Порядок припинення стягнення аліментів на дитину

Нормативна база

• Сімейний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про судовий збір"
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"

Підстави припинення сплати аліментів

Письмова домовленість (угода)

При наявності письмової домовленості (угоди) між сторонами про визначення сплати аліментів на дитину (дітей), загальними підставами припинення сплати аліментів визначається безпосередньо умовами договору (смерть осіб; закінчення терміну дії договору; форс-мажорні обставини, тощо)
Відповідно до ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стягнення аліментів у судовому порядку

При наявності рішення суду про стягнення аліментів:

• у разі досягнення дитиною повноліття ( ч. 1 ст. 180 СК України);
• у зв’язку із зміною місця проживання дитини, фактичним проживання з другим із батьків або законним представником ( ст. 181 СК України);

Місце проживання дитини визначається:
- яка не досягла десяти років - за згодою батьків;
- яка досягла десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини;
- якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років - визначається нею самою. (ст. 160 СК України)
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти сплачуються тому з батьків з ким проживають діти.

Згідно ч.2, ч.3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 179 Сімейного кодексу України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

• якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби (ч. 1 ст. 188 СК України). Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів. ( ст. 188 СК України);
• у разі досягнення повнолітньою дитиною 23-річного віку, якщо вона продовжує навчання та знаходяться на утриманні батьків ( ч. 1 ст. 199 СК України);

• у разі припинення навчання повнолітньою дитиною ( ч. 2 ст. 199 СК України);

• у разі неможливості батьків надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання ( ч. 1 ст. 199 СК України);

• у разі усиновлення дитини, так як з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.( ст. 232 СК України)

• у разі смерті дитини або платника аліментів;

• у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно утримувати її. Укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину. На майно, одержане за договором відповідно до частини першої цієї статті, не може бути звернене стягнення. Майно, одержане дитиною за цим договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування. ( ст. 190 СК України)

Судовий порядок врегулювання

У разі наявності однієї із істотних підстав, особа з якої стягуються аліменти на дитину/дітей, має право звернутися до суду у рамках позовного провадження з позовною заявою про припинення стягнення аліментів.

Куди звертатися

Для подачі заяви потрібно звертатися в міський чи районний суд, за місцем проживання або перебування відповідача.

Вартість

За подання позовної заяви немайнового характеру, в порядку позовного провадження фізична особа повинна сплатити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір") крім випадків, коли особа звільнена від сплати судового збору.

Письмові докази

Крім самої заяви необхідно надати письмові докази, які б підтверджували викладені позовні вимоги.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Такими доказами можуть бути, наступні документи:

• копія свідоцтва про народження дитини/дітей;
• копія свідоцтва про укладення шлюбу/копія свідоцтва про розірвання шлюбу/ копія рішення про розірвання шлюбу;
• копія паспорту сторін;
• копія картки фізичної особи-платника податків сторін;
• акт обстеження умов проживання;
• довідка з місця проживання про склад сім’ї та реєстрацію;
• заява дитини до служби у справах дітей про намір проживати з одним із батьків;
• копія рішення суду або служби у справах дітей про визначення місця проживання дитини;
• довідка з навчального закладу дитини;
• пояснення свідків;
• службова характеристика;
• довідка про доходи з місця роботи/навчання;
• інформація про наявність житла, тощо.