Стан сп'яніння як обставина, що обтяжує покарання: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 13 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання"]
== Загальна інформація ==
Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#n98 стаття 21 Кримінального кодексу України] (далі - КК України).


* [https://mkh10.com.ua/ Міжнародна класифікація хвороб десятого перегляду (МКХ-10)]
Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, належить до переліку [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі|обставин, що обтяжують покарання]] (пункт 13 частини першої [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#n328 статті 67 КК України]).
 
== Види сп'яніння та їх характеристика ==
* [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/024/120.php Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України]  
При '''фізіологічному сп'янінні''' (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.
 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”]
 
== Загальне поняття ==
На сьогодні положення про те, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння, незалежно від його ступеня, підлягає кримінальній відповідальності, не викликає сумнівів. Дійсно, в '''ст.21 КК України''' встановлено, що особа, яка вчинила злочин у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Винятки становлять випадки так званого “паталогічного сп’яніння”, яке в літературі відносять до медичного критерію неосудності. Законодавець у своєму негативному ставленні до осіб, що вчинили злочини у стані сп’яніння, не обмежується положенням, що передбачене в '''ст. 21 КК України'''. Крім того, в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України''' йдеться про те, що вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, визнається обставиною, що обтяжує покарання. Проте таке законодавче рішення не можна вважати досконалим та безспірним.  


== Актуальні питання ==
'''Патологічне сп'яніння''' може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.
Незважаючи на значну кількість праць, присвячених даній проблемі, багато питань залишаються спірними.
До таких питань можна віднести, зокрема, такі:
* чим саме обґрунтовується віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання;
* чи може в окремих випадках стан сп’яніння пом’якшувати покарання;
* яким чином впливає на кримінальну відповідальність особи стан сп’яніння, коли особа опинилася у такому стані внаслідок примусу чи помилки?<br />
В '''ст. 21 КК''' законодавець вживає термін сп ’яніння як родове поняття для позначення стану, що виникає внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин. Проте не зрозуміло, з яких причин в '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' йдеться про стан алкогольного сп’яніння і про стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів. Адже ці стани тотожні і в '''ст. 21 КК України''' законодавець позначає їх одним родовим поняттям - стан сп’яніння.
<br />
Про це свого часу писав ще М.С. Таганцев, вказуючи: “Оскільки сп’яніння з точки зору судової медицини є окремим випадком отруєння, то все, що стосується цього стану, повинно відноситися і до всіх інших видів отруєнь, що призводять до психічних розладів. Адже відрізняються вони від звичайного сп’яніння лише характером припадків, їхньою силою, ступенем та наслідками для організму”. Оскільки для позначення всіх станів, що виникають внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин, а також інших одурманюючих речовин, використовується родове поняття - стан сп’яніння, то є всі підстави  для того, щоб і усі ці речовини також об’єднати в одне поняття. На сьогодні '''Міжнародна статистична класифікація хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я 10-го перегляду''' вводить родове поняття “психоактивні речовини”, відносячи до них алкоголь, тютюн, галюциногени, седативні та снодійні засоби, опіоїди, кокаїн, кофеїн, інші стимулятори, канабіоїди, летючі розчинники, складні лікарські засоби та інші психоактивні речовини.  


== Види сп’яніння та їх характеристика ==
Патологічне сп'яніння виявляється в основному в '''формах''':
Враховуючи обставини, за яких особа опинилася у стані сп’яніння, та (або) психічне ставлення особи до факту приведення себе у стан сп’яніння, пропонують розрізняти принаймні чотири види сп’яніння: вимушене, випадкове, умисне та намірене.<br />
# епілептоїдна: в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки;
Вимушене сп’яніння має місце в тих випадках, коли особу привели до такого стану проти її волі. Таке сп’яніння, на думку вчених, повинно пом’якшувати кримінальну відповідальність або в окремих випадках виключати її.<br />
# параноїчна: виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо.
Випадкове сп’яніння буде мати місце тоді, коли особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння.<br />
Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія).
Про умисне сп’яніння говорять в тих випадках, коли особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити. Таке сп’яніння повинно обтяжувати відповідальність.<br />
До четвертого виду відносять свідоме або намірене сп’яніння. Воно має місце тоді, коли особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме. Таке сп’яніння завжди повинно обтяжувати покарання.<br />
Вказану класифікацію детально критикував свого часу М.С. Таганцев, вказуючи хоча б на те, що і у випадку наміренного сп’яніння немає підстав для обов’язкового посилення покарання. Хоча таке сп’яніння визнається обставиною, що обтяжує покарання, більшістю вчених. Справа в тому, що, як зазначає М.С. Таганцев, невідомо, хто з двох злочинців становить собою більшу суспільну небезпеку: той, хто вчинив злочин без жодного страху, чи той, хто для вчинення злочину мав штучно “підігріти” себе.<br />
Також розрізняють фізіологічне і патологічне спяніння.При фізіологічному сп'янінні (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.
<br />
Інший зміст має патологічне сп'яніння, яке може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.
<br />
Патологічне сп'яніння виявляється в основному в двох формах: епілептоїдної і параноїчної. За епілептоїдної форми в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки. За параноїчної форми виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо. Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія). Психіатри вважають, що патологічне алкогольне сп'яніння має характер одиничного випадку і не має тенденції до повторення.
<br />
Відповідно до '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, що обтяжує покарання. Таке рішення законодавця, очевидно, передбачає те, що стан сп’яніння не може бути визнаний обставиною, що пом’якшує покарання за жодних обставин. В літературі така позиція законодавця пояснюється тим, що вживання речовин, що викликають стан сп’яніння, сприяє виникненню соціального ексцесу та обумовлює виникнення мотиву вчинення конкретного злочину у осіб із сформованими антисоціальними поглядами. Особи, які вживають вказані речовини, безумовно, знають про це, а тому, вживаючи вказані речовини, свідомо допускають можливість “соціального ексцесу”. Разом з тим науковцями вже давно визнається, що стан сп’яніння не у всіх випадках вчинення злочину підвищує ступінь його суспільної небезпеки. В окремих випадках такий стан є з кримінальної точки зору нейтральним. З цього приводу Пленум Верховного Суду України в п. 3 постанови від 11 жовтня 1985 року № 7 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 3 жовтня 1986 р., 4 червня 1993 р., 13 січня 1995 р., 3 грудня 1997 р.) “Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння” вказав, що “залежно від характеру злочину суд може не визнати дану обставину, як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення злочину особою в стані сп’яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов’язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп’яніння)”. Проте таке правильне по своїй суті положення не можна було вважати правильним з формальної точки зору. Справа в тому, що відповідно до п. 11 ст. 41 КК 1960 р. суд міг не враховувати цю обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише з урахуванням характеру вчиненого злочину. Так само сформульована ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. Відповідно до ч. 2 ст. 67 КК 2001 р. суд не може не врахувати цю обставину як таку, що обтяжує покарання з урахуванням обставин, за яких особа, що вчинила злочин, опинилася у стані сп’яніння. Оскільки в ч.2 ст. 67 КК 2001 р. вказано, що суд має право, лише залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати стан алкогольного сп’яніння чи стан, викликаний вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, обставиною, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. Таким чином, з формальної точки зору тільки характер злочину може вплинути на те, чи буде врахований стан сп’яніння як обставина, що обтяжує покарання, чи ні. Хоча Пленум Верховного Суду України в постанові '''від 24 жовтня 2003 р. № 7''' “Про практику призначення судами кримінального покарання” знову дає розширене тлумачення вказаної норми. Так, в '''п. 6''' вказується, що “обставини, передбачені пунктами '''1, 3, 4, 5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67 КК''', суд залежно від конкретних обставин справи (зокрема, за відсутності зв’язку якоїсь із названих у цих пунктах обставин зі злочином) вправі не визнати обтяжуючими, навівши у вироку відповідні мотиви”.


== Недосконалість законодавчого вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин що обтяжують покарання ==
♦ <u>Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння:</u>
* алкогольне - психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів;
* наркотичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів;
* токсичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).
♦ <u>Залежно від ступеня деформації психічної діяльності людини, яка перебуває у стані сп’яніння</u>:
* легкий;
* середній;
* тяжкий.
♦ <u>Залежно від обставин, за яких особа опинилася у стані сп'яніння, а також психічного ставлення особи до факту приведення себе у такий стан:</u>
* вимушене: особу привели до такого стану проти її волі;
* випадкове: особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння;
* умисне: особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити;
* свідоме або намірене: особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме.
== Стан сп'яніння під час призначення покарання ==
Залежно від характеру кримінального правопорушення суд <u>може не визнати дану обставину</u> як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення кримінального правопорушення особою в стані сп'яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов'язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп'яніння) (абзац другий пункт 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-85#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння"]).


В цілому законодавче вирішення питання про віднесення стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання, є недосконалим з таких причин:
Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, '''не визнати''' стан сп'яніння таким, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку (частина друга [https://zakon.rada.gov.ua/laws/2341-14#n328 статті 67 КК України]).
* по-перше, не зрозуміло, за яким критерієм визначати, які за характером злочини можуть бути обумовлені станом сп’яніння, який при цьому підвищує їх ступінь суспільної небезпеки, а які ні, адже характер злочину визначається його місцем в системі Особливої частини КК;
* по-друге, стан сп’яніння з психологічної точки зору, з урахуванням особливостей його впливу на організм людини, може полегшити вчинення будь-якого злочину, незалежно від його характеру. До речі, дуже тяжко з процесуальної точки зору довести, що стан сп’яніння обумовив чи не обумовив вчинення конкретного злочину;
* по-третє, взагалі спірним є віднесення законодавцем стану сп’яніння до обставин, що обтяжують покарання. Адже обумовити вчинення злочину, зокрема підвищити агресивність, послабити соціальний контроль за своєю поведінкою можуть не тільки психоактивні речовини, але й добровільне тривале безсоння, медитація (про що свідчать методи впливу на психіку людини у різного роду сектах), вплив атмосферних явищ, зайняття єдиноборствами і т.п. При цьому не можна однозначно стверджувати, що саме стан сп’яніння в більшій мірі обумовлює вчинення злочину, ніж перелічені фактори. Як приклад, можна навести нервову анорексію (добровільну відмову від їжі), яка в своїх тяжких проявах обумовлює підвищену агресивність, неврівноваженість, що може призводити до вчинення насильницьких злочинів. Незважаючи на добровільність її виникнення, нервову анорексію відносять до затяжних реактивних станів, вважають особливою формою психогенної реакції, а отже, вона може бути віднесена до медичного критерію неосудності і, зрозуміло, не може вважатися обставиною, що обтяжує покарання. М.С. Таганцев, який взагалі вважав, що стан повного сп’яніння повинен виключати кримінальну відповідальність, не випадково порівнював стан сп’яніння зі станом тривалого голодування, зазначаючи, що “подібно сп’янінню і тривалий стан голоду призводить до упадку сил, супроводжується безсиллям, втратами свідомості, галюцинаціями, які іноді переходять в повне затьмарення свідомості”;
* по-четверте, стан сп’яніння відповідно до законодавчого визначення '''п. 13 ч. 1 ст. 67 КК''' повинен визнаватися обставиною, що обтяжує покарання, і в тих випадках, коли мало місце випадкове передозування медикаментів, що викликало стан сп’яніння, коли особу привели в стан сп’яніння шляхом насильства чи обману, або ж коли особа опинилася у такому стані випадково через незнання властивостей відповідних речовин;
* по-п’яте, держава не повинна одночасно заохочувати вживання окремих видів речовин, що викликають стан сп’яніння (йдеться про алкогольні напої) і в той же час посилювати кримінальну відповідальність за вчинення в такому стані злочинів. Про те, що держава зацікавлена у вживанні алкогольних напоїв, свідчить хоча б те, що дохідна частина бюджету значною мірою формується за рахунок надходжень, що пов’язані із виготовленням та продажем алкогольних напоїв. Крім того, навіть на державних телеканалах успішно рекламуються алкогольні напої.<br />


Таким чином, навряд чи на сьогодні є переконливі аргументи на користь того, щоб визнавати стан сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання. Адже існують випадки, коли такий стан може бути підставою для пом’якшення кримінальної відповідальності або взагалі виключатиме відповідальність. Законодавче положення в '''ч. 2 ст. 67 КК''' не дає можливості забезпечити диференційований підхід до різних випадків сп’яніння. В зв’язку з цим видається доцільним відмовитися від визнання стану сп’яніння обставиною, що обтяжує покарання, адже такий стан може бути відповідно врахований судом при призначенні покарання як ознака, що характеризує особу винного.
У [https://reyestr.court.gov.ua/Review/106454404 постанові від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21 (провадження № 51-1704км22)] Верховний Суд України висловив свою позицію щодо достовірності акту, який підтверджує або спростовує стан сп’яніння. ''«Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння може бути підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, долученим до матеріалів провадження в оригіналі. На достовірність і допустимість як доказу '''не впливає''' відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до законодавства мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив обвинуваченого на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування обвинуваченого на стан сп’яніння, підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи. Недолучення до матеріалів кримінального провадження копії сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу, який використовувався в медичному закладі під час медичного огляду обвинуваченого з метою виявлення в нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, '''не тягне визнання акта''' медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів '''недопустимим доказом.»'''''
== Судова практика ==
* [https://reyestr.court.gov.ua/Review/74551477 Постанова Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16-к]
*[https://reyestr.court.gov.ua/Review/106454404 Постанова Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 711/2189/21]
== Корисні посилання ==
* [http://vakp.nlu.edu.ua/article/view/166706 Сп'яніння: значення для кримінальної відповідальності]
== Див. також ==
* [[Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Поточна версія на 11:17, 18 червня 2024

Нормативна база

Загальна інформація

Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підлягає кримінальній відповідальності (стаття 21 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, належить до переліку обставин, що обтяжують покарання (пункт 13 частини першої статті 67 КК України).

Види сп'яніння та їх характеристика

При фізіологічному сп'янінні (алкогольному, наркотичному, токсичному) в особи послаблюється функціонування гальмових процесів нервової діяльності й самоконтролю. Звичайне фізіологічне сп'яніння настає поступово. Особа усвідомлює, що алкоголь, наркотик чи інша речовина одурманює його, порушує нормальний стан психіки, швидкість реакції, координацію рухів тощо. Продовжуючи вживати такі речовини та засоби, особа приводить себе у стан сильного сп'яніння, що, хоча і порушує психічні процеси, але не є хворобливим станом.

Патологічне сп'яніння може настати для особи раптово, навіть при вживанні невеликих доз алкоголю, наркотику тощо. Патологічне сп'яніння є хворобливим станом, що належить до короткочасних психічних розладів і якісно відрізняється від тяжкого ступеня звичайного побутового сп'яніння. За патологічного сп'яніння присутні психологічний і медичний критерії неосудності.

Патологічне сп'яніння виявляється в основному в формах:

  1. епілептоїдна: в особи виникає спотворене сприйняття навколишнього середовища, сутінковий стан свідомості, що призводить до неправомірної поведінки;
  2. параноїчна: виникають галюцинації, маревні ідеї. У особи, яка перебуває у такому стані, виникає неадекватне сприйняття реальної дійсності, у неї виникає почуття страху, тривоги, що породжує прагнення рятуватися, захищатися, нападати на «ворогів» тощо.

Характерною ознакою патологічного сп'яніння у таких випадках може бути відсутність фізичних ознак сп'яніння. Поведінка особи відзначається точними рухами, впевненою ходою, чіткою мовою. Стан патологічного сп'яніння має короткочасний характер і звичайно закінчується глибоким сном з повною втратою спогадів про здійснене (амнезія).

♦ Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння:

  • алкогольне - психічний стан людини, який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів;
  • наркотичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних засобів;
  • токсичне - це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (окрім алкогольних напоїв і наркотичних засобів).

♦ Залежно від ступеня деформації психічної діяльності людини, яка перебуває у стані сп’яніння:

  • легкий;
  • середній;
  • тяжкий.

♦ Залежно від обставин, за яких особа опинилася у стані сп'яніння, а також психічного ставлення особи до факту приведення себе у такий стан:

  • вимушене: особу привели до такого стану проти її волі;
  • випадкове: особа привела себе у такий стан без мети вчинити в такому стані злочин. Таке сп’яніння матиме значення пом’якшуючої обставини лише в тих випадках, коли особа по молодості та недосвідченості або в силу інших обставин не знала і не могла знати про можливі наслідки сп’яніння;
  • умисне: особа привела себе в такий стан без спеціальної мети вчинити в такому стані злочин, але за таких обставин, коли вона могла і повинна була усвідомлювати, що в такому стані вона може його вчинити;
  • свідоме або намірене: особа привела себе у такий стан для того, щоб в такому стані вчинити злочин, або ж в подальшому послатися на такий стан як на обставину, що його виправдовуватиме.

Стан сп'яніння під час призначення покарання

Залежно від характеру кримінального правопорушення суд може не визнати дану обставину як таку, що обтяжує відповідальність, лише у випадках, коли вчинення кримінального правопорушення особою в стані сп'яніння не вплинуло на ступінь суспільної небезпечності вчиненого або не пов'язано з наслідками, що настали, а також з врахуванням особливих умов, за яких винний опинився в такому стані (наприклад, при доведенні неповнолітнього дорослою особою до стану сп'яніння) (абзац другий пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 жовтня 1985 року № 7 "Про практику застосування судами України законодавства, спрямованого на подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння").

Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати стан сп'яніння таким, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку (частина друга статті 67 КК України).

У постанові від 20.09.2022 у справі № 711/2189/21 (провадження № 51-1704км22) Верховний Суд України висловив свою позицію щодо достовірності акту, який підтверджує або спростовує стан сп’яніння. «Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння може бути підтверджено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, долученим до матеріалів провадження в оригіналі. На достовірність і допустимість як доказу не впливає відсутність підпису на одному з трьох примірників висновку, складеного в закладі охорони здоров’я, що відповідно до законодавства мав бути виданий під підпис поліцейському, який доставив обвинуваченого на огляд, оскільки цей документ містить всю необхідну інформацію про освідування обвинуваченого на стан сп’яніння, підписаний лікарем, скріплений його особистою печаткою та штампом медичної установи. Недолучення до матеріалів кримінального провадження копії сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку технічного засобу, який використовувався в медичному закладі під час медичного огляду обвинуваченого з метою виявлення в нього стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, не тягне визнання акта медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів недопустимим доказом.»

Судова практика

Корисні посилання

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Стан_сп%27яніння_як_обставина,_що_обтяжує_покарання&oldid=48588