Провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про міжнародне приватне право»
• Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54
• Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-754/0/4-13 "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом"

Процесуальні права та обов’язки іноземних осіб

Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) визначено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 496 ЦПК України).

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом:

1. якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, з винятком виключної підсудності;
2. якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3. у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4. якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5. якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6. якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7. дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8. якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9. якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10. якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11. якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12. в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України (стаття 76 Закону України "Про міжнародне приватне право").

До виключної підсудності судам України у справах з іноземним елементом відносяться:

1. якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об’єктом такого партнерства, зокрема об’єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об’єкт;
2. якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;
3. якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;
4. якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;
5. якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців;
6. якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;
7. якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;
8. якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;
9. в інших випадках, визначених законами України (стаття 77 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Важливо! За змістом частини другої статті 3 ЦПК України правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.

Судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи - громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні щодо відшкодування шкоди завданої на території іншої держави, мають розглядатись відповідним судом іноземної держави.

Судове доручення про надання правової допомоги

Доручення - звернення (доручення, прохання, запит - залежно від вимог міжнародного договору України) компетентного органу, у тому числі судове доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів тощо.

В разі виникнення необхідності у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави (суд, консульська посадова особа України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування, чи інший орган, до компетенції якого належить складання чи виконання доручення про надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах) в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України (стаття 80 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Таким чином, у зв’язку з розглядом цивільної справи суд, в разі необхідності вручення стороні по справі, яка перебуває поза межами України, документів або витребування документів, які необхідні для розгляду справи чи проведення допиту особи, обов’язково складає судове доручення про отримання міжнародної правової допомоги.

З інформацією щодо змісту, форми та виконання судового доручення – можливо ознайомитись за посиланням: Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів.

Обсяг правової допомоги, порядок зносин, вимоги щодо форми і змісту доручення, а також особливості виконання доручення визначаються положеннями міжнародного договору України, який діє у відносинах між Україною та відповідною іноземною державою.

Детальний перелік країн, з якими Україною укладено двосторонні договори про правову допомогу в цивільних справах міститься на офіційному веб-сторінці Міністерства закордонних справ України.

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги

Зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам що передбачені в ст. 499 ЦПК України.

У судовому дорученні про надання правової допомоги зазначаються:

1. назва суду, що розглядає справу;
2. за наявності міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання на його положення;
3. найменування справи, що розглядається;
4. прізвище, ім’я, по батькові та рік народження фізичної особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані, необхідні для виконання доручення;
5. процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити процесуальні дії;
6. чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7. інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме доручення.

Судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що до нього додаються, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Див. також

• Виконання судового доручення іноземного суду про вручення виклику суду чи інших документів
• Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню
• Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню
• Порядок звернення суду України із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду