Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"

Відповідальність за шкоду, завдану неповнолітньою особою

Неповнолітні особи (особи у віці від 14 до 18 років) визнаються по­вністю делікгоздатними, а отже такими, що можуть самостійно у повному обсязі нести покладену на них відповідальність. Таким чином, згідно з ч.1 ст. 1179 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду,завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 1166 ЦКУ, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1179 ЦКУ неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.

Загальне правило про самостійну відповідальність неповнолітнього за завдану ним шкоду має виняток - обов´язок батьків (усиновлювачів) або піклувальника відшкодувати завдану шкоду в разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування. їхня відповідальність має додатковий (субсидіарний) характер.

Субсидіарність даної відповідальності полягає в тому, що:

- основна вимога про відшкодування завданої шкоди пред’являється до неповнолітнього;

- додаткова вимога пред’являється до батьків (усиновлювачів) або піклувальника неповнолітнього, лише у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, проживають вони разом чи окремо.

Субсидіарна відповідальність за неповнолітнього покладається на обох батьків за принципом рівної дольової відповідальності незалежно від того, проживають вони разом чи окремо.

При цьому слід мати на увазі, що батьки (усиновителі) або опікуни несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав.
Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.

Учбові, виховні і лікувальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім в час знаходження його під їх наглядом.
Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності

Згідно ст. 1180 ЦКУ шкода, завдана неповнолітньою особою після набуття нею повної цивільної дієздатності, відшкодовується цією особою самостійно на загальних підставах.

Підстави набуття повної цивільної дієздатності закріплені ст. 35 ЦК України. Вона може бути надана фізичній особі:

- яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;

- яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю;

- неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Для набуття повної дієздатності необхідна наявність письмової згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі її відсутності - рішення суду про надання такого права.

У разі відсутності у неповнолітньої особи, яка набула повної цивільної дієздатності, майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони дали згоду на набуття нею повної цивільної дієздатності і не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду припиняється з досягненням особою, яка завдала шкоди, повноліття.

Відшкодування шкоди, завданої кількома неповнолітніми особами

Відповідно до ст. 1182 ЦКУ шкода, завдана спільними діями кількох неповнолітніх осіб, відшкодовується ними у частці, яка визначається за домовленістю між ними або за рішенням суду.
Якщо в момент завдання шкоди кількома неповнолітніми особами одна з них перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад відшкодовує завдану шкоду у частці, яка визначається за рішенням суду.
В даному випадку діє загальне правило про дольовий характер зобов’язань із множинністю осіб: частки відповідальності зобов’язаних осіб (батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників) є рівними, крім випадків, коли один із них не доведе, що його вина у неналежному вихованні та здійсненні нагляду є меншою від інших.

Ступінь вини самих неповнолітніх осіб, які завдали шкоди, на розмір відповідальності їх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не впливає.

Відшкодування шкоди батьками, позбавленими батьківських прав

Відповідно до статті 1183 Цивільного кодексу України батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків..
Зміст відповідальності батьків, позбавлених батьківських прав за шкоду, завдану їх неповнолітньою дитиною, визначається аналогічно до змісту відповідальності батьків, які не втратили свого батьківського статусу.
Однак особи, позбавлені батьківських прав, не нестимуть відповідальності, якщо доведуть, що нанесена шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язком.
Особи, позбавлені батьківських прав, притягуються до відповідальності за власну вину, тому при виконанні ними обов’язку з відшкодування шкоди вони не набувають права регресної вимоги до своєї дитини як до безпосереднього заподіювача шкоди.
Отже, вирішуючи питання про притягнення батьків, позбавлених батьківських прав, до відповідальності за шкоду, завдану їх неповнолітніми дітьми, встановлюється наявність вини батьків та причинний зв’язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою.
Відповідно до ч.5 ст. 1191 ЦКУ батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також заклад або особа, що зобов'язані здійснювати нагляд за малолітньою або неповнолітньою особою, які відшкодували шкоду, завдану малолітньою або неповнолітньою особою чи фізичною особою, яка визнана недієздатною, не мають права зворотної вимоги до цієї особи.

Судова практика

Законодавче положення щодо обов’язку батьків чи осіб, які їх замінюють, відшкодувати шкоду, завдану неповнолітньою особою, якщо вони не доведуть, що шкоду завдано не з їх вини, на практиці має як позитивне, так і негативне застосування.
Позитивним є те, що в такій ситуації інтереси потерпілого захищено: якщо відсутнє майно в неповнолітньої особи, то відшкодовують шкоду її батьки (усиновлювачі) чи піклувальник.
Недолік такої схеми полягає в тому, що на практиці буває складно процесуально довести відсутність чи наявність вини батьків або осіб, які їх замінюють, у заподіянні шкоди неповнолітньою особою.

• Рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 06 травня 2014 р. у справі № 218/2770/13-ц
• Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року у справі № 320/10264/13-ц