Право неповнолітніх осіб на звернення до суду

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Закон України “Про охорону дитинства”
• Закон України “Про судовий збір”

Процесуальна дієздатність — що це?

Цивільна дієздатність - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (ч. 1 ст. 30 Цивільного кодексу України).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді — цивільна процесуальна дієздатність ( ч. 1 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України).

Хто має цивільну процесуальну дієздатність?

За загальним правилом цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття (18 років) (ч.1 ст. 34 Цивільного кодексу України), а також юридичні особи ( ч.1 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України). Разом з тим, законодавство надає можливість кожному захищати свої права і свободи:

• частина п'ята ст. 55 Конституції України визначає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань;
• частина друга ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України надає можливість неповнолітнім особам віком від 14 до 18 років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом;
• частиною першою ст.18 Сімейного кодексу України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу;
• частиною четвертою ст. 152 Сімейного кодексу України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.
• частиною четвертою ст. 10 Закону України “Про охорону дитинства” визначено, що дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Робимо висновок, що процесуальну дієздатність (здатність звертатись до суду за захистом своїх прав та інтересів) мають також особи, які досягли віку 14 років.

Набуття цивільної процесуальної дієздатності

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває цивільної процесуальної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 3 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України).

У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття набута нею повна цивільна дієздатність зберігається.

У разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов'язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається (ч. 2 ст. 34 Цивільного кодексу України).

Також цивільної процесуальної дієздатності набуває неповнолітня особа, якій у порядку, встановленому Цивільним кодексом, надано повну цивільну дієздатність. Матеріальні підстави надання повної цивільної дієздатності передбачено у ст. 35 Цивільного кодексу України:

1. фізична особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;
2. неповнолітня особа, яка записана матір'ю або батьком дитини;
3. фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Випадки, у яких неповнолітня особа має право безпосередньо звертатись до суду (без участі представника)

Особа може сама звернутись до суду із заявою про:

• надання повної цивільної дієздатності (з 16 років - стаття 35 Цивільного кодексу України);
• надання їй права на шлюб (з 16 років - частина друга стаття 23 Сімейного кодексу України);
• розірвання шлюбу (з 16 років - стаття 110 Сімейного кодексу України);
• визнання шлюбу недійсним (з 16 років - стаття 42 Сімейного кодексу України);
• визнання батьківства (з 14 років - статті 126, 128, частина друга статті 156 Сімейного кодексу України);
• скасування усиновлення чи визнання усиновлення недійсним (з 14 років - стаття 240 Сімейного кодексу України);
• захист прав та інтересів у зв'язку з неналежним батьківським вихованням (з 14 років - стаття 152 Сімейного кодексу України);
• неповнолітні батьки, які досягли 14 років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини (частина друга статті 156 Сімейного кодексу України);
• позбавлення батьківських прав (з 14 років - стаття 165 Сімейного кодексу України).
  

Цивільна процесуальна дієздатність тісно пов'язана із цивільною дієздатністю. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Цивільного кодексу України особи у віці від 14 до 18 років володіють неповною цивільною дієздатністю, а саме мають право:

1. самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2. самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3. бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4. самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);
5. самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
   

ч. 2 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.  Тобто це ті відносини, які перераховані вище.
Отже, щодо досить широкого кола відносин дана вікова категорія може самостійно виступати в суді. Хоча це не позбавляє суд можливості залучати до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи.

Особливості участі неповнолітніх осіб у цивільному процесі

Неповнолітні особи є повноправними учасниками цивільного процесу і наділяються в ньому загальними правами і обов'язками, передбаченими ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України.
Але враховуючи вікові особливості таких осіб та недостатній життєвий досвід, вони наділяються ще й “спеціальними” процесуальними правами, які передбачені ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України.
Окремо слід зупинитися на обов'язках осіб, які беруть участь у справі, та на можливості їх виконання неповнолітніми особами. Зокрема обов'язком, який слід проаналізувати щодо можливості його виконання неповнолітніми, є сплата судових витрат.

Природно, що особа, яка не досягла повноліття, має обмежену фінансову спроможність і повністю або частково залежна від матеріальних можливостей своїх батьків. При цьому слід враховувати, що така особа може звертатися до суду саме з метою вирішення правового конфлікту, який виник між нею та одним із батьків (батьками). Тому сплата необхідних коштів може стати для неї проблематичною. Закон не містить будь-яких пільг щодо оплати судових витрат неповнолітніми особами, але в даному випадку можуть застосовуватися загальні положення цивільного процесуального законо­давства, якими передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судових витрат, зменшити їх розмір чи звільнити від їх оплати (ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України). Суд повинен роз'яснити непов­нолітній особі, що вона може скористатися таким правом і в разі необхідності має подати суду відповідну заяву.

Судовий збір при поданні позовної заяви в суд неповнолітніми стягується в загальному порядку відповідно до Закону України “Про судовий збір”.