадиція) здійснюється за наступними стадіями:

1. Отримання правоохоронними органами України інформації про конкретне місце перебування на території України особи, яка підозрюється іноземною державою у вчиненні кримінального правопорушення і щодо якої компетентним органом іноземної держави обрано запобіжний захід;
2. Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою, повідомлення про це компетентних органів цієї держави;
3. Застосування до затриманої особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу - тимчасового або екстрадиційного арешту (після надходження запиту);
4. Направлення запиту про видачу особи (екстрадицію);
5. Екстрадиційний арешт або ж застосування запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави, або ж відмова у застосуванні запобіжного заходу;
6. Проведення екстрадиційної перевірки;
7. Прийняття рішення про екстрадицію або відмову у екстрадиції особи іноземній державі;
8. Фактична передача особи запитуючій державі.

Затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України (стаття 582 КПК України)

Затримання на території України особи, яка розшукується іноземною державою у зв’язку із вчиненням кримінального правопорушення, здійснюється уповноваженою службовою особою.

Про затримання негайно інформується прокурор, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання. Повідомлення прокурору, до якого додається копія протоколу затримання, повинно містити докладну інформацію щодо підстав та мотивів затримання.

Прокурор, отримавши повідомлення, перевіряє законність затримання особи, яка розшукується компетентними органами іноземних держав, та негайно інформує відповідну обласну прокуратуру.

Про затримання таких осіб відповідна обласна прокуратура протягом шістдесяти годин після затримання повідомляє відповідний центральний орган України, який протягом трьох днів інформує компетентний орган іноземної держави.

Про кожен випадок затримання громадянина іноземної держави, який вчинив злочин за межами України, відповідна обласна прокуратура також повідомляє Міністерство закордонних справ України.

Затримана особа негайно звільняється у разі, якщо:

1. протягом шістдесяти годин з моменту затримання вона не доставлена до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу тимчасового або екстрадиційного арешту;
2. встановлено обставини, за наявності яких видача (екстрадиція) не здійснюється.

Тимчасовий арешт (стаття 583 КПК України)

До затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

У разі якщо максимальний строк тимчасового арешту закінчився, а запит про видачу цієї особи не надійшов, особа підлягає негайному звільненню з-під арешту.

Прокурор звертається до слідчого судді, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, із клопотанням про застосування тимчасового арешту.

Клопотання має бути розглянуто слідчим суддею у найкоротший строк, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту затримання особи.

За результатами розгляду слідчий суддя постановляє ухвалу про:

1. застосування тимчасового арешту;
2. відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав;
3. затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту;
4. затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту;
5. застосування тимчасового арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію).

Звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв’язку з несвоєчасним надходженням до центрального органу України запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстрадиційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.

Екстрадиційний арешт (стаття 584 КПК України)

Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

1. копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;
2. документи про громадянство особи;
3. наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

За результатами розгляду слідчий суддя постановляє ухвалу про:

1. застосування екстрадиційного арешту;
2. затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію) та застосування екстрадиційного арешту;
3. затвердження згоди особи на її видачу (екстрадицію), відмови особи від застосування спеціального правила щодо меж кримінальної відповідальності та застосування екстрадиційного арешту;
4. застосування екстрадиційного арешту та відмову у затвердженні згоди особи на її видачу (екстрадицію);
5. відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, для забезпечення видачі особи на запит іноземної держави (стаття 585 КПК України)

За наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

У разі порушення особою, щодо якої розглядається запит про її видачу, умов обраного запобіжного заходу слідчий суддя за клопотанням прокурора має право постановити ухвалу про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи.

Екстрадиційна перевірка (стаття 587 КПК України)

Екстрадиційна перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі особи, проводиться центральним органом України або за його дорученням чи зверненням відповідною обласною прокуратурою.

Екстрадиційна перевірка здійснюється протягом шістдесяти днів. Цей строк може бути продовжено відповідним центральним органом України.

Матеріали екстрадиційної перевірки разом із висновком щодо такої перевірки надсилаються відповідному центральному органу України.

Рішення за запитом про видачу особи (екстрадицію) (стаття 590 КПК України)

Після вивчення матеріалів екстрадиційної перевірки центральний орган України приймає рішення про видачу особи (екстрадицію) або відмову у видачі (екстрадиції) іноземній державі. Рішення виноситься керівником центрального органу України або уповноваженою ним особою.

Про своє рішення центральний орган України повідомляє компетентний орган іноземної держави, а також особу, щодо якої воно прийнято.

У разі прийняття рішення про видачу (екстрадицію) такій особі вручається його копія. Якщо впродовж десяти днів зазначене рішення не оскаржено до суду, організовується фактична видача цієї особи компетентним органам іноземної держави.

Фактична передача особи (стаття 593 КПК України)

З метою фактичної передачі особи, щодо якої прийнято рішення про видачу (екстрадицію), центральний орган України після набрання чинності цим рішенням надає відповідні доручення (направляє звернення) компетентним органам України.

Передача особи має бути здійснена протягом п’ятнадцяти днів з дати, встановленої для її передачі, крім випадку видачі особи (екстрадиції) у спрощеному порядку. Цей строк може бути продовжено центральним органом України до тридцяти днів, після чого особа підлягає звільненню з-під варти.

Видача особи (екстрадиція) у спрощеному порядку

Окрім того, Верховна Рада України 2 жовтня 2018 року прийняла Закон України № 2577-VIII "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу і Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видавання правопорушників". Вказаний Закон дозволяє затриманим, які перебувають у міжнародному розшуку, просити про застосування до них спрощеного порядку видавання, не чекаючи надходження формального запиту на екстрадицію.

Водночас спрощений порядок видавання не застосовують у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності або відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що екстрадиція може суперечити інтересам національної безпеки, або особа, яку розшукують, є громадянином України.

Згідно з чинною редакцією КПК України спрощений порядок видачі особи може бути застосований лише за наявності письмової заяви про згоду на екстрадицію, затвердженої слідчим суддею. За наявності такої заяви видача можлива без проведення у повному обсязі екстрадиційної перевірки.

Участь захисника у процесі видачі особи (екстрадиції)

Під час здійснення затримання особи, яка розшукується іноземною державою, остання має право на захисника. Під час здійснення екстрадиційного затримання адвокату і клієнту слід обов’язково реалізувати право на конфіденційне побачення. Спілкування із затриманим не може бути обмежене в часі, до того на такій зустрічі є неприпустимою присутність конвою, оперативних або інших працівників поліції.

Під час першого спілкування адвокат докладає необхідних зусиль для встановлення психологічного контакту з підзахисним, пояснює, що захисник використовує лише законні засоби захисту, і отримана від клієнта інформація щодо обставин та його позиції у справі є конфіденційною та складає предмет адвокатської таємниці.

При здійсненні екстрадиції особи діяльність адвоката полягає у:

• наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань;
• складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
• захист прав, свобод і законних інтересів особи, що розшукується іноземною державою, під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту;
• оскарження рішення суду щодо застосування до особи, що розшукується іноземною державою, запобіжного заходу у вигляді тимчасового арешту та ін.

Крім зазначених дій адвокат повинен:

1. дослідити особливості кримінального законодавства країни, на території якої підозрюють особу у вчиненні злочину, і порівняння фабули статті кримінального закону цієї країни із Кримінальним кодексом України;
2. дослідити акти про амністію в Україні за відповідний період для виявлення можливих випадків, коли особа за законодавством України, була б звільнена від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Крім того, правову допомогу можуть також надати іноземні адвокати країни, якою оголошено розшук особи, особливо, якщо вони надавали цій особі раніше правову допомогу. Цінність таких міжнародних консультацій полягає ще й у тому, що від іноземних колег можна отримати інформацію і копії процесуальних і судових рішень, які приймались на користь особи.

Згідно статті 589 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо:

1) особа, стосовно якої надійшов запит про видачу, відповідно до законів України на час прийняття рішення про видачу (екстрадицію) є громадянином України;

2) злочин, за який запитано видачу, не передбачає покарання у виді позбавлення волі за законом України;

3) закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу;

4) компетентний орган іноземної держави не надав на вимогу центрального органу України додаткових матеріалів або даних, без яких неможливе прийняття рішення за запитом про видачу (екстрадицію);

5) видача особи (екстрадиція) суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами України;

5-1) є обґрунтовані підстави вважати, що видача особи (екстрадиція) суперечить інтересам національної безпеки України;

6) наявні інші підстави, передбачені міжнародним договором України.

Див. також

Видача особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (екстрадиція): поняття, підстави застосування