Поняття сліду та механізм слідоутворення. Дактилоскопія

Нормативна база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Закон України "Про судову експертизу"
• Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5
• Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.1997 № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах"
• Інструкція про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах), кримінально-виконавчої системи України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України та ДДУПВП 23 серпня 2002 р. N 823/188

Поняття сліду

Слід – відображення одного об’єкта на іншому виникає внаслідок їхньої взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь обидва об’єкти: один утворює слід, інший його сприймає. Взаємодія може бути контактною і безконтактною.

Механізм слідоутворення

Механізм слідоутворення – це результат впливу одного об’єкта (слідоутворюючого) на інший (слідосприймаючий). Повнота і точність відображення залежить від фізичних властивостей обох об’єктів (пластичності, структури слідосприймаючого об’єкта), сили, напряму взаємодії. Відображення в сліді зовнішньої будови завжди зворотне (протилежне), дзеркальне (також його визначають як негативне, але існує й інше розуміння негативних слідів). Таким чином, сліди-відображення, що є основним об’єктом трасологічного дослідження, утворюються при контакті двох об’єктів. Процес, що закінчується утворенням сліду-відображення, називають механізмом слідоутворення.

Класифікація слідів у трасології

Залежно від механізму утворення слідів розрізняють:

• сліди об'ємні утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.).
• поверхневі виникають у результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об’єкта (за двома вимірами — довжиною і шириною). Поверхневі сліди зазвичай поділяють на два види: -сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об’єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об’єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття та ін.); -сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об’єкта і залишаються на слідоутворюючому об’єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні). Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди — це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі — відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

Залежно від стану об'єктів на момент слідоутворення виникають:

• статичні (такі сліди зберігають зовнішні ознаки слідоутворюючого об'єкта, відображають його без істотних перекручувань, тому їх називають також відтисками, наприклад, слід протектора транспортного засобу).
• динамічні (виникають в результаті самого руху одного або обох об'єктів, наприклад, сліди розрубу, розпилу) .

Залежно від місця, на якому відбулися зміни слідосприймаючого об'єкта, вирізняють:

• локальні виникають у межах контакту взаємодіючих об'єктів (наприклад, слід босої ноги в межах контакту з поверхнею дерев'яної підлоги).
• периферичні виникають за межами контактної взаємодії слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів (наприклад, слід від забрудненого борошном (цементом, пилюкою) верху взуття, утворений «на периферії», навколо взуття, за межами підошви).

Залежно від об’єктів, що залишають сліди-відображення. Розрізняють чотири основні групи таких слідів:

• сліди людини: сліди рук (папілярних візерунків); сліди взуття, ніг – босих, взутих у панчохи, шкарпетки; сліди зубів; сліди нігтів; сліди ділянок тіла, де відсутні папілярні лінії (губ, вуха, чола, ділянок носа й ін.); сліди одягу, рукавичок;
• сліди знарядь, інструментів і виробничих механізмів: сліди знарядь зламу; сліди на замках і замикаючих пристроях; сліди на контрольних пломбах і замикаючо-пломбувальних пристроях; сліди виробничих механізмів (інструментів) на виробах;
• сліди транспортних засобів: сліди коліс безрейкових транспортних засобів; сліди гусеничних ланцюгів; сліди лиж і саней; сліди виступаючих частин транспортних засобів;
• сліди тварин: сліди ніг (лап, підків) тварин; відбиток тавра (клейма).

Правила виявлення, фіксації і вилучення слідів:

Способи виявлення слідів рук При пошуках слідів рук на місці події необхідно уявляти, до яких предметів міг торкатися злочинець. Виявлення об'ємних і забарвлених слідів не викликає значних труднощів. Об'ємні сліди виявляють візуальним оглядом. Поверхневі сліди рук виявляють: Візуальні способи:

• оглядом у косопадаючих променях;
• оглядом в проникаючому світлі (якщо об'єкт огляду прозорий);

Фізичні способи:

• обробкою поверхні дактилоскопічними порошками;
• окурюванням парами йоду;

Хімічні способи:

• використанням хімічних реактивів (розчинів азотнокислого срібла, нінгідрину та алоксану).

Способи фіксації слідів рук:

• опис у протоколі (основний спосіб);
• фотографування;
• копіювання слідів.

Після виявлення слідів рук їх необхідно сфотографувати, а потім описати у протоколі слідчого огляду. В протоколі зазначається: на якому предметі виявлено сліди та їх місце знаходження; розташування слідів на об'єкті; характер і стан поверхні об'єкта; вид сліду; розміри кожного сліду; які способи виявлення і фіксації використовувалися; яким чином упаковані об'єкти зі слідами. Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев'язується шпагатом. Фіксація і вилучення слідів ніг та взуття людини Способи фіксації слідів ніг (взуття):

• опис у протоколі;
• фотографування;
• копіювання;
• виготовлення зліпків (із гіпсу, пасти «К», «СКТН», парафіну);
• складання схем і замальовок.

У протоколі слідчого огляду слід зазначити: місце і час виявлення слідів; на якій поверхні вони виявлені (пісок, глина, сніг, асфальт тощо); вид сліду (об'ємний, поверхневий); форма (сліди черевиків, чобіт, босої ноги); розміри сліду; індивідуальні особливості підошви; дані вимірів елементів доріжки слідів; спосіб виявлення і фіксації сліду; спосіб вилучення сліду та його упаковка. Під час огляду одиночного сліду взуття підлягають вимірюванню такі параметри: довжина сліду; довжина і ширина підметки; довжина і ширина проміжної частини; довжина і ширина підбора. Після фотографування та опису в протоколі слідів з них виготовляються зліпки, використовуючи при цьому гіпс, парафін, полімерні матеріали. Порядок виготовлення гіпсового зліпка: із сліду видаляють сторонні предмети; готують арматуру для каркаса (за довжиною і шириною) і бирку; готують розчин гіпсової маси; заповнюють слід насипним, наливним або комбінованим способом; після затвердіння зліпка його видаляють і промивають чистою водою. Наливний спосіб. У посуд із водою невеличкими дозами сиплять сухий гіпс, рівномірно перемішуючи до утворення „сметаноподібної” маси. Заливають у слід гіпсову масу на 10-15 мм., розміщають арматуру, потім виливають іншу частину гіпсового розчину. Для виготовлення одного зліпка необхідно мати 0,5 л води і 0,5-0,7 кг. медичного гіпсу. Якщо сліди взуття залишені на снігу, рекомендується застосовувати комбінований спосіб. Слід покривається невеличким прошарком сухого гіпсу, а потім туди виливають гіпсовий розчин. У цьому випадку розчин повинен мати температуру повітря, а при дуже низькій температурі розчин гіпсу роблять на антифризі (суміш води зі спиртом). Якщо сліди взуття залишені на сипучому ґрунті, їх попередньо укріплюють, поливаючи навколо них на відстані 50 мм. водою, а потім застосовується наливний спосіб. Якщо в сліді є вода, рекомендується застосовувати насипний спосіб. Для цього в слід насипають на 2-2,5 мм. сухого гіпсу, кладуть арматуру, поверх знову насипають стільки ж гіпсу і крізь зволожену марлю ллють воду, поки вона не буде на його поверхні. Поверхневі сліди-нашарування копіюють на глянцевий фотопапір чи дактилоплівку, а на нерівних поверхнях копії виготовляють за допомогою полімерних матеріалів – паст „К”, „У-4”, „СКТН-1”. Фіксація і вилучення слідів знарядь злому та інструментів. Способи фіксації слідів знарядь злому:

• опис у протоколі;
• фотографування;
• виготовлення схем;
• копіювання;
• виготовлення зліпків.

Фіксація слідів здійснюється за загальними правилами в протоколі слідчого огляду, де відображається, що зламано, з якого матеріалу виготовлено цей об'єкт, де він розташований, які на ньому пошкодження, їх розміри, контур, форма, механізм утворення, вид слідів, наявність в них сторонніх речовин тощо. Виявлені на місці події знаряддя злому підлягають ретельному огляду і опису в протоколі. Сліди знарядь злому та інструментів необхідно сфотографувати за правилами масштабної зйомки. Дрібні сліди-відображення доцільно фотографувати методом макрозйомки. Для виготовлення зліпків використовуються різні матеріали: пластилін, гіпс, синтетичні матеріали – пасти «К», «У-4», «СКТН-1», зуболікарські зліпочні маси. Виготовлені зліпки слід упакувати та опечатати. Дослідження слідів знарядь злому та інструментів дозволяє з'ясувати механізм злому, навички злочинця, встановити групову належність знаряддя, яке було застосовано, або ідентифікувати його.

Дактилоскопія

Дактилоскопія - розділ трасології, що вивчає властивості й будову капілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару - епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, - дерми. На різних ділянках долонної поверхні папілярні лінії утворюють різні за складністю візерунки. Більшість узорів на нігтьових фалангах пальців складається з трьох потоків папілярних ліній:

• внутрішній малюнок у вигляді петель, кругів, завитків чи інших фігур;
• верхній потік зовнішнього малюнку;
• нижній потік зовнішнього малюнку;
• дельта - місце зближення чи з'єднання всіх трьох груп папілярних ліній;
• основа, яка підкреслює малюнок.

Виявлення об'ємних і забарвлених слідів не викликає значних труднощів. Поверхневі сліди рук виявляють:

• оглядом у косопадаючих променях;
• оглядом в проникаючому світлі (якщо об'єкт огляду прозорий);
• обробкою поверхні дактилоскопічними порошками;
• скурюванням парами йоду;
• використанням хімічних реактивів (розчинів азотнокислого срібла, нінгідрину та алоксану.

Способи фіксації слідів рук:

• основний спосіб - опис у протоколі;
• фотографування;
• копіювання слідів.

Вилучені предмети зі слідами рук повинні бути певним чином упаковані. Способи упакування: циліндричні предмети (наприклад, склянку) можна помістити між двома дощечками, які перев'язують шпагатом; предмет може бути затиснутий листами картону, поміщений у коробку, яка перев'язується шпагатом.

Корисні посилання

• Сліди в криміналістиці// Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. Кол. Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]—К.:Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003.— Т.5: П—С.
• Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А.П.Гель, М. В. Салтевський, Г.С.Семаков.— К.: МАУП, 2001
• Затенацький Д.В. Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко-криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації) [Текст]: дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Затенацький Дмитро Вікторович; Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.— Х., 2008.
• Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. - Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. - К: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001.

Див. також

• Порядок та підстави проведення дактилоскопічної експертизи