Колективні трудові спори

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс законів про працю України
• Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”

Що таке колективний трудовий спір?

Трудові спори

Трудові спори - це спори, де однією стороною виступає роботодавець, а іншою - працівник (працівники). Розрізняють два види: індивідуальні та колективні.
Індивідуальний трудовий спір - це неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів розбіжності між працівником і власником підприємства (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці. Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, що розглядає трудові спори.
Колективні трудові спори (конфлікти) — розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

• встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
  
• укладення чи зміни колективного договору, угоди;
  
• невиконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;
  
• невиконання вимог законодавства про працю.
  

Сторони колективного трудового спору

Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

• на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець. За дорученням інтереси роботодавця у колективному трудовому спорі (конфлікті) може представляти інша особа, організація роботодавців, об’єднання організацій роботодавців;
• на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та організації роботодавців, їх об’єднання або центральні органи виконавчої влади, або місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
• на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та всеукраїнські об’єднання організацій роботодавців або Кабінет Міністрів України.Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору(конфлікту).

Хто розглядає

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється примирною комісією та трудовим арбітражем.

Примирна комісія

Примирна комісія - це орган, призначений для (вироблення) прийняття рішення, що може задовольнити сторони колективного спору (конфлікту), та який складається із представників сторін. Порядок визначення представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту ) самостійно.
Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний, на галузевому чи територіальному рівні - у п’ятиденний, на національному рівні - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного спору з однакової кількості представників сторін. За згодою сторін ці строки можуть бути продовжені.
Рішення примирної комісії оформляється протоколом і має для сторін обов’язкову силу та виконується в порядку і в строки, які встановлені цим рішенням. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.
У вирішенні колективних трудових спорів можуть брати також незалежні посередники, тобто визначені за спільним вибором сторін особи, які сприяють встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, беруть участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Трудовий арбітраж

Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору.
Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін конфлікту або незалежного посередника у разі:

• неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору про встановлення нових або зміну існуючих соціально- економічних умов праці та виробничого побуту, а також про укладення чи змину колективного договору, угоди;
• виникнення колективного трудового конфлікту про виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, про невиконання вимог законодавства про працю.
  

Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. До складу трудового арбітражу можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи, не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору, або особи, які тією чи іншою мірою зацікавлені в його однобічному вирішенні. Готує трудових арбітрів Національна служба посередництва і примирення, яка була утворена Указом Президента України від 17 листопада 1998 року.
Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов’язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших заінтересованих органів та організацій.
Рішення трудового арбітражу оформлюється протоколом і підписується всіма його членами. Воно є обов’язковим для виконання, якщо про це попередньо домовилися сторони конфлікту.

Національна служба посередництва і примирення

Постійно діючим органом, створеним для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів) є Національна служба посередництва і примирення.
Національної служби посередництва і примирення:

1. вивчає та узагальнює причини виникнення колективних трудових спорів і можливі їх наслідки, виробляє пропозиції щодо запобіганню колективних трудових конфліктів;
2. здійснює реєстрацію висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів;
3. аналізує висунуті працівниками вимоги та здійснює оцінку їх обґрунтування;
4. сприяє встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту);
5. перевіряє в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору;
6. консультує представників сторін колективного трудового конфлікту;
7. за зверненням сторін (сторони) колективного трудового спору (конфлікту) розглядає надані матеріали з метою його вирішення;
8. у випадках передбачених законодавством коли рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового конфлікту не враховано, звертається з заявою про вирішення трудового спору до суду;
9. формує списки незалежних посередників та арбітрів тощо.
   

Національна служба посередництва і примирення у межах своїх повноважень приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту), відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.