Відповідальність за отруєння в закладі громадського харчування

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення"
• Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"
• Закон України "Про захист прав споживачів"
• Закон України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.1999 № 1109 «Про затвердження Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд»
• Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 219 «Про затвердження Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства»
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.05.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»

Загальні положення

Статтею 1 Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів” визначено, що до закладів громадського харчування відносяться ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам.

Харчовими отруєннями (інтоксикації) називають гострі захворювання, що виникають від вживання їжі, що містить отруйні для організму речовини мікробної і немікробної природи.

Ознаки харчового отруєння можуть бути найрізноманітнішими — від коліків та діареї до ниркової недостатності та розладу діяльності центральної нервової системи, окрім того, симптоми напряму пов'язані із видом інтоксикації. Типові симптоми харчового отруєння:

1. Нудота.
2. Коліки, спазми у животі.
3. Діарея.
4. Блювання.
5. Підвищення слиновиділення.
6. Підвищення температури тіла.
7. Зневоднення.
8. Падіння артеріального тиску.
9. Можливі розлади функцій центральної нервової системи і, навіть, кома.

Симптоми харчового отруєння часто проявляються через 1-2 години після споживання неякісного продукту або отруйної речовини, але, також, можуть бути помітними лише через добу після потрапляння токсину або збудника у організм.

Поради як діяти в разі отруєння

⇒ Необхідно зберігати розрахунковий документ (чек, квитанція) закладу громадського харчування як доказ того, що саме в ньому особа приймала їжу.

⇒ Занотувати свідчення третіх осіб, які були з особою у відповідному закладі (колеги, друзі, члени родини, інші відвідувачі закладу тощо).

⇒ Обов’язково засвідчити факт отруєння: звернутися до закладу охорони здоров'я або викликати екстрену (швидку) медичну допомогу, повідомивши лікаря про місце та час вживання страви, якою особа, вірогідно, отруїлася. Слід розповісти не лише про симптоми захворювання, але і про обставини пригоди – аби був задокументований причиново-наслідковий зв’язок між вживанням страви і наслідками. Необхідно зберігати і усі квитанції про придбання призначених ліків.

⇒ Звернутися з претензією безпосередньо до закладу громадського харчування. До претензії додати копії документів, що засвідчують факт придбання їжі у цьому закладі (чек, квитанція), копію довідки медичного закладу (зокрема виписаний епікриз), зазначити свідків події, у тому числі інших постраждалих.

⇒ Якщо звернення виявилося безрезультатним, звернтися із заявою до територіального органу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

⇒ Звернутися з позовною заявою до суду, закликавши у ролі відповідача заклад, що надав неякісну їжу і послуги.

Органи, до яких необхідно звертатися при харчовому отруєнні

При досудовому врегулюванні спору особа, яка має підозри на харчове отруєння, відповідно до статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» звертається до органу державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства з метою розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності.

Передусім це Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, яка зобовязана проводити санітарно-епідеміологічні розслідування (стаття 36 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб») задля виявлення причин та умов, що призводять до виникнення та поширення інфекційних хвороб, зокрема й через харчові продукти, групові та індивідувальні.

Судове врегулювання спору є останнім етапом відновлення порушених прав потерпілих громадян з метою відшкодування шкоди, заподіяної порушенням прав споживача, що призвело до ушкодження здоров'я.

Відповідальність за порушення санітарних норм

Відповідальна особа або ж власник за порушення санітарних норм може понести адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до стаття 42 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення санітарних норм тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 325 Кримінального кодексу України: порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Цивільна відповідальність - відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завданими неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. А також на підставі статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.