Ціни і ціноутворення у сфері господарювання

Нормативна база

• Господарський кодекс України
• Закон України «Про ціни і ціноутворення»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 р. № 223 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548"

Забезпечення контролю за цінами в період дії правового режиму воєнного стану

УВАГА! На період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україніˮ, обласні військові адміністрації разом з Національною поліцією, Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками забезпечують контроль за встановленням суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі цін на такі товари:

• борошно пшеничне,
• макаронні вироби,
• батон,
• хліб,
• крупа гречана,
• крупа вівсяна,
• свинина,
• яловичина,
• птиця (тушки курячі),
• молоко,
• масло вершкове,
• сметана,
• яйця курячі,
• олія соняшникова,
• цукор кристалічний,
• капуста білокачанна,
• цибуля ріпчаста,
• буряк,
• морква,
• картопля,
• етанол (розчин 96%),
• нестероїдні протизапальні лікарські засоби вітчизняні,
• антибактеріальні лікарські засоби вітчизняні,
• бензин (марки А-92, А-95), дизельне пальне, газ скраплений для автомобілів.

Ціна у господарських зобов'язаннях

Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Види цін у господарських зобов’язаннях

Частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Вільні ціни

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни (частина 1 статті 190 Господарського кодексу України ).

Вільні ціни і тарифи, що в свою чергу, поділяються на договорні та ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (частина 2 статті 190 Господарського кодексу України).

Державні регульовані ціни

Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (частина 1 статті 191 Господарського кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 191 Господарського кодексу України, державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення"

Згідно частини 3 статті 191 Господарського кодексу України державні регульовані ціни встановлюються на бланки документів, у тому числі суворого обліку, які використовуються органами виконавчої влади, іншими державними органами для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів), відповідно до закону.

Державне регулювання цін

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Способи державного регулювання цін

Державне регулювання цін здійснюється шляхом:
1) установлення обов’язкових для застосування суб’єктами господарювання:

• фіксованих цін;
• граничних цін;
• граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди);
• граничних нормативів рентабельності;
• розміру постачальницької винагороди;
• розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів);

2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни (частина 1 статті 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

Порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари

Стаття 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлює порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари.

Під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб’єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Міждержавний обмін товарами здійснюється за цінами, визначеними відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Органи державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення

Відповідно до статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є:

• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами;
• інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов’язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами.

Основні функції уповноважених органів

Відповідно до статті 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» основними функціями уповноважених органів є:

• виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
• здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;
• запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Права уповноважених органів

Стаття 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає, що уповноважені органи мають право:
1) проводити у суб’єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:
- достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

-бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов’язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;

-наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;
2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;
3) одержувати безоплатно від суб’єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб’єктами господарювання на їх вимогу;
4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;
5) вимагати від суб’єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Адміністративно-господарські санкції за порушення законодавства про ціни і ціноутворення

До суб’єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за:
1) порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 % необґрунтовано одержаної виручки;
2) стягнення плати за товари, які згідно із законодавством надаються безоплатно, - штраф у розмірі 100 % вартості проданих (реалізованих) товарів;
3) надання уповноваженим органам недостовірних відомостей - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми адмінстративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету. Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб’єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.