Втрата права користування житловим приміщенням

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України (далі - ЦК України)
• Житловий кодекс України (далі - ЖК України)
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 7.02.2022 №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад»
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України»
• Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»

Поняття та підстави визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Досить часто у громадян виникають труднощі щодо зняття з реєстрації у власному будинку чи квартирі особи, яка не є власником, не проживає протягом певного часу і добровільно звернутися до міської (сільської) ради чи у відділ державної реєстрації для зняття з реєстрації місця проживання не бажає. У разі виникнення перешкод у власника користуватися своїм майном, останній має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Як показує практика, частіше всього власникам житла чинять перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому житлом: колишні члени його родини; члени родини колишнього власника; інші особи, які проживали разом з власниками житла на рівних правах.

В такому разі вирішити дану проблему і визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням можливо за рішенням суду.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім ї.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405 ЦК України регулюється право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

Виходячи з аналізу пункту 50 Постанови КМУ «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», підставами для зняття з із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі:

- заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), поданої особою або її законним представником (представником) за формою згідно з додатком 5;

- рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (у такому випадку адміністративний збір не сплачується);

-свідоцтва про смерть або відомостей про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану. У таких випадках датою зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи є дата видачі свідоцтва про смерть або дата здійснення актового запису про смерть особи;

-повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспортного документа померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

-заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Порядок розгляду справ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Хто може бути позивачем у суді?

На стороні позивача можуть виступати власник житлового приміщення, наймач (фізична або юридична особа, яка відповідно до умов договору найму (оренди) житла отримує житлове приміщення у користування на певний строк за плату), члени його сім'ї, в тому числі ті, за якими зберігається право на користування житлом як за тимчасово відсутніми, або ті, що отримали броню (ст. 73 - 75 ЖК України). Особи, які користуються жилою площею тимчасово, тобто не мають самостійного права на нього (піднаймачі, тимчасові мешканці), не мають права на пред'явлення такого позову.

Позивачем може бути також наймодавець (фізична або юридична особа, власник майна або особа, яка має право передавати майно у найм, наприклад, довірчий управитель), житлово-експлуатаційна організація тощо.

Вимоги до позовної заяви

У позовній заяві, яка обов'язково повинна відповідати нормам Цивільного процесуального кодексу України ( статті 175-177), зазначається дані відповідача (тобто особи, яку потрібно зняти з реєстрації місця проживання), дані зацікавлених осіб (наприклад, відділ державної реєстрації, інших власників майна), викладається суть позовних вимог, тобто описується за яких обставин особа була зареєстрована, протягом якого часу не проживає, інші обставини, які доказують, що особа втратила право проживати у житловому приміщенні.

Зразок позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Файл:Позовна заява втрати права користування житловим приміщенням.docx

Докази по справі

Втрата права користування житловим приміщенням особою через те, що вона була відсутня і не жила в означеному приміщенні довше зазначеного терміну, визначається судом. Постанова Пленуму Верховного Суду України визначає, що доказами залишення житла вважаються відомості, що свідчать про постійне проживання людини в іншому місці.

До позовної заяви додаються докази, якими можуть бути:

1. Довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку.
2. Копії документів, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші).
3. Акт вуличного депутата в якому засвідчується факт, що особа не проживає протягом певного часу, або Акт про непроживання, засвідчений ЖЕК, ОСББ.
4. Копія квитанцій про сплату комунальних послуг.
5. Покази свідків. При вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності її у приміщенні понад 6 місяців та поважність причин такої відсутності. Важливими відомостями можуть слугувати:
   • Лист, в якому сповіщено про те, що означена людина проживає в іншому місці;
   • Розписка;
   • Переадресація поштової кореспонденції;
   • Створення сім’ї, разом із якою особа проживає в іншому приміщенні;
   • Переїзд в інші місто чи будь-який населений пункт;
   • Вивезення свого майна, тощо. В будь-якому із перерахованих випадків суд повинен з’ясувати, наскільки поважними є причини відсутності означеної особи понад передбачені строки, і якщо визнає їх достатньо поважними, то строки можуть бути продовжені. Конкретний перелік причин, які можна вважати поважними, не встановлений, тому в кожному окремому випадку, що розглядається, суддя повинен розглянути усі обставини та винести окреме рішення.

Поважні причини непроживання у житловому приміщенні

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У випадку визнання судом поважності таких строків непроживання, суд відмовляє у задоволені позову.
До поважної причини відносяться:

• призов на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;
• тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;
• поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім'ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;
• виїзд в зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) - протягом усього часу виконання цих обов'язків;
• влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;
• виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;
• взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.

Наслідки визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

Суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Після набрання судового рішення законної сили, власнику житлового приміщення необхідно звернутись з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрована особа.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18 (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)
• Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", (у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад установлені строки. Коли відсутній повернувся на житлову площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на житлову площу. Якщо ж він вселився в житлове приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд може визнати його таким, що втратив право на житлову площу).
• Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16
• Постанова Верховного суду від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц
• Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2017 року № 552/46/16-ц
• Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2018 у справі № 490/12384/16-ц
• Постанова Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 760/13113/14-ц
• Висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові по справі № 447/455/17 (втрата сімейних зв’язків є підставою для виселення колишнього члена сім’ї та припинення сервітуту на житлове приміщення)
• Висновок Верховного Суду в постанові від 19.05.2021 р. у справі № 759/19579/17 ( необхідно встановити факт відсутності її у приміщенні понад 6 місяців та поважність причин такої відсутності.).

Див. також

• Виселення з житлового приміщення та зняття з реєстрації особи, яка не досягла 18 років
• Виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення
• Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням
• Виселення з квартири наймача