Звільнення від відбування покарання з випробуванням

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Кримінально-виконавчий кодекс України
• Закон України "Про пробацію"

Загальні положення

Звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого судом від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням допускається тільки:
1) при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
2) з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням не може бути застосовано до засуджених за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу (ч. 1 ст. 75 Кримінального кодексу України).

Крім тяжкості вчиненого злочину, про особу винного можуть свідчити її вік, стан здоров'я, поведінка до вчинення злочину в побуті, за місцем роботи чи навчання, визнання її учасником війни, наявність у неї нагород, наявність судимості, адміністративних стягнень тощо. До інших обставин, які враховуються судом при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, належать: сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, громадянство і місце проживання винного тощо.

Умовами, за яких випробування буде вважатися успішним є:
1) невчинення засудженим нового кримінального правопорушення протягом визначеного, судом іспитового строку;
2) виконання протягом цього ж строку покладених на нього обов'язків ;
3) невчинення засудженим систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Дотримання зазначених умов свідчить про те, що засуджений довів своє виправлення.

Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов’язки (ст. 76 Кримінального кодексу України):

1. періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
   

На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов’язки:

1. попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого;
2. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
3. працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);
4. виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою;
5. пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб;
6. дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
   

Якщо місцезнаходження особи, звільненої від відбування покарання з випробуванням, невідоме працівник уповноваженого органу з питань пробації здійснює першочергові розшукові заходи.
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням

Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання.
Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 Кримінального кодексу України.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

У разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі і особливо тяжкі злочини, а також за корупційні кримінальні правопорушення, кримінальні правопорушення, пов’язані з корупцією, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспитового строку у межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, суд покладає на засуджену обов’язки відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України.
Нагляд за засудженими здійснюється уповноваженим органом з питань пробації.
Після закінчення іспитового строку суд, залежно від поведінки засудженої, звільняє її від покарання або направляє для відбування покарання, призначеного вироком.
У разі, коли звільнена від відбування покарання з випробуванням жінка відмовилася від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, не виконує покладених на неї судом обов'язків або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.
Якщо засуджена вчинила в період іспитового строку нове кримінальне правопорушення,, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71, 72 Кримінального кодексу України.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх

Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи (ст. 104 Кримінального кодексу України).