Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
 
(Не показані 8 проміжних версій 8 користувачів)
Рядок 3: Рядок 3:
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України] (ЖК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
== Загальна інформація ==
== Загальна інформація ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] проголошує недоторканність житла (ст.30). Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло.<br />Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text статті 41] Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2056 (ст. 379 ЦК України]).  Конституція України проголошує недоторканність житла ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4259 ст.30]). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. <br />     Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 ст. 41 Конституції України]). Однак, як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 ч.3 ст. 13 Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.


[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України] у ст. 47 проголошує, що '''кожен має право на житло'''. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування , його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення , не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 ( ст. 47 Конституція України] ).  


Глава 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.  
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1729 ч. 1 ст. 316 ЦК України]).    


Згідно із [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України], правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.


Положеннями [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України] визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
 
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text статті 319 Цивільного кодексу України], власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Частиною 1 статті 321 ЦК України] передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Приписами статті 379 Цивільного кодексу України] передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.
 
Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.
 
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що '''правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах'''.
 
П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], '''гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла'''.


Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які '''встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами'''. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 ст. 71 ЖК України], а їхні права та обов’язки - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n408 ст. 78 ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.


В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.
ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.


ЖК УРСР поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.
Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.


Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
 
'''Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.''' Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
== Зняття особи з реєстрації ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном '''власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.'''
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Власник , у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом зняття відповідної особи з реєстрації місця проживання. Вимоги які власник вказує при зверненні до суду для зняття особи з реєстрації:
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
За змістом частини першої статті 16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.


Відповідно до глави 23 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.'''
- про позбавлення права власності на житлове приміщення;


Відповідно до ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.
- про позбавлення права користування житловим приміщенням;


Відповідно до ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] '''кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю'''. Частиною 4 ст. 41 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституції України] встановлено принцип непорушності приватної власності.
- про визнання особи безвісно відсутньою;


За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] '''власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном''' і він реалізовує їх на власний розсуд.
- про оголошення фізичної особи померлою.
 
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
Згідно із ч. 1 ст. 316 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).
 
Частиною 1 ст. 321 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено, що '''право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.'''


Стаття 379 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).


Глава 28 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] визначає житло об'єктом права приватної власності.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  


Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР], які передбачають '''право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд'''. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.


Статтею 391 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] передбачено п'''раво власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.'''
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]''' ).


Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК УРСР] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.


Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою ст. 27 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України] '''позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.'''
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 ст. 27 ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.


[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
== Судовий збір ==
== Судовий збір ==
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 138 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
{| class="wikitable"
|-
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11].
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]

Поточна версія на 15:24, 14 жовтня 2024

Нормативна база

Загальна інформація

Житлове приміщення - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [1](ст. 379 ЦК України). Конституція України проголошує недоторканність житла (ст.30). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України). Однак, як зазначено в ч.3 ст. 13 Конституції України, власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування , його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення , не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду ( ст. 47 Конституція України ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.

П. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Збереження житла за тимчасово відсутніми

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов’язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Зняття особи з реєстрації

У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Власник , у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом зняття відповідної особи з реєстрації місця проживання. Вимоги які власник вказує при зверненні до суду для зняття особи з реєстрації:

- про позбавлення права власності на житлове приміщення;

- про позбавлення права користування житловим приміщенням;

- про визнання особи безвісно відсутньою;

- про оголошення фізичної особи померлою.

Підстави усунення перешкод у користуванні

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 ЦК України).

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 ЦК України).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України ).

Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Куди звернутися

Згідно з частиною першою ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення

Судовий збір

Вартість вирішення спору щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору (ст. 4 Закону України «Про судовий збір») та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (ст. 133 ЦПК України).

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада»

Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Судова практика