Захист прав інтелектуальної власності: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zakon3.rad...)
 
Немає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільній кодекс України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільній кодекс України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодексу України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/436-15 Господарський кодексу України]
* [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»]
== Поняття права інтелектуальної власності ==
== Поняття права інтелектуальної власності ==
Право інтелектуальної власності як право особи на результат творчої інтелектуальної діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом, пов'язується, перш за все, із розумінням творчості і творчої інтелектуальної діяльності. Творчість людини можна визначити як глибоко усвідомлену нею потребу самовираження, самоствердження, привнесення в оточуючий світ глибинних душевних переживань задля пошуку гармонії і самовдосконалення. Здатність до творчої та інтелектуальної діяльності вирізняє людину серед інших живих істот і не залежить від віку, стану здоров'я, наявності здібностей чи таланту.
Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 418 ЦК]).<br />
 
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.<br />
Одне із найбільш вдалих визначень творчої діяльності запропонував видатний український цивіліст і основоположник наукових розробок права інтелектуальної власності в незалежній Україні О. А. Підопригора: "Творча діяльність, або просто творчість, - це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю".
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.<br />
 
Інтелектуальна власність - збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.<br />
Творча діяльність притаманна кожній людині і може проявлятися в усіх сферах її життя, а широке коло видів такої діяльності зумовлює, в свою чергу, і багатоманітність її результатів.
 
== Куди звертатися ==
Спори за захистом прав інтелектуальної власності розглядаються здебільшого в місцевих господарських судах.
 
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
 
# застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
# зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
# вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;
# вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
# застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
# опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
 
== Практика розгляду справ ==
Узагальнення практики перегляду судових рішень у справах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти інтелектуальної власності. При проведенні узагальнення використані судові справи, розглянуті місцевими господарськими судами.
 
Предметом розгляду у справах були вимоги про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг; про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності; про визнання права попереднього користувача; про зобов'язання припинити виробництво та реалізацію товару.
 
При вирішенні спорів цієї категорії суди застосовували відповідні положення Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», інші законодавчі акти.
Встановивши неправомірне використання суб’єктом господарювання знаку для товарів та послуг, суд приймає рішення про заборону використання знаку для товарів та послуг. Заборона використання знаку для товарів та послуг не обмежується певним часом, а тому може бути використана позивачем в будь-який час протягом дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг.
 
Наприклад, Спільне українсько-німецьке товариство з іноземною інвестицією «Кершер» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Вектор-Оіл» про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправних станціях. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем
виявлені факти незаконного використання належних йому майнових прав інтелектуальної власності. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2014 р. у справі № 922/3566/13 позов задоволено. З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «ТНК-ВР Холдінг» є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг, яким зареєстровано торговий знак «ТНК». Між ВАТ«ТНК-ВР Холдінг» та Спільним українсько-німецьким товариством з іноземною інвестицією «Кершер» укладені ліцензійний договір від 18.11.2006 р. та додаткова угода до нього, за умовами яких ВАТ«ТНК-ВР Холдінг» надав позивачу право на використання знаку за свідоцтвом України від 15.05.2001 р. на території України з правом надання подальших ліцензій. При вирішенні зазначеного спору суд застосовував ст. ст. 492, 494 ЦК України, ст.ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Із змісту ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» вбачається, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, схоже із зареєстрованим знаком. Про заборону іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без дозволу володільця передбачено в статті 157 ГК України.
 
Судом у справі ухвалою від 03.10.2013 р. була призначена судова експертиза об’єктів інтелектуальної власності. У п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», роз’яснено, що у перевірці і оцінці експертного висновку слід з’ясовувати, зокрема, додержання вимог законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи. Оцінивши висновок судового експерта від 07.02.2014 р., суд дійшов висновку про те, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України « Про судову експертизу» та ГПК України. З урахуванням висновку експерта суд визнав доведеним той факт, що позначення «ТНК», які використані ТОВ «Вектор-Оіл» при зовнішньому обладнанні АЗС, є тотожними або схожими настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 15.05.2001 р. З огляду на викладене та приписи ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» суд дійшов висновку, що позовні вимоги про заборону незаконного використання знаку для товарів та послуг «ТНК» шляхом демонтажу вивісок, логотипів та обладнання позначенням знаку для товарів та послуг «ТНК» на автозаправних станціях є законними та обґрунтованими. При вирішенні спору про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності, суд вивчав докази наявності порушених прав інтелектуальної власності.
 
У справі № 920/987/13 за позовом ВАТ «РИТМ» Тверського виробництва гальмівної апаратури до ПАТ «Лебединський машинобудівний дослідно-експериментальний завод «ТЕМП» про захист порушених майнових прав інтелектуальної власності, а саме, заборону відповідачу використовувати без дозволу ВАТ «РИТМ» ТВГА знак для товарів і послуг за свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг від 25.11.2010 р., рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2014 р. відмовлено у задоволенні позову. Позов обґрунтовано тим, що ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» без згоди та дозволу ВАТ «РИТМ» ТВГА виготовляє та здійснює реалізацію в Україні виробу «Штуцер 4370 Т», який маркує позначенням «4370Т», яке є схожим з позначенням зареєстрованим ВАТ «РИТМ» ТВГА.
 
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «РИТМ» ТВГА є власником знаку для товарів і послуг «4370» за класами 12, 17 Міжнародної класифікації товарів і послуг, що підтверджено свідоцтвом України на знаки для товарів і послуг від 25.11.2010 р. Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.07.2013 р. призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності щодо тотожності або схожості знаків. Згідно з висновком за результатами проведення вказаної судової експерти зи від 08.01.2014 р. встановлено, що товари «Штуцер 4370Т» виробництва ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП», які марковані позначенням «4370Т», є спорідненими з товарами «аксесуари гальмівні, в тому числі з’єднувальні штуцери розподільників повітря для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких зареєстровано знак для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., позначення «4370Т» є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари 12 класу МКТП.
 
Суд, проаналізувавши норми ст.ст. 495, 500 ЦК України , ст. 157 ГК України та ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» зазначив, що право попереднього користувача виникає з факту використання ним торговельної марки або здійснення значної і серйозної підготовки для такого використання до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки. Чинне законодавство не містить будь-яких обмежень стосовно суб'єкта права попереднього користувача, наявність якого, в свою чергу, виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідної торговельної марки від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва цій особі вчиняти дії, які охоплюються правом попереднього користувача.
 
Згідно зі ст. 4 (В) Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» права, набуті третіми особами до дня першої заявки, що є підставою для права пріоритету, зберігаються відповідно до внутрішнього законодавства кожної країни Союзу. Таким чином, на законодавчому рівні визначено випадки добросовісного використання торговельної марки: фактичний користувач того чи іншого незареєстрованого позначення має право в подальшому продовжувати використання свого позначення і після реєстрації такого позначення як торговельної марки іншою особою, без її дозволу і безоплатно. Вказане нормативне правило охороняє права попереднього користувача на всіх стадіях: від дати подання заявки на реєстрацію, заявлення пріоритету - першості у поданні заявки, до видачі свідоцтва на його використання, та після його видачі.
 
У цьому випадку (у випадку наявності у певної особи права попереднього користувача) володілець свідоцтва на торгівельну марку не має права забороняти її використання попереднім користувачам у силу Закону.
Судом встановлено, що ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» є виробником та реалізатором штуцеру з позначенням «4370Т», яке до 29.12.2009 р. добросовісно ним використовувалося шляхом застосування його в технічній документації до виробу «Штуцер 4370Т». Дана продукція випускається серійно з 12.07.2012 р. по 11.07.2014 р. Таким чином, ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» до дати подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4370» добросовісно використовувало схоже із зареєстрованим знаком позначення «4370Т» для товару «Штуцер», який є спорідненим з товарами «аксесуари гальмівні, в тому числі з'єднувальні штуцери розподільників повітря для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких зареєстровано знак для товарів та послуг за свідоцтвом України від 25.11.2010 р., що виключає необхідність отримання дозволу на використання відповідного позначення від власника свідоцтва та унеможливлює заборону власником свідоцтва вчиняти ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» дії, які охоплюються правом попереднього користувача.
Встановивши у ПАТ «ЛМДЕЗ «ТЕМП» право попереднього користувача на позначення «4370Т», схоже із зареєстрованим ВАТ «РИТМ» ТВГА знаком, яке виникає з факту використання ним торговельної марки до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.
 
Є випадки звернення до суду суб’єктів господарювання з вимогами про визнання їх попереднім користувачем знаку для товарів та послуг. Розглядаючи зазначені вимоги, суд встановлює факти здійснення підготовки для використання відповідного знаку.
 
ТОВ «АрмаПром» звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до ВАТ «Ритм» Тверське виробництво гальмівної апаратури про визнання його попереднім користувачем знаку 4304 для товарів класу 12 МКТП та товарів класу 17 МКТП. В обґрунтування заявленого позову ТОВ «АрмаПром» вказувало на те, що воно до дати подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на торговельну марку, в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувало торговельну марку в Україні та здійснило значну і серйозну підготовку для використання «Крану кінцевого 4304М», в зв'язку з чим ТОВ «АрмаПром» має право на продовження використання знаку «4304» для товарів класу 12 та 17 Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), як попередній користувач, та цим не порушує майнові права інтелектуальної власності ВАТ «РИТМ» ТВГА.


Рішенням господарського суду Сумської області від 26.03.2014 р. у справі № 920/339/13 позов задоволено частково. Визнано за ТОВ «АрмаПром» право попереднього користувача знаком «4304» для товарів класу 12 МКТП: «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту; гальма до транспортних засобів», а саме, для виробу «Кран кінцевий 4304М», а у іншій частині позовних вимог відмовлено.
== Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності ==


З матеріалів справи вбачається, що ВАТ «РИТМ» ТВГА є власником знаку для товарів і послуг «4304» за класами 12, 17 МКТП, що підтверджено свідоцтвом, зареєстрованим в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 26.04.2010 р., з датою подання заявки -23.09.2009 р.
=== Кримінальна ===
Відповідно до ст. 176 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 КК України], до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.<br />
Стаття 177 КК України визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.<br />


Судом встановлено ТОВ «АрмаПром» до подання ВАТ «РИТМ» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4304» - 23.09.2009 р. добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання позначення «4304М» для товарів класу 12 МКТП, схожого із зареєстрованим ВАТ «Ритм» ТВГА знаком «4304», шляхом застосування його на виробі (товарі) та в документації, пов'язаній з впровадженням товарів «Кран кінцевий 4304» («Кран концевой 4304») у господарський обіг.
=== Адміністративна ===
Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то ст. 51-2 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення] визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.<br />


З посиланням на ст. ст. 16, 494, 495, 500 ЦК України та ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» суд
=== Цивільно-правова ===
дійшов висновку про наявність у ТОВ «АрмаПром» права попереднього користувача на знак «4304» для товарів класу 12 МКТП, оскільки ТОВ «АрмаПром» до дати подання ВАТ «Ритм» ТВГА заявки на знак для товарів і послуг «4304» - 23.09.2009 р. та отримання свідоцтва України 26.04.2010 р. було добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання позначення «4304М», схожого із зареєстрованим ВАТ «Ритм» ТВГА знаком «4304», шляхом застосування його на виробі (товарі) та в документації, що виключає необхідність отримання дозволу на використання ТОВ «АрмаПром» відповідного позначення від власника свідоцтва - ВАТ «Ритм» ТВГА.
Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.<br />


Схожість позначення «4304М», що міститься у назві виробу «Кран кінцевий 4304М» із знаком для товарів і послуг « 4304» за свідоцтвом № 122167, власником якого є ВАТ «РИТМ», встановлена Висновком № 233/13 за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 14.01.2014 р. у справі № 920/1399/13 за позовом ВАТ «РИТМ» Тверське виробництво гальмівної апаратури до ТОВ «АрмаПром». Вказаним Висновком експерта встановлена спорідненість товару «Кран кінцевий 4304М», виробником якого є позивач, з товарами «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту», для яких відповідачем зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 122167.
== Форми захисту прав інтелектуальної власності ==
Форма захисту – це комплекс організаційних заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, винахідників та інших суб’єктів прав інтелектуальної власності. <br />
юрисдикційна;<br />
неюрисдикційна.<br />


На підставі викладеного, з посиланням на ст. 35 ГПК України та враховуючи, що позивачем до дати подання відповідачем заявки на знак для товарів і послуг «4304» (23.09.2009 р.) було добросовісно здійснено значну і серйозну підготовку для використання схожого із зареєстрованим знаком позначення «4304М» для товару «Кран кінцевий», який є
=== Неюрисдикційна форма: ===
спорідненим з товарами «Аксесуари гальмівні, в тому числі крани кінцеві з тарілчастим запірним пристроєм для гальмівних систем залізничного транспорту, гальма до транспортних засобів», для яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 122167, суд дійшов висновку, що вказані обставини виключають необхідність отримання дозволу на використання відповідачем відповідного позначення від власника свідоцтва - ВАТ «РИТМ» ТВГА.
Неюрисдикційна форма захисту прав включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи, спрямованих на запобігання чи припинення порушення власного суб’єктивного права. <br />
Стаття 19 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦКУ України] передбачає самозахист цивільних прав. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань. Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характеру дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором. Ця форма самозахисту у відносинах авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча вона є дещо малозначущою, та все ж не може ігноруватися, бо стаття 55 Конституції України гарантує кожному невід’ємне право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи.<br />


З огляду на те, що право попереднього користувача виникає з факту здійснення значної і серйозної підготовки для використання торговельної марки або добросовісного використання в інтересах своєї діяльності торговельної марки до дати подання заявки власником свідоцтва на торговельну марку, судом не встановлений факт підготовки або використання позивачем торгівельної марки «4304М» для товарів класу 17 МКТП, що унеможливлює визнання за позивачем права попереднього користувача на цю торгівельну марку для товарів класу 17 МКТП.
=== Юрисдикційна форма: ===
Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що оспорюються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.<br />
Юрисдикційна форма захисту прав поділяється на загальну і спеціальну форму здійснення передбачених законом засобів захисту. Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку. Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, вказаних у законодавстві. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні.<br />
Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.


Судовою практикою підтверджено, що невідповідність обраного способу захисту порушеного права інтелектуальної власності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
== Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні ==
У справі № 922/2066/13 за позовом ПАТ «Лекхім» до ПАТ «Фармстандарт-Біолік» про зобов’язання припинити виробництво та реалізацію товару рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2014 р. у задоволенні позову відмовлено.
Переважна більшість спорів з приводу авторського права і суміжних прав та патентних прав розглядаються судами загальної компетенції. Спеціалізованих патентних судів Україна поки що немає. За згодою сторін спір може бути розглянутий третейським судом. У разі, коли сторонами у спорі виступають юридичні особи, спір розглядається господарським судом.<br />
Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні здійснюється судами загальної юрисдикції, господарськими судами, а в сфері публічно-правових відносин – адміністративними судами. Держслужба інтелектуальної власності постійно співпрацює із судовою гілкою влади, яка спрямована на вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Важливим результатом такої співпраці можна вважати утворення в системі господарських судів спеціалізованих колегій судів, судової палати Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, а також запровадження відповідної спеціалізації судів.<br />
Цивільний кодекс України передбачає дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності — загальні цивільно-правові норми і спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність. Цивільний кодекс України передбачає захист цивільних прав у судовому порядку. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу ([http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ст. 161 ЦКУ України]). <br />
''Суд здійснює захист таким шляхами:''


Постановою апеляційного господарського суд від 26.05.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2014 р. залишено без змін.
* визнання права;<br />
Вказана справа розглядалась неодноразово.
* визнання правочину недійсним;
* припинення дій, що порушують право;
* відновлення становища, що існувало до порушення;
* примусового виконання обов’язків боржником в натурі;
* зміни правовідносин;
* припинення правовідносин;
* відшкодування збитків та інші майнові способи відшкодування;
* відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
* визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.


З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Лекхім» вказувало, що воно є власником свідоцтва України № 15785 на знак «Реналган» для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, з датою подання заявки 23.05.1996р. ПАТ «Лекхім» стало відомо, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» здійснює виробництво та реалізацію лікарського засобу «Ренальган», найменування якого в подальшому змінено на «Ренальган-Біолік», до складу якого входять ті ж самі діючі речовини, що й до складу лікарського засобу «Реналган» виробництва ПАТ «Лекхім». З посиланням на ч. 5 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» та ст. 4 Закону України «Про захист від недоброякісної конкуренції », ПАТ «Лекхім» вважало зазначені дії ПАТ «Фармстандарт-Біолік» такими, що порушують охоронювані законом права та інтереси ПАТ «Лекхім» як власника свідоцтва на знак, оскільки обидва позначення відрізняються лише окремим елементом «ь».
Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку.<br />
На забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, реалізацію державної політики в означеній сфері спрямована діяльність таких органів державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та інших. Ці державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких зазначених державних органах створено спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов’язаними із захистом прав інтелектуальної власності.<br />
Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 Кодекс України про адміністративні правопорушення], а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» .<br />


Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши положення ст.ст. 432, 500 ЦК України, ст . 1 57 ГК України , ст.ст. 5, 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та враховуючи п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/974 від 14.12.2007 р. «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності», зазначила, що право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.
== Міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності ==
Існує цілий ряд міжнародних договорів, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Однак, серед міжнародних
стандартів щодо правової охорони інтелектуальної власності особливу роль відіграє Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі –
Угода ТРІПС), функції адміністрування якої покладені на Світову організацію торгівлі (далі – СОТ). Угодою ТРІПС встановлені норми, що погоджені
країнами – членами СОТ як мінімальні вимоги до правової охорони інтелектуальної власності. Всі країни – члени СОТ, а також ті країни, які хотіли б
стати її членами в майбутньому, повинні дотримуватися цих норм.<br />
Положення, що викладені в Угоді TРІПС, багато в чому співпадають з положеннями давно існуючих міжнародних договорів з питань правової
охорони інтелектуальної власності. Наприклад, положення, які вимагаються Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів
(далі – Бернська конвенція), включені до Угоди ТРІПС і застосовуються до правової охорони творів, які захищаються авторським правом. <br />
Подібним же чином в Угоду ТРІПС включені положення щодо правової  охорони винаходів та торговельних марок, які містяться в Паризькій конвенції
про охорону промислової власності (далі – Паризька конвенція).<br />
Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то Угода ТРІПС вимагає від країн – членів СОТ встановлювати справедливі й рівні для всіх процедури захисту прав, які не є необґрунтовано обтяжливими, складними або затратними, а також не обмежуються в часі для прийняття дій. З огляду на характер шкоди, яка може бути завдана у разі, коли порушення прав інтелектуальної власності залишаються без уваги, Угода TРІПС вимагає термінового вжиття засобів захисту прав, включаючи попередні або тимчасові заходи, без попереднього повідомлення підозрюваного порушника. Процедури повинні містити в собі гарантії, що рішення будуть прийматися на основі представлених сторонами доказів неупередженим
суддею, який раціонально застосовує норми закону.  


З огляду на викладене, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що положення вищезазначених норм закону встановлюють право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати зареєстровану ним торговельну марку, однак не передбачають такого способу захисту позивача як зобов’язання відповідача припинити виробництво та реалізацію лікарського засобу , тобто обраний позивачем спосіб захисту своїх інтересів не передбачений нормами чинного законодавства, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.


[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Право інтелектуальної власності‎]]
[[Категорія:Суди‎]]
[[Категорія:Суди‎]]

Версія за 19:57, 10 липня 2017

Нормативна база

Поняття права інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ст. 418 ЦК).
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Інтелектуальна власність - збірне поняття, що означає сукупність виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації. Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів, виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.

Види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності

Кримінальна

Відповідно до ст. 176 КК України, до кримінальної відповідальності притягаються особи, винні в такому порушенні авторського права і суміжних прав, як незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.
Стаття 177 КК України визнає кримінально караним порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.

Адміністративна

Щодо адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, то ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення визнає адміністративно караним таке порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, як незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом.

Цивільно-правова

Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності, насамперед, може бути здійснено судом. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Форми захисту прав інтелектуальної власності

Форма захисту – це комплекс організаційних заходів, спрямованих на захист прав і законних інтересів авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення, винахідників та інших суб’єктів прав інтелектуальної власності.
юрисдикційна;
неюрисдикційна.

Неюрисдикційна форма:

Неюрисдикційна форма захисту прав включає дії юридичних і фізичних осіб щодо захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів. Переважною формою неюрисдикційного захисту є самозахист, що проявляється в активних чи пасивних діях особи, спрямованих на запобігання чи припинення порушення власного суб’єктивного права.
Стаття 19 ЦКУ України передбачає самозахист цивільних прав. Особа має право на самозахист своїх прав від порушень і протиправних посягань. Самозахистом визнається застосування особою, право якої порушено, засобів протидії, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, та характеру дій, якими ці права порушені, і не можуть суперечити вимогам закону. Способи самозахисту можуть обиратися особою або визначатися законом, іншими правовими актами чи договором. Ця форма самозахисту у відносинах авторства на практиці трапляється в поодиноких випадках. І хоча вона є дещо малозначущою, та все ж не може ігноруватися, бо стаття 55 Конституції України гарантує кожному невід’ємне право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи.

Юрисдикційна форма:

Юрисдикційна форма захисту прав передбачає діяльність уповноважених державою органів щодо захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності або прав, що оспорюються. Суть її полягає у зверненні особи, права і законні інтереси якої порушено неправомірними діями, за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права і припинення правопорушення.
Юрисдикційна форма захисту прав поділяється на загальну і спеціальну форму здійснення передбачених законом засобів захисту. Відповідно до загальної форми захист прав на об’єкти інтелектуальної власності здійснюється у судовому порядку. Спеціальною формою захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності є адміністративний порядок захисту цих прав. Він застосовується лише у випадках, вказаних у законодавстві. Наявність інституту юрисдикційного захисту відповідає міжнародним вимогам щодо захисту авторських прав. Інститут юрисдикційного захисту містить великий потенціал, здатний забезпечити врегулювання правовідносин у сфері інтелектуальної власності на достатньому рівні.
Найефективнішою юрисдикційною формою захисту права інтелектуальної власності є судовий захист, що здійснюються судами загальної юрисдикції у порядку цивільного чи кримінального провадження, адміністративними та господарськими судами. Судовий захист здійснюється в Україні на загальних принципах судочинства.

Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні

Переважна більшість спорів з приводу авторського права і суміжних прав та патентних прав розглядаються судами загальної компетенції. Спеціалізованих патентних судів Україна поки що немає. За згодою сторін спір може бути розглянутий третейським судом. У разі, коли сторонами у спорі виступають юридичні особи, спір розглядається господарським судом.
Судовий захист прав інтелектуальної власності в Україні здійснюється судами загальної юрисдикції, господарськими судами, а в сфері публічно-правових відносин – адміністративними судами. Держслужба інтелектуальної власності постійно співпрацює із судовою гілкою влади, яка спрямована на вдосконалення механізмів захисту прав інтелектуальної власності в судовому порядку. Важливим результатом такої співпраці можна вважати утворення в системі господарських судів спеціалізованих колегій судів, судової палати Вищого господарського суду України з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, а також запровадження відповідної спеціалізації судів.
Цивільний кодекс України передбачає дві групи норм щодо захисту права інтелектуальної власності — загальні цивільно-правові норми і спеціальні, передбачені законами України про інтелектуальну власність. Цивільний кодекс України передбачає захист цивільних прав у судовому порядку. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу (ст. 161 ЦКУ України).
Суд здійснює захист таким шляхами:

  • визнання права;
  • визнання правочину недійсним;
  • припинення дій, що порушують право;
  • відновлення становища, що існувало до порушення;
  • примусового виконання обов’язків боржником в натурі;
  • зміни правовідносин;
  • припинення правовідносин;
  • відшкодування збитків та інші майнові способи відшкодування;
  • відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
  • визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку.
На забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, реалізацію державної політики в означеній сфері спрямована діяльність таких органів державної влади, як Міністерство освіти і науки України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та інших. Ці державні органи в межах своєї компетенції вирішують питання, пов’язані із захистом прав інтелектуальної власності в адміністративному порядку, забезпечують створення та ефективне функціонування механізмів захисту прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм законодавства в цій сфері. У деяких зазначених державних органах створено спеціальні підрозділи, які займаються саме питаннями, пов’язаними із захистом прав інтелектуальної власності.
Адміністративний спосіб полягає в розгляді та вирішенні суперечки органом державного управління. Процедура розгляду набагато простіша, ніж у цивільному судочинстві. Правовою основою є Кодекс України про адміністративні правопорушення, а також закони України: «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин» .

Міжнародні стандарти захисту прав інтелектуальної власності

Існує цілий ряд міжнародних договорів, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності на міжнародному рівні. Однак, серед міжнародних стандартів щодо правової охорони інтелектуальної власності особливу роль відіграє Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (далі – Угода ТРІПС), функції адміністрування якої покладені на Світову організацію торгівлі (далі – СОТ). Угодою ТРІПС встановлені норми, що погоджені країнами – членами СОТ як мінімальні вимоги до правової охорони інтелектуальної власності. Всі країни – члени СОТ, а також ті країни, які хотіли б стати її членами в майбутньому, повинні дотримуватися цих норм.
Положення, що викладені в Угоді TРІПС, багато в чому співпадають з положеннями давно існуючих міжнародних договорів з питань правової охорони інтелектуальної власності. Наприклад, положення, які вимагаються Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (далі – Бернська конвенція), включені до Угоди ТРІПС і застосовуються до правової охорони творів, які захищаються авторським правом.
Подібним же чином в Угоду ТРІПС включені положення щодо правової охорони винаходів та торговельних марок, які містяться в Паризькій конвенції про охорону промислової власності (далі – Паризька конвенція).
Що стосується захисту прав інтелектуальної власності, то Угода ТРІПС вимагає від країн – членів СОТ встановлювати справедливі й рівні для всіх процедури захисту прав, які не є необґрунтовано обтяжливими, складними або затратними, а також не обмежуються в часі для прийняття дій. З огляду на характер шкоди, яка може бути завдана у разі, коли порушення прав інтелектуальної власності залишаються без уваги, Угода TРІПС вимагає термінового вжиття засобів захисту прав, включаючи попередні або тимчасові заходи, без попереднього повідомлення підозрюваного порушника. Процедури повинні містити в собі гарантії, що рішення будуть прийматися на основі представлених сторонами доказів неупередженим суддею, який раціонально застосовує норми закону.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Захист_прав_інтелектуальної_власності&oldid=3506