Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"

Загальні положення

Відповідно до статті 129 Кримінального кодексу України (далі - КК України) погроза вбивством визнається окремим кримінальним правопорушенням.

За частиною першою цієї статті погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк (частина друга статті 129 КК України).

Об’єкт кримінального правопорушення

Об'єктом кримінального правопорушення є особиста безпека особи.

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення

З об'єктивної сторони кримінальне правопорушення проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя.

Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.

Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися.

Кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.

Погроза як злочин вважається закінченою з моменту сприйняття змісту погрози потерпілим. Для кваліфікації цих злочинів не має значення подальше здійснення чи нездійснення погроз, а їх реальність полягає у тому, що засуджений раніше засуджувався неодноразово за насильницькі злочини (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 720/2182/18).

Розмежування складів кримінального правопорушення

Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою чи вимагання, повністю охоплюється диспозиціями статті 187 та частини другої статті 189 КК України і додаткової кваліфікації за статтею 129 КК України не потребує (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику про злочинах проти власності»).

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті 129 КК України, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК України (абзац п'ятий пункту 4 постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи").

Окремі склади кримінального правопорушення становить погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу (стаття 342 КК України), журналіста (стаття 345¹ КК України), державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України), судді чи присяжного (стаття 377 КК України).

Суб’єкт кримінального правопорушення

Суб'єкт кримінального правопорушення загальний (осудна особа, якій на момент вчинення кримінального правопорушення виповнилося 16 років).

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення

Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

Кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення

Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є вчинення його членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (частина друга статті 129 КК України).

При вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 129 КК України, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.