Відмова від права власності

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Земельний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Шляхи відмови від права власності

Власник може відмовитися від права власності двома шляхами:

• прямо заявити про це
• вчинити дії, що прямо свідчать про намір не зберігати в майбутньому будь-які права на це майно.

Момент припинення права власності на ту чи іншу річ залежить від її якостей (ст. 347 Цивільного кодексу України):

1. Якщо річ не підлягає державній реєстрації (як правило, рухомі речі), то право власності на неї припиняється з моменту відмови власника від будь-яких прав щодо цієї речі.
2. Якщо річ підлягає державній реєстрації (ст. 182 Цивільного кодексу України), то право власності на неї припиняється не з моменту відмови власника, а з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Остаточне вирішення спорів щодо нерухомого майна та майна, право на яке підлягає реєстрації, від яких відмовився власник, належить суду. Ймовірним предметом спору щодо цього майна будуть вимоги про визнання права власності на нього зі сторони його володільця, який вимагатиме зміни свого статусу. В такій ситуації для суду істотного значення набудуть і загальні обставини відмови від права власності на майно, і спосіб набуття спірної речі у володіння останнього набувача, його ставлення до свого володіння, характер його добросовісності, відкритості, тривалість строків такого володіння тощо; за таких обставин, як уявляється, реєстрація відмови від права власності власника матиме не найголовніше значення для вирішення справи.

Способи відмови від права власності

Способами відмови від права власності є:

• викидання майна,
• полишення майна,
• виселення з нерухомого майна без наміру повернутися до нього та інші.

Ці способи характеризуються добровільним характером, примушування до відмови від права власності є підставою не вважати відмову правозгідною й такою, що матиме правові наслідки для власника та третіх осіб, тобто не призведе ані до припинення такого права у власника майна, ані до виникнення прав власності у набувачів, у володіння яких потрапить це майно.

Примусова відмова від права власності на майно у випадках, передбачених законом, охоплює інші підстави припинення права власності, тому не стосується цих правил.

Порядок припинення права власності на нерухоме майно у добровільному порядку

Для того, щоб у добровільному порядку припинити своє право власності на нерухоме майно власнику слід звернутися до суб'єкта державної реєстрації або нотаріуса з відповідною заявою.

Пунктом 76 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановлено, що для державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності подається документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав)

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Відмова від права власності на земельну ділянку на користь користь держави або територіальної громади

Відповідно до статті 140 Земельного кодексу України добровільна відмова власника від права на земельну ділянку є підставою припинення права власності на земельну ділянку.

Порядок добровільної відмови від права власності або права постійного користування земельною ділянкою визначає стаття 142 Земельного кодексу України.

Так, для оформлення добровільної відмови від права власності на земельну ділянку на користь держави або територіальної громади насамперед необхідно звернутися із заявою до відповідних органів.

Після розгляду заяви орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо надання згоди на одержання права власності на земельну ділянку або відмовляє в наданні згоди.

У разі надання згоди відповідним органом, потрібно звернутися до нотаріуса для укладання угоди про передачу права власності на земельну ділянку.

В процесі укладення і нотаріального посвідчення угоди нотаріус здійснює державну реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку за державою чи територіальною громадою право власності особи припинено.

Слід зауважити, що тільки після проходження всієї процедури добровільної відмови від права власності на земельну ділянку з укладанням нотаріально посвідченої угоди земельна ділянка зараховується до земель державної або комунальної власності.

Відмовитися від права власності на земельну ділянку можна щодо земель будь-якого цільового призначення, крім тих, які підпадають під дію заборони відчуження (мораторію), встановленого пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України. Угода про перехід права власності на земельну ділянку по своїй суті є її відчуженням, а, отже, відмовитися від права власності на землі товарного сільськогосподарського виробництва та земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, до 1 січня 2024 року не можна.

Докладніше - Порядок відмови від земельної ділянки яка знаходиться у користуванні у разі добровільної відмови землекористувача

Див. також

• Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно