Примирення подружжя

Нормативна база

• Конституція України
• Сімейний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”

Основна ціль примирення подружжя

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Сімейним законодавством визначено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Під заходами щодо примирення розуміється строк для примирення подружжя. Водночас у такій процедурі не передбачено залучення третьої особи – ані медіатора, ані посередника. Основну участь у примиренні в даному випадку бере саме подружжя.

Основна ціль примирення подружжя-збереження сімейних відносин і повернення необхідного балансу для нормального функціонування сім’ї. Примирення використовується як запобіжна процедура на стадії зародження спору у подружжя та з метою уникнення розірвання шлюбу.

Підстави для призначення строку для примирення подружжя

Право на охорону сім'ї закріплено в основному законі держави — Конституції України. Відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї. Ст. 51 Конституції України наголошує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, які мають рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї. Шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначається:

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї  державою  полягає,  зокрема,  в  тому,  що  шлюб  може бути розірвано в судовому порядку лише за умови,  якщо встановлено,  що подальше  спільне  життя  подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. 

Із цією метою  суди повинні  уникати  формалізму  при вирішенні позовів про розірвання шлюбу,  повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини  подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу,  враховувати наявність малолітньої  дитини,  дитини-інваліда  та  інші  обставини   життя подружжя,  забезпечувати участь у судовому засіданні,  як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч.  1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення  подружжя  застосовується  у  випадку  відсутності згоди  одного  з  них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи  слуханням  та надання сторонам   строку   на  примирення  (ч.  5  ст.  191  ЦПК) ( 1618-15 ).  Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти  розгляд  справи  для  примирення подружжя,  особливо за наявності неповнолітніх дітей.

При визначенні  строку  на  примирення  суд  заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Ухвала суду  про  відкладення  розгляду  справи  слуханням та надання сторонам строку на примирення  не  підлягає  оскарженню  в апеляційному та   касаційному   порядку   (статті  293,  324  ЦПК).

Якщо після  закінчення  призначеного  судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на  припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Процедура призначення строку для примирення

Відповідно до ч.7 ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення, на підставі письмової заяви або усного клопотання безпосередньо під час проведення судового засідання.

На підставі поданої заяви суд виносить відповідну ухвалу. Копія ухвали про надання строку для примирення та зупинення провадження у справі вручається сторонам справи.

При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Тривалість строку для примирення призначається суддею виходячи з власної думки та обставин самої справи. Також є можливість скорочення строку на примирення. Це можливо в декількох випадках:

• позивач продовжує наполягати на розлученні та доводить про наявність поважних причин для розлучення;
• подружжя домовилося і подало спільне прохання або роздільні прохання про скорочення періоду очікування.

У такому випадку суддя може прийняти ухвалу про скорочення призначеного часу очікування або зовсім скасувати час для примирення. На розсуд суду дане прохання також може бути і відхилено. Якщо чоловікові та дружині вдалося примиритися у наданий строк, то позивачу (тому, хто подавав заяву) варто подати до суду заяву про залишення позову БЕЗ РОЗГЛЯДУ.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті. Тобто, після закінчення строку для примирення та відновлення провадження судом призначається наступна дата розгляду справи. Файл:Зразок заяви на примирення подружжя.docx