Щорічна відпустка після відпустки для догляду за дитиною

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс законів про працю України
• Сімейний кодекс України
• Закон України «Про відпустки»
• Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
• Закону України «Про освіту»
• Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346 «Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 29 «Про деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»

Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану! 15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. Згідно з статтею 12 Закону у період дії воєнного стану: надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки". роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Право на щорічну основну відпустку

Ст. 45 Конституції України гарантує, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про відпустки», право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Тривалість щорічної основної відпустки становить не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відліковується від дня укладення трудового договору, відповідно до ст. 75 КЗпП України та ст. 6 Закону України «Про відпустки».

Загальні правила надання щорічної відпустки після відпустки для догляду за дитиною

Надання щорічної основної відпустки (соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку або відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку) прив’язане до відпрацьованого робочого року, який відраховується з дня укладення трудового договору (прийняття на роботу).

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Суб’єкти на відпустку для догляду за дитиною:

- мати дитини;

- батько дитини;

- баба, дід або інший родич;

- усиновлювачі;

- опікуни;

- прийомним батьки або батьки-вихователі.

Слід звернути увагу! Відповідно до абзацу сьомого пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (далі – Постанова) поняттям «родичі», яке вживається в Сімейному кодексі України, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра.

Разом з цим, у цьому ж пункті зазначеної Постанови містить визначення «інші особи», під яким розуміються особи, в сім’ї яких виховується дитина. Ними, зокрема можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат.

З особою, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку), трудовий договір не припиняється, а межі робочого року залишаються незмінними.

Важливо! Період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами зараховується в стаж, який дає право на щорічну основну відпустку, а період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (чи 6-ти років) – не зараховується до стажу, який дає право на щорічну відпустку.

Норма про надання щорічної відпустки повної тривалості після закінчення 6-ти місяців безперервної роботи в роботодавця стосується виключно працівників, які працюють перший робочий рік, тобто після виходу з «декретної» відпустки не застосовується. Щорічна відпустка за другий і наступні роки роботи може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.

Період щорічної відпустки визначається за погодженням між працівником і роботодавцем. Однак, в ст. 10 Закону України «Про відпустки» вказані категорії працівників, за бажанням яких щорічні відпустки надаються у зручний для них час, а саме:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

9) батькам - вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Тобто, після виходу працівника на роботу з відпустки для догляду за дитиною, йому можуть відразу ж надати щорічну відпустку.

Реалізація права на відпустку для догляду за дитиною одинокою матір’ю

Одинока матір під час перебування у відпустці для догляду за дитиною може працювати неповний робочий день чи вдома, що врегульовано статтею 179 КЗпП України.

Крім того, матір має право звернутись до органу соціального захисту населення за місцем реєстрації або фактичного проживання з метою оформлення допомоги на дитину як одинокій матері.

Також необхідно нагадати, що в Україні можна скористатися державною послугою з догляду за дитиною до 3 років – «муніципальна няня».

Документи для оформлення відпустки для догляду за дитиною

Щоб отримати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працівник надає:

- заяву про надання відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

– копію свідоцтва про народження дитини;

Працівник, що бажає отримати відпустку подає додаткові документи, зокрема:

1) Мати чи батько дитини надає додатково:

- довідку з місця роботи другого з батьків, що той не перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

2) Батько дитини, мати якої не працює:

- трудову книжку матері із останнім записом — про звільнення (титульний аркуш та сторінка із записом).

3) Батько дитини, мати якої перебуває на обліку в центрі зайнятості:

- довідку центру зайнятості про те, що мати перебуває на обліку як безробітна.

4) Батько дитини, мати якої — ФОП:

-виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про реєстрацію матері як ФОП.

5) Баба, дід, інший родич:

- довідку з місця роботи одного з батьків дитини про те, що він вийшов на роботу до закінчення терміну відпустки до трьох років;

- документи, що підтверджують родинний зв’язок: – паспорт батька чи матері дитини – свідоцтво про народження батька чи матері дитини тощо.

6) Усиновлювач:

- рішення суду про усиновлення.

7) Опікун:

- рішення органу опіки та піклування (суду, якщо питання про встановлення опіки вирішували в судовому порядку).

8) Прийомні батьки та батьки-вихователі:

- рішення органу опіки та піклування;

- довідку з місця роботи іншого прийомного батька чи батька-вихователя про те, що той не перебуває у відпустці для догляду за дитиною, або трудова книжка, якщо інший прийомний батько чи батько-вихователь ніде не працює.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.