Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
 
(Не показано 23 проміжні версії 13 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text Конституція України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_535 Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_535#Text Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Конвенція про захист прав людини та основних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод свобод]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житловий кодекс Української РСР]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text Житловий кодекс України] (ЖК України)
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільний кодекс України] (ЦК України)
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text Цивільний процесуальний кодекс України] (ЦПК України)
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України «Про судовий збір»]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закон України «Про судовий збір»]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»]
* [http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/VS120013.html Постанова Верховного Суду України  № 6-57цс11 від 16.01.2012]
 
== Загальна інформація ==
== Загальна інформація ==
'''Житлове приміщення''' - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text][https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n2056 (ст. 379 ЦК України]).  Конституція України проголошує недоторканність житла ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4259 ст.30]). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. <br />    Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4292 ст. 41 Конституції України]). Однак, як зазначено в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4204 ч.3 ст. 13 Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.


Здійснення людиною свого природного права на життя пов’язано з багатьма факторами, серед яких одне із чільних місць посідає наявність у неї житла. Втрата людиною житла створює реальну загрозу для її фізичного та соціального буття. Саме тому [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] у ст. 30 проголошує недоторканність житла. Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло.<br />
Держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування , його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення , не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4320 ( ст. 47 Конституція України] ).
 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституція України] у ст. 47 проголошує, що '''кожен має право на житло'''. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.<br />


Глава 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ст. 13 ч. 3 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України], власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.<br />
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n1729 ч. 1 ст. 316 ЦК України]).    


[http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85 Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2] підкреслив, що '''правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження. Досконалий розгляд житлових спорів є запорукою своєчасного, реального здійснення конституційного права громадян на житло і зміцнення законності у житлових правовідносинах'''.<br />
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-85#Text Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»] підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.


Окрім того, слід звернути увагу на норми міжнародного законодавства, які регулюють дану сферу правовідносин. '''Правова позиція Європейського суду з прав людини''', відповідно до п. 1 ст. 8 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод] (далі – Конвенція), яка '''гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла'''.<br />
П. 1 ст. 8 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод], гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.


Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
== Збереження житла за тимчасово відсутніми ==
Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n378 ст. 71 ЖК України], а їхні права та обов’язки - [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#n408 ст. 78 ЖК України], які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.


Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комінального житлового фонду визначено ст. 71 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК України], а їхні права та обов’язки - ст. 78 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК України], які '''встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами'''. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.<br />
ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.


В Україні виникають питання щодо житла, яке не використовується власниками протягом досить тривалого часу. Так, деякі власники вже змінили місце проживання на території України на територію інших держав. Якщо такі співвласники багатоквартирного житлового будинку не беруть участі в його утриманні протягом певного часу, наприклад 3-х років, то необхідно ставити питання про використання житла не за призначенням.
Відповідно до ст. 71 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.
ЖК поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. '''Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців''' – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.<br />


Відповідно до ст. 71 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК України] за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.<br />
Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
== Зняття особи з реєстрації ==
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11] зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України]; ст. 405 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]). Власник , у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом зняття відповідної особи з реєстрації місця проживання. Вимоги які власник вказує при зверненні до суду для зняття особи з реєстрації:


'''Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.''' Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.
про позбавлення права власності на житлове приміщення;
У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.


== Зняття особи з реєстрації ==
- про позбавлення права користування житловим приміщенням;


У [http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/8C349FE64943B17EC2257C92003A679F постанові Верховного Суду України № 6-57цс11 від 16.01.2012] року зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК України]; ст. 405 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України]). Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном '''власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши водночас одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.'''<br />
- про визнання особи безвісно відсутньою;
 
[http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1382-15 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»] є спеціальним актом, який регулює правовідносини, пов’язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст. 7 даного закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язана з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.


- про оголошення фізичної особи померлою.
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
== Підстави усунення перешкод у користуванні ==
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]).


Відповідно до глави 23 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] '''громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.'''<br />
Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК] України).
 
Відповідно до ст. 383 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено, що власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім'ї.<br />
Відповідно до ст. 41 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] '''кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю'''. Частиною 4 ст. 41 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр Конституції України] встановлено принцип непорушності приватної власності.<br />
 
За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] '''власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном''' і він реалізовує їх на власний розсуд.<br />
 
Згідно із ч. 1 ст. 316 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.<br />
 
Частиною 1 ст. 321 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] передбачено, що '''право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.'''<br />
 
За змістом частини першої статті 16 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.<br />
 
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.<br />


Стаття 379 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.<br />
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.  


Глава 28 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] визначає житло об'єктом права приватної власності.<br />
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України] та ст. 150 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України], які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.


Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦК України] та ст. 150 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 ЖК України], які передбачають '''право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд'''. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.<br />
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 '''[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text ЦК України]''' ).


Статтею 391 [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачено п'''раво власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.'''<br />
Згідно ст. 109 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5464-10#Text ЖК України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.
 
Згідно ст. 109 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5464-10 Житлового кодексу України] виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно  
або в судовому порядку.<br />


Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
== Куди звернутися ==
== Куди звернутися ==
Згідно з частиною першою [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6210 ст. 27 ЦПК України] позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.


Згідно [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 п. 1 ст. 27 ЦПК] '''позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
[[:Файл:Позовна заява про усунення перешкод у користуванні житлом.docx|Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення]]
'''<br />
 
== Судовий збір ==
== Судовий збір ==
 
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' (ст. 133 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text ЦПК України]).
'''Вартість вирішення спору''' щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку '''обумовлюється сплатою судового збору''' (ст. 4 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»]) '''та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи''' ([http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 ст. 138 Цивільного процесуального кодексу України]).
{| class="wikitable"
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закону України «Про судовий збір»].
|-
 
! '''Автоматичний розрахунок судового збору''' [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Закону України «Про судовий збір»].
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/21355282 Постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/87453918 Постанова Верховного Суду України від 30 січня 2020 року у справі №569/1478/18]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76502903 Постанова Верховного Суду України від 12 вересня 2018 року у справі № 320/1941/16-ц]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/76566257 Постанова Верховного Суду України від  15 серпня 2018 року у справі № 381/423/16-ц]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Вирішення житлових спорів]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Користування жилими приміщеннями]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Поточна версія на 15:24, 14 жовтня 2024

Нормативна база

Загальна інформація

Житлове приміщення - це приміщення, призначене та придатне для постійного і переважного проживання. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них [1](ст. 379 ЦК України). Конституція України проголошує недоторканність житла (ст.30). Недоторканість житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю . Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України). Однак, як зазначено в ч.3 ст. 13 Конституції України, власність зобов’язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Держава гарантує не тільки свободу придбання житла, але й можливість стабільного користування , його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення , не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду ( ст. 47 Конституція України ).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» підкреслив, що правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло, захисту прав і охоронюваних законом інтересів державних органів, підприємств, установ, організацій у здійсненні покладених на них завдань щодо управління житловим фондом, його експлуатації і збереження.

П. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р.). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Збереження житла за тимчасово відсутніми

Особливим інститутом житлового права є збереження житла за тимчасово відсутніми. Порядок збереження житла за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача житла державного, комунального житлового фонду визначено ст. 71 ЖК України, а їхні права та обов’язки - ст. 78 ЖК України, які встановлюють випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадинами. У той же час, умови збереження житла за цивільним законодавством визначаються строками встановленими за згодою сторін, абсолютне право власності на житло не обмежується ні строками, ні територією.

ЖК України поширив правила щодо збереження житла також наймачів, членів їх сімей. Зберігається право на житло (за всіма особами, які зникли безвісти) протягом шести місяців – з моменту зникнення особи до дня набрання законної сили рішення суду про оголошення її безвісти відсутньою або померлою.

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ’ ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім’ї не потребує згоди інших членів сім’ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання її такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім’ї, навіть колишні, а також наймодавець, мають право звернутись із позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

Зняття особи з реєстрації

У постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11 зазначено, що вирішення питання про зняття особи з реєстрації обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування якої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. ( ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Власник , у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом зняття відповідної особи з реєстрації місця проживання. Вимоги які власник вказує при зверненні до суду для зняття особи з реєстрації:

- про позбавлення права власності на житлове приміщення;

- про позбавлення права користування житловим приміщенням;

- про визнання особи безвісно відсутньою;

- про оголошення фізичної особи померлою.

Підстави усунення перешкод у користуванні

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч.1 ст.16 ЦК України).

Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч.2 ст. 386 ЦК України).

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України ).

Згідно ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Куди звернутися

Згідно з частиною першою ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Зразок Позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення із житлового приміщення

Судовий збір

Вартість вирішення спору щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням у судовому порядку обумовлюється сплатою судового збору (ст. 4 Закону України «Про судовий збір») та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи (ст. 133 ЦПК України).

Автоматичний розрахунок судового збору на сайті «Судова влада»

Пільги щодо сплати судового збору мають особи, зазначені в ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Судова практика