Заміна кредитора у зобов'язанні

Нормативна база

• Цивільний кодекс України

Поняття зобов'язання

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Способи та підстави заміни кредитора

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1. передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
2. правонаступництва;
3. виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
4. виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Щодо відповідальності первісного кредитора у зобов'язанні, то він відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦКУ).

Відступлення права вимоги

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор).

Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Інша перепона, з якою часто стикаються при укладанні даного договору,- подібність цесії із договором факторингу, оскільки в його основі також лежить відступлення права вимоги, але вона виступає лише елементом договору факторингу. Варто звернути увагу, що відступлення права вимоги, за ЦКУ виступає способом зміни кредитора у зобов’язанні (загальне), а факторинг,- цілісний самостійний вид договору (спеціальне).

Отож, не кожна оплатна цесія може визнаватись факторингом. Хоча, кожний договір факторингу містить умову відступлення права вимоги.

Правонаступництво

Самостійною підставою заміни кредитора у зобов'язанні є правонаступництво, на підставі якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків попереднього суб'єкта, в тому числі права кредитора в окремому зобов'язанні. Для фізичних осіб правонаступництво виникає в разі спадкування, коли до спадкоємців переходять права та обов'язки спадкодавця в межах спадкового майна. Припинення юридичної особи з правонаступництвом або реорганізація юридичної особи може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу тощо. В такому випадку права кредитора у зобов'язанні переходять до правонаступника за передавальним або розподільчим балансом.

Виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем)

Самостійною підставою для заміни кредитора у зобов'язанні є також виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Зазначені підстави завжди тягнули за собою перехід до поручителя або майнового поручителя прав кредитора у зобов'язанні.

Виконання обов'язку боржника третьою особою

Можливість покладення виконання зобов'язання на третю особу передбачена ст. 528 ЦКУ. В цьому випадку кредитор зобов'язаний прийняти належне виконання, запропоноване йому третьою особою. Виконавши зобов'язання замість боржника, третя особа сама становиться кредитором та має право вимагати від боржника виконання зобов'язання на свою користь.

Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦКУ).

До відома! Відповідно до ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв´язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 209 ЦКУ встановлено, що нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Виходячи із змісту ст. 210 ЦКУ, при необхідності державної реєстрації цесії, вона буде вважатися чинною з моменту її державної реєстрації.

Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦКУ).

Відповідно, до складу таких прав входять додатково існуючі до моменту передання субсидіарні права, які уособлюють певні окремі способи забезпечення зобов´язань (наприклад, право на стягнення неустойки, право притримання і т.д.).

Обмеження щодо прав вимоги, які передаються цесюнарію: неможливо передати Іншому право, яке виникає у майбутньому, оскільки об´єм прав, що переходять до нового кредитора, встановлюється на момент переходу. З цього випливає, що неможливо передати право, яке ще не належить кредиторові.

Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦКУ).

Відповідно до вимог ст. 527 ЦКУ одним з елементів належного виконання зобов´язання, яке виступає кінцевою ціллю будь-якого зобов´язання, є виконання його належному кредиторові належним боржником. Тому при заміні сторони у зобов´язанні інша сторона повинна певною мірою приймати у цьому участь.

Таким чином, ризик виконання боржником зобов´язання старому кредитору, не дивлячись на поступку прав, несе первісний кредитор. Мається на увазі, що неповідомлення боржника про здійснену заміну кредитора, до того ж неодмінно у письмовій формі, позначає його право виконати зобов´язання первісному кредитору і таким чином припинити зобов´язання, тим самим породжуючи відповідальність цедента перед цесіонарієм. Крім того, ст. 516 ЦКУ позбавляє боржника необхідності вимагати доказів того, що виконання приймається належним кредитором, оскільки знімає з нього ризик виконання зобов´язання неналежній стороні, передбачений ст. 527 ЦКУ. Неповідомлення належним чином боржника про заміну кредитора також впливає на обсяг заперечень, які він може висувати проти вимог нового кредитора (ст. 518 ЦКУ).

Діюче українське законодавства не встановлює вимог щодо змісту повідомлення, яке надсилається (передається) боржнику у випадку заміни кредитора у зобов´язанні. Тому воно може бути зроблено у довільній, бажано письмовій формі.

Важливо

Перелік підстав заміни кредитора не є вичерпним. Частина друга статті 512 ЦКУ встановлює, що заміна кредитора може відбуватися і з інших підстав, встановлених у законі.

Так, наприклад, відповідно до частини четвертої ст. 362 ЦКУ права кредитора можуть бути переведені на співвласника на підставі судового рішення, в разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права співвласника на купівлю такої частки.

Подібне право має наймач житла в разі порушення його переважного права на укладення договору житлового найму на новий строк (ст. 822 ЦКУ).

Частина 3 статті 512 ЦКУ забороняє заміну кредитора у зобов'язанні якщо це встановлено договором або законом. Тобто сторони договору є вільними у включенні в зміст договору умови про заборону заміни кредитора.