Право особистої приватної власності дружини та чоловіка

Нормативна база

• Конституція України
• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України

Об’єкт особистої приватної власності дружини, чоловіка

Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

Стосовно останнього пункту, то законодавцем передбачено про можливість визначення судом за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Також передбачено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Якщо ж у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Статтею 58 СК України регламентовано право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. У ній зазначено, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте як вбачається зі ст. 59 СК Україні, порядок здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності дещо відрізняється від загального. Зокрема, зазначено, що той з подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім’ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім, які відповідно до закону мають право користування ним.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду від  20 червня  2018 року у справі  No 1311/832/12-ц (провадження No 61-6409св18) (Житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації  державного житлового фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя лише в період з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно. В інші періоди дії Закону України «Про  приватизацію державного житлового фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь  у приватизації).
• Постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61 - 13953св19 (Придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам факт придбання спірного майна в період шлюбу  не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя).