Землі рекреаційного призначення

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Водний кодекс України
• Лісовий кодекс України
• Закон України "Про туризм"
• Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
• Закон України "Про екологічну мережу України"
• Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах»
• Кодекс України про адміністративні правопорушення

Загальні положення

На законодавчому рівні, як окрема категорія земель, землі рекреаційного призначення були визначені у Земельному кодексі України. Зараз правове регулювання використання земель рекреаційного призначення здійснюється низкою законодавчих актів, зокрема Земельним кодексом України, Водним кодексом України і Лісовим кодексоми України, Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища». Так, ст. 64 Водного кодексу України визначає порядок користування водами в рекреаційних цілях, а ст. 85 передбачає користування земельними ділянками прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів для цих цілей.

При цьому цільове призначення цих земельних ділянок як земель водного фонду України залишається незмінним.

Статтею 50 Земельного кодексу України, визначено, що землі рекреаційного призначення як землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Землі рекреаційного призначення – одна з категорій, що входить до складу земель України.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природнього середовища" рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Склад земель рекреаційного призначення

Відповідно до статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать наступні земельні ділянки:

1. земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів;
2. земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас;
3. земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів;
4. земельні ділянки стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів;
5. земельні ділянки будинків рибалок і мисливців;
6. земельні ділянки дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів;
7. земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації;
8. майданчики для занять спортом на відкритому повітрі, об’єкти фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості (можуть бути розміщені на земельних ділянках усіх категорій земель).

Землі рекреаційного призначення поділяються на такі, що:

1. призначені для короткочасного відпочинку населення - земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів тощо;
2. призначені для розміщення стаціонарних об'єктів рекреаційного призначення - землі в межах та за межами населених пунктів, на яких розміщуються соціально-культурні, туристичні, туристично-оздоровчі, інші заклади та об'єкти рекреаційного призначення.

Залежно від місця розташування землі рекреаційного призначення поділяються на землі:

1. на яких розташовані зони відпочинку населення, об'єкти туризму для проведення спортивних та культурно-розважальних заходів у межах населених пунктів;
2. землі зелених зон і зелених насаджень;
3. на яких розташовані зони відпочинку населення, об'єкти туризму для проведення спортивних заходів за межами населених пунктів.

Надання земельних ділянок для розміщення об'єктів рекреаційного призначення

• Земельні ділянки державної та комунальної власності надаються у власність і користування для розміщення об'єктів рекреаційного призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

• Розміри земельних ділянок, необхідних для роміщення об'єктів рекреаційного призначення, визначаються виходячи із потреб на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації та генерального плану забудови населеного пункту або іншої містобудівної документації (у разі розташування такої земельної ділянки в межах населеного пункту), але не менше 0,1 гектара за межами населеного пункту та не менше 0,01 гектара в межах населеного пункту.

Використання земель рекреаційного призначення

• Землі рекреаційного призначення використовуються у загальному і спеціальному порядку.

• Загальне використання земель рекреаційного призначення здійснюється громадянами безоплатно для задоволення потреб під час відпочинку, туризму, проведення спортивних та культурно-розважальних заходів.

• До земель рекреаційного призначення загального використання належать землі, зайняті парками, скверами, бульварами, спортивними майданчиками, іншими об'єктами рекреаційного призначення.

• Загальне використання земель рекреаційного призначення може здійснюватися без їх вилучення у власників або користувачів з дотриманням обмежень, установлених відповідно до закону.

• У порядку спеціального використання землі рекреаційного призначення надаються для розміщення об'єктів рекреаційного призначення (будинків відпочинку, пансіонатів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, інших аналогічних об'єктів) з метою провадження господарської діяльності, пов'язаної з експлуатацією таких земель, інших природних ресурсів відповідно до їх цільового призначення.

• Спеціальне використання земель рекреаційного призначення здійснюється за плату.

• Використання земель рекреаційного призначення може здійснюватися на підставі земельного сервітуту або суперфіцію (набуття права користування чужою земельною ділянкою для забудови).

• Земельний сервітут встановлюється договором, законом, заповітом або рішенням суду.

• Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Земельні сервітути можуть встановлюватися для:

• будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд стаціонарних об'єктів рекреаційного призначення (земельні ділянки, на яких розміщені будинки відпочинку, пансіонати, об'єкти фізичної культури і спорту, туристичні бази, кемпінги, яхт-клуби, стаціонарні і наметові туристично-оздоровчі табори, будинки рибалок і мисливців, дитячі туристичні станції, дитячі та спортивні табори, інші аналогічні об'єкти, а також дачні будинки);

• проходу, проїзду за спеціально обладнаними маршрутами, що прокладені у найбільш цікавих місцях зони регульованої рекреації (земельні ділянки, на яких розміщені зелені зони і зелені насадження міст та інших населених пунктів, навчально-туристські та екологічні стежки, марковані траси, інші аналогічні об'єкти);

• розміщення на земельній ділянці рекреаційного призначення інформаційних стендів щодо відповідного об'єкта рекреаційного призначення.

• Власник, землекористувач земельної ділянки рекреаційного призначення, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення.

• Суперфіцій виникає на підставі договору, який укладається між власником земельної ділянки рекреаційного призначення, та особою, яка виявила бажання використовувати таку земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

• Суперфіцій може виникати також на підставі заповіту.

• Право користування чужою земельною ділянкою рекреаційного призначення для забудови може відчужуватися або передаватися у спадкування (за винятком відчуження права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), вноситися до статутного капіталу, передаватися у заставу.

• Інші вимоги щодо порядку встановлення, дії, припинення дії земельних сервітутів або набуття, зміст, припинення права користування чужою земельною ділянкою рекреаційного призначення для забудови (суперфіцій) визначається Земельним кодексом України і Цивільним кодексом України.

• Напрями, види та порядок провадження рекреаційної діяльності на землях інших категорій, зокрема у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, визначаються відповідним законом.

У якій формі власності можуть перебувати землі рекреаційного призначення?

Відповідно до статті 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

Які заборони існують щодо використання земель рекреаційного призначення?

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об’єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об’єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об’єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

Закон України «Про екологічну мережу України» передбачає можливість як включення існуючих земель рекреаційного призначення до екологічної мережі України згідно зі схемами формування екомережі, так і виявлення територій, що мають особливу рекреаційну цінність і планування переведення їх у категорію земель рекреаційного призначення згідно з відповідними схемами формування екомережі.

На території рекреаційних зон забороняються:

• господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;
• зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства України.
Відповідно до Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» запроваджено мораторій строком на п’ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах.

Мораторій стосується зміни цільового призначення земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень, а також земельних ділянок об’єктів фізичної культури і спорту.
Зокрема заборонено ліквідацію та руйнування об’єктів стаціонарної рекреації, визначених Земельним кодексом України, розташованих на земельних ділянках рекреаційного призначення, крім випадків, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.
У разі руйнування об’єктів стаціонарної рекреації незалежно від форми власності, пов’язаного з виникненням надзвичайної ситуації, зміна цільового призначення земельних ділянок, на яких були розташовані ці об’єкти,забороняється.
Зазначений Закон встановлює обов’язок органів місцевого самоврядування при прийнятті рішень про розроблення містобудівної документації та її затвердженні передбачати збереження та розширення не менш як на п’ять відсотків площ земельних ділянок рекреаційного призначення.

Охоронні зони земель рекреаційного призначення

• З метою забезпечення раціонального використання і охорони земель рекреаційного призначення на прилеглих територіях у разі необхідності створюються охоронні зони.

• Розмір і режим охоронних зон визначається відповідно до цільового призначення земель, на яких створені такі зони, з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях та результатів оцінки її впливу на навколишнє природне середовище.

• В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на землі рекреаційного призначення. Оцінка такого впливу визначається за результатами екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому Законом України "Про екологічну експертизу".

• Охоронні зони земель рекреаційного призначення повинні враховуватися під час розроблення документації із землеустрою, містобудівної документації.

Охорона земель рекреаційного призначення

• Охорона земель рекреаційного призначення покладається на підприємства, установи, організації та громадян, у власності або користуванні яких перебувають такі землі.

• Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють охороні та збереженню земель рекреаційного призначення.

• Охорона земель рекреаційного призначення здійснюється шляхом включення таких земель до складу екологічної мережі, обмеження антропогенного впливу на такі землі, їх захисту від необґрунтованого вилучення для інших потреб.

Чи існує відповідальність за неправомірне використання земель рекреаційного призначення?

Відповідно до ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85-425 грн.) і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (255-510 грн.).

Важливо! Землі рекреаційного призначення можуть одночасно належать до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність: земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, водного фонду.