Захист прав на земельну ділянку

Нормативна база

• Конституція України
• Земельний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про місцеве самоврядування"
• Постанова від 19 квітня 1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам"

Гарантії захисту прав на земельні ділянки

Захист прав на земельну ділянку – це сукупність правових засобів, визначених нормативно-правовими актами, які спрямовані та гарантують захист порушених прав землевласників та землекористувачів.

⇒ Відповідно до Земельного Кодексу України під «гарантією» розуміє дії, спрямовані на забезпечення прав на володіння, користування та розпорядження землею всіх суб’єктів земельних правовідносин.

♦ Статтею 13 Контитуції України визначається, що Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб’єктів права власності та гарантує кожному захист його прав і свобод.

♦ Статтею 14 Конституції України передбачається конституційна гарантія щодо захисту прав на землю, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави. Конституційні норми безпосередньо втілені у земельному законодавстві.

→ Глава 23 «Захист прав на землю» Земельного Кодексу України містить визначення способів захисту прав на земельні ділянки, гарантій права власності на земельну ділянку, а також відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за порушення права власності на землю та за видання актів, які порушують права власників земельних ділянок.

→ Нормами Земельного Кодексу України гарантується та забезпечується фізичним і юридичним особам рівні умови та способи захисту права власності на земельні ділянки та права користування ними (ст.152 Земельного кодексу України).

⇒ Як вбачається у Розділі V Земельного Кодексу України Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

♦ У статті 156 Земельного Кодексу України вказані гарантії, пов’язані з відшкодуванням власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок:

• вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
• тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
• встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
• погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
• приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
• неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки;
• використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі;
• використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Способи захисту прав на земельні ділянки

Способи захисту прав на землю поділяються на:

1. Речово-правові.
2. Зобов’язально-правові.
3. Спеціальні способи захисту земельних прав.

Речово-правові способи захисту прав на землю безпосередньо спрямовані на захист суб’єктивного права власності на землю чи права землекористування осіб, які на момент порушення права не перебувають у зобов’язальних відносинах з порушником.

До такого способу захисту земельних прав належать:

• визнання прав на земельну ділянку;
• відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав;
• запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов);
• вимога власника земельної ділянки або землекористувача усунути порушення у здійсненні їхніх прав, які не пов’язані з позбавленням володіння земельною ділянкою (негаторний позов) та ін.

Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист прав суб'єкта як учасника зобов'язальних відносин.

До зобов’язально-правових способів захисту належать:

• відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежними виконанням умов договорів (відчуження, придбання, оренди (суборенди) земельної ділянки тощо);
• повернення власникові наданої у користування за договором оренди земельної ділянки та ін.

Спеціальні способи захисту земельних прав стосуються особливих випадків порушення прав власників земельних ділянок і землекористувачів. Вони зумовлені особливим колом уповноважених чи зобов'язаних осіб і надзвичайними обставинами.

До спеціальних способів захисту відносяться:

• визнання угоди щодо земельної ділянки недійсною;
• визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які порушують права власників земельних ділянок і землекористувачів та ін.

Органи, що вирішують земельні спори

→ Відповідно до статті 158 Земельного Кодексу України, земельні спори вирішуються судами та органами місцевого самоврядування. ♦Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

♦Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Також, земельний спір може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України "Про медіацію" з урахуванням особливостей, передбачених Земельним Кодексом України. → Органи, передбачені статтею 158 Земельного Кодексу України, сприяють примиренню сторін земельного спору. ♦ Договір про проведення медіації та угода за результатами медіації у земельних спорах укладаються в письмовій формі. У разі невиконання чи неналежного виконання угоди за результатами медіації сторони медіації мають право звернутися для розгляду земельного спору до органів, що вирішують земельні спори.

⇒ Земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. → Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

♦ Відповідно до статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення спорів про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

♦ Статями 15, 16 Цивільного кодексу України визначається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.