Міжнародні стандарти поводження із засудженими: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Безоплатна правнича допомога)
 
(Не показані 19 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Зміст ==


1. Нормативно-правова база<br />
== Нормативна база ==


2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими<br />
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br />[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1975р.)]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_230#Text Основні принципи поводження з ув’язненими (1990р.)]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила, оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.]


3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями <br />
== Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими. У них сконцентрований досвід кримінально - виконавчої практики, гуманістичні тенденції системи розвитку покарань. <br />
а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);
 
б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.
 
Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські тюремні правила містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у цих документах, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо сказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, незважаючи на це, розроблені на рівні Організації Об'єднаних Націй і Ради Європи стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями і, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.
 
Обидва документи не мають на меті нав'язати взірцеву систему установ виконання покарань, визнаючи, що кримінально-виконавчі системи окремих країн уже досягай більш високих стандартів. Як Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, так і Європейські тюремні правила мають на меті лише запропонувати свої рекомендації по створенню мінімальних загальновизнаних гуманних умов тримання позбавлених волі, які б забезпечували повагу людської гідності. Разом із тим, міжнародні документи виходять із того, що рекомендовані у них стандарти поводження з позбавленими волі не можуть бути досягнуті відразу повсюди й водночас з огляду на розмаїття в різних країнах юридичних, соціальних, економічних і географічних умов. Формально розроблені міжнародною спільнотою стандарти поводження із засудженими е лише дороговказом для адміністрації установ виконання покарань по створенню належних мінімальних умов людяності і поваги. За ступенем зобов'язань, що виникають при впровадженні міжнародних стандартів у кримінально-виконавче законодавство тих чи інших країн, існують положення, що є обов'язковими до виконання в національних кримінально-виконавчих системах, і такі, що розглядаються як рекомендації, для реалізації яких повинні бути створені відповідні соціально-економічні передумови.  
== Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.
 
Мінімальні стандартні правилаповодження з в'язнями містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у прийнятому документі, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо вказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, розроблені на рівні ООН стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.
 
Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:
 
* на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);
* на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);
* на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);
* на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);
* на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);
* на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);
* на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);
* на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);
* на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);
* на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).


4. Куди звернутись за захистом прав засуджених?<br />
Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).


== 1. Нормативно-правова база ==
''Умови тримання осіб,'' засуджених до позбавлення волі, не повинні:


- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_212 Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими] (1957 р.) <br />
* додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;
* обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).


- [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032 Європейські тюремні правила], оголошені рекомендацією № К (87) З Комітету міністрів Ради Європи від 12 лютого 1987 р.
Міжнародні стандарти з прав і свобод засуджених до позбавлення волі, доцільно поділити на чотири групи:


== 2. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими ==
* стандарти організації режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі;
* стандарти організації праці та професійної підготовки засуджених до позбавлення волі;
* стандарти організації виховної роботи із такими засудженими;
* стандарти організації мікросоціальних умов відбування покарання у виді позбавлення волі.


<br />
Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.
Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими: <br />


а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);
Для забезпечення цих прав міжнародні стандарти рекомендують організувати функціонування установ позбавлення волі таким чином, щоб вони були місцями, де не повинна виникати небезпека для життя, здоров'я та особистої недоторканності як позбавлених волі, так і персоналу. У місцях позбавлення воля засуджені не повинні зазнавати дискримінації. Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні додатково до обмежень, зумовлених фактом ізоляції, обмежувати права і свободи людини і громадянина. Режим позбавлення волі не повинен занадто обмежувати контакти засуджених із зовнішнім світом, тому міжнародні стандарти особливу увагу приділяють тим аспектам поводження з позбавленими волі, які спрямовані на підготовку цих осіб до повернення до життя у суспільстві.
б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.
 
Прокласифіковані чинні міжнародні акти в тій чи іншій мірі містять міжнародні стандарти захисту прав і свобод людини і  громадянина під час здійснення правосуддя та виконання кримінальних покарань як універсальні принципи та норми здійснення відповідного виду діяльності державних органів. Норми-принципи, які містяться у  згаданих міжнародних актах, носять переважно обов’язковий характер для держав, що ратифікували зазначені міжнародні документи і сприяють захисту прав і свобод людини і громадянина на усіх рівнях
== Куди звернутись за захистом прав засуджених? ==
Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:
 
- Президент України (м. Київ, Україна);
 
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);
 
- суд (місцеві, апеляційні та Верховний Суд України);


== 3. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями ==
- прокуратура (Офіс Генерального Прокурора України, спеціалізовані, регіональні та окружніі прокуратури);


'''Прийняті:''' у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.
- адвокатура;
Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:
- на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);
- на якісне триразове харчування їжею,  достатньо  калорійною  для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);
- на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);
- на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);
- на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);
- на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);
- на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);
- на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);
- на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);
- на негайне  інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення  або переведення  в  інший заклад (ст. 44).
Жіночі  установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).
Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні:
- додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;
- обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).
Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до  позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.


== 4. Європейські стандарти поводження із засудженими ==
- Безоплатна правнича допомога;


На цей час Європейські пенітенціарні правила є єдиним у світі регіональним міжнародним нормативно-правовим документом, що включає значну кількість спеціальних норм про поводження із засудженими (ув’язненими). Дата прийняття - 12 лютого 1987 року.<br />
- спостережні комісії та піклувальні ради;


Правила носять рекомендаційний характер, однак вони мають значний авторитет в структурах РЄ та можуть бути використані Європейським судом з прав людини або Комітетом з запобігання катуванням для аргументації своїх критичних зауважень до в’язничної влади. Таким чином, вони мають опосередковану обов’язковість.<br />
- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);


Принципи поводження з ув’язненими (за Європейськими пенітенціарними  правилами):<br />
- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція);


1) дотримання прав осіб, позбавлених волі;<br />
Зазначені органи сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених.


2) особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду;<br />
'''[https://legalaid.gov.ua Безоплатна правнича допомога]'''


3) обмеження, накладені на осіб, позбавлених волі, повинні бути мінімально необхідними та відповідати тій обґрунтованій меті, з якої вони накладалися;<br />
Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.


4) утримання ув’язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів;<br />
Засуджені особи мають право на всі види правничих послуг від системи БПД: отримання правової інформації, консультацій чи роз’яснень з правових питань, захист, представництво інтересів у суді та інших державних органах, складення документів, у тому числі до суду.


5) життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві;<br />
Отримати безоплатну первинну правничу допомогу (правові консультації чи розʼяснення законодавства) можна так:


6) тримання під вартою має здійснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспільства осіб, позбавлених волі;<br />
* зателефонувати до контактного центру системи БПД за номером 0 800 213 103 (юристи на звʼязку в будні з 8 до 18 години);
* або звернутися до юриста під час роботи консультаційного пункту доступу до безоплатної правничої допомоги у приміщенні установи виконання покарань (графік роботи консультаційного пункту можна дізнатися в адміністрації установи).


7) варто заохочувати співробітництво із зовнішніми соціальними службами;<br />
Для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги (захист, представництво інтересів у суді та інших державних органах, складення документів до суду), засуджена людина має:


8) всі пенітенціарні установи повинні регулярно інспектуватися державними органами та піддаватися незалежному моніторингу.<br />
* написати звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги та передати її адміністрації установи виконання покарань. Допомогу в написанні зверення можна отримати під час роботи консультаційного пункту. Або отримати бланк зверненням в адміністрації установи;
* передати звернення адміністрації, яка має підготувати супровідний лист для звернення та направити ці документи до системи БПД;
* чекати на прийняття рішення. Система БПД упродовж 10 днів з моменту отримання звернення розгляне його та прийме рішення про надання або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, або поверне з поясненнями для виправлення недоліків.  


Таким чином, характерною рисою Європейських пенітенціарних (в’язничних) правил є їх безпосередньо «управлінська» спрямованість. Вони роблять акцент на відповідальності тюремної адміністрації, а не на безпосередній захист прав окремих ув’язнених. Разом з тим, підкреслюється той факт, що при досягненні ефективного тюремного управління захист прав і законних інтересів ув’язнених не повинен слабшати.
Крім того, між Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правової допомоги підписаний меморандум про співпрацю від 17.08.2021. Відповідно до меморандуму одним з направлень співпраці є створення належних умов для забезпечення  на постійній основі, у тому числі за допомогою відеозв’язку з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, роботи консультаційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги у приміщеннях установ виконання покарань і слідчих ізоляторах з метою надання безоплатної правової допомоги засудженим особам у відповідності  з вимогами законодавства та з урахуванням встановлених правил режиму в зазначених установах, запроваджених карантинних обмежень.За більш детальною інформацією просимо Вас звернутися до адміністрації установи виконання покарань.
[[Категорія:Кримінально-виконавче право]]

Поточна версія на 07:47, 12 серпня 2024

Нормативна база

Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими

Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Види міжнародних стандартів поводження із засудженими. У них сконцентрований досвід кримінально - виконавчої практики, гуманістичні тенденції системи розвитку покарань.
а) стосуються правил поводження з особами, які позбавлені волі (Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, Європейські тюремні правила);

б) правила застосування заходів, не пов'язаних із позбавлення волі.

Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими і Європейські тюремні правила містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у цих документах, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо сказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, незважаючи на це, розроблені на рівні Організації Об'єднаних Націй і Ради Європи стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями і, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.

Обидва документи не мають на меті нав'язати взірцеву систему установ виконання покарань, визнаючи, що кримінально-виконавчі системи окремих країн уже досягай більш високих стандартів. Як Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими, так і Європейські тюремні правила мають на меті лише запропонувати свої рекомендації по створенню мінімальних загальновизнаних гуманних умов тримання позбавлених волі, які б забезпечували повагу людської гідності. Разом із тим, міжнародні документи виходять із того, що рекомендовані у них стандарти поводження з позбавленими волі не можуть бути досягнуті відразу повсюди й водночас з огляду на розмаїття в різних країнах юридичних, соціальних, економічних і географічних умов. Формально розроблені міжнародною спільнотою стандарти поводження із засудженими е лише дороговказом для адміністрації установ виконання покарань по створенню належних мінімальних умов людяності і поваги. За ступенем зобов'язань, що виникають при впровадженні міжнародних стандартів у кримінально-виконавче законодавство тих чи інших країн, існують положення, що є обов'язковими до виконання в національних кримінально-виконавчих системах, і такі, що розглядаються як рекомендації, для реалізації яких повинні бути створені відповідні соціально-економічні передумови.

Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями

Прийняті: у 1955 р. Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями.

Мінімальні стандартні правилаповодження з в'язнями містять стандарти-рекомендації, тобто положення, що сформульовані у прийнятому документі, не мають обов'язкової юридичної сили, про що прямо вказано у вступі, де визначається статус цих правил. Але, розроблені на рівні ООН стандарти поводження з позбавленими волі визнаються міжнародними організаціями, урядами й неурядовими організаціями, зокрема, адміністрацією місць позбавлення волі.

Відповідно до положень Мінімальних стандартних правил в'язні (засуджені) мають право:

  • на окреме ліжко відповідно до національних чи місцевих норм, а також забезпечення окремими постільними речами (ч. 1 ст. 9);
  • на якісне триразове харчування їжею, достатньо калорійною для підтримання його здоров'я і сил (ч. 1 ст. 20);
  • на своєчасне надання медичної допомоги та у разі необхідності — забезпечення його належним лікуванням (ст. 22);
  • на виплату компенсацій у зв'язку із каліцтвом, отриманим на виробництві, або професійного захворювання (ч. 2 ст. 74);
  • на нормований робочий день, відповідно до національного законодавства та забезпечення права на відпочинок (ст. 71-76);
  • на пільги, які передбачені кримінально-виконавчим законодавством окремої держави (на умовно-дострокове звільнення, звільнення від покарання у зв'язку із хворобою тощо) (ст. 70);
  • на повагу до честі та гідності, не допускання застосування до них жорстких, нелюдських або принизливих видів покарання за дисциплінарні проступки (ст. 31-32);
  • на вільний доступ до інформації, яка стосується його прав та обов'язків, роз'яснення порядку подання скарг на дії (бездіяльність) працівників виправного закладу до вищестоящих органів (ч. 1 ст. 35);
  • на задоволення своїх релігійних потреб (ст. 42);
  • на негайне інформування членів своєї сім'ї про своє ув'язнення або переведення в інший заклад (ст. 44).

Жіночі установи повинні мати особливі приміщення для догляду за вагітними жінками і породіллями (ч. 1 ст. 23).

Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні:

  • додатково призводити до обмежень, зумовлених фактом ізоляції;
  • обмежувати права і свободи людини і громадянина (ч. 1 ст. 60).

Міжнародні стандарти з прав і свобод засуджених до позбавлення волі, доцільно поділити на чотири групи:

  • стандарти організації режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі;
  • стандарти організації праці та професійної підготовки засуджених до позбавлення волі;
  • стандарти організації виховної роботи із такими засудженими;
  • стандарти організації мікросоціальних умов відбування покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями складають міжнародно-правовий інститут захисту прав людини, засудженої до позбавлення волі, як елемент єдиної системи міжнародного кримінально-виконавчого права.

Для забезпечення цих прав міжнародні стандарти рекомендують організувати функціонування установ позбавлення волі таким чином, щоб вони були місцями, де не повинна виникати небезпека для життя, здоров'я та особистої недоторканності як позбавлених волі, так і персоналу. У місцях позбавлення воля засуджені не повинні зазнавати дискримінації. Умови тримання осіб, засуджених до позбавлення волі, не повинні додатково до обмежень, зумовлених фактом ізоляції, обмежувати права і свободи людини і громадянина. Режим позбавлення волі не повинен занадто обмежувати контакти засуджених із зовнішнім світом, тому міжнародні стандарти особливу увагу приділяють тим аспектам поводження з позбавленими волі, які спрямовані на підготовку цих осіб до повернення до життя у суспільстві.

Прокласифіковані чинні міжнародні акти в тій чи іншій мірі містять міжнародні стандарти захисту прав і свобод людини і  громадянина під час здійснення правосуддя та виконання кримінальних покарань як універсальні принципи та норми здійснення відповідного виду діяльності державних органів. Норми-принципи, які містяться у  згаданих міжнародних актах, носять переважно обов’язковий характер для держав, що ратифікували зазначені міжнародні документи і сприяють захисту прав і свобод людини і громадянина на усіх рівнях

Куди звернутись за захистом прав засуджених?

Державні та міжнародні органи, які виступають основною юридичною гарантією захисту прав і свобод засуджених в Україні:

- Президент України (м. Київ, Україна);

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники(м. Київ, обласні центри, Україна);

- суд (місцеві, апеляційні та Верховний Суд України);

- прокуратура (Офіс Генерального Прокурора України, спеціалізовані, регіональні та окружніі прокуратури);

- адвокатура;

- Безоплатна правнича допомога;

- спостережні комісії та піклувальні ради;

- Організація Об’єднаних Націй (м. Нью-Йорк, США);

- Європейський суд з прав людини (м. Страсбург, Франція);

Зазначені органи сприяють забезпеченню прав та законних інтересів її громадян, в тому числі і засуджених.

Безоплатна правнича допомога

Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Засуджені особи мають право на всі види правничих послуг від системи БПД: отримання правової інформації, консультацій чи роз’яснень з правових питань, захист, представництво інтересів у суді та інших державних органах, складення документів, у тому числі до суду.

Отримати безоплатну первинну правничу допомогу (правові консультації чи розʼяснення законодавства) можна так:

  • зателефонувати до контактного центру системи БПД за номером 0 800 213 103 (юристи на звʼязку в будні з 8 до 18 години);
  • або звернутися до юриста під час роботи консультаційного пункту доступу до безоплатної правничої допомоги у приміщенні установи виконання покарань (графік роботи консультаційного пункту можна дізнатися в адміністрації установи).

Для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги (захист, представництво інтересів у суді та інших державних органах, складення документів до суду), засуджена людина має:

  • написати звернення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги та передати її адміністрації установи виконання покарань. Допомогу в написанні зверення можна отримати під час роботи консультаційного пункту. Або отримати бланк зверненням в адміністрації установи;
  • передати звернення адміністрації, яка має підготувати супровідний лист для звернення та направити ці документи до системи БПД;
  • чекати на прийняття рішення. Система БПД упродовж 10 днів з моменту отримання звернення розгляне його та прийме рішення про надання або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги, або поверне з поясненнями для виправлення недоліків.

Крім того, між Департаментом з питань виконання кримінальних покарань та Координаційним центром з надання правової допомоги підписаний меморандум про співпрацю від 17.08.2021. Відповідно до меморандуму одним з направлень співпраці є створення належних умов для забезпечення  на постійній основі, у тому числі за допомогою відеозв’язку з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, роботи консультаційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги у приміщеннях установ виконання покарань і слідчих ізоляторах з метою надання безоплатної правової допомоги засудженим особам у відповідності  з вимогами законодавства та з урахуванням встановлених правил режиму в зазначених установах, запроваджених карантинних обмежень.За більш детальною інформацією просимо Вас звернутися до адміністрації установи виконання покарань.