Протидія законній господарській діяльності

Нормативна база

• Кримінальний кодекс
• постанова Пленуму Верховного Суду № 10 від 06 листопада 2009 "Про судову практику у справах про злочини проти власності"
• Кримінальний кодекс України. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.

Поняття протидії законній господарській діяльності. Відповідальність

Протидія законній господарській діяльності регулюється ст. 206 КК України
Стаття 206 КК України. Протидія законній господарській діяльності

Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них за відсутності ознак вимагання, -

караються штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я, або з пошкодженням чи знищенням майна, -

караються штрафом від п’ятнадцяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до чотирьох років або без такого.

3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від трьох до п’яти років або без такого та з конфіскацією майна.

Примітка. Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Склад злочину

Об’єкт злочину

Об'єкт злочину — суспільні відносини, що забезпечують захист госпо­дарської діяльності.

Додатковим об’єктом можуть виступати життя, здоров’я і недоторканність людини, власність. Згідно з ст. 42 Конституції України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Об'єктивна сторона злочину

Об'єктивна сторона злочину насамперед полягає у протиправній вимозі вчинення або невчинення дій, зазначених в диспозиції ст. 206 КК України. Протиправна вимога як ознака об'єктивної сторони цього злочину є викладеною в рішучій формі пропозицією:

• припинити займатися законною господарською діяльністю;
• обмежити господарську діяльність;
• укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю;
• не виконувати укладену угоду, якщо таке невиконання може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права або інтереси того, хто займається господарською діяльністю, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами; пошкодження чи знищення їхнього майна. Для об'єктивної сторони достатньо поєднання одного виду вимоги з одним видом погрози.
  Загальною умовою кваліфікації дії за цією статтею є відсутність ознак вимагання. У разі їх наявності в конкретному випадку дії кваліфікуються лише за ст. 189 КК "Вимагання".

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність ( ст. 3 ГК). Господарська діяльність може здійснюватись з метою одержання прибутку ( підприємницька діяльність) або без такої мети ( некомерційна господарська діяльність). Стаття 206 КК передбачає відповідальність за протидію господарській діяльності, здійснюваній як юридичними, так і фізичними особами – підприємцями, але за умови, що їх діяльність має законний характер. Тому протидія незаконній господарській діяльності ( наприклад, забороненій діяльності або тій, що здійснюється без державної реєстрації або без ліцензії) складу даного злочину не утворить, навіть якщо вона поєднана із зазначеними погрозами. Такі дії можуть кваліфікуватися як злочини проти особи, власності, самоправство тощо.

Протиправна вимога – це повідомлення іншій особі відомостей про дії або бездіяльність, які вона повинна негайно або у майбутньому вчинити відповідно до бажання винної особи: припинити законну господарську діяльність або обмежити її, укласти зазначену угоду чи не виконувати її. Ця вимога повинна бути поєднана з хоча б однією із зазначених у ч. 1 ст. 206 КК погроз. Таке поєднання означає, що погроза застосовується з метою примусити потерпілого  виконувати вимогу шляхом залякування можливістю заподіяння шкоди потерпілому або близькій йому особі при реалізації погрози.

Протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю – це вимога фактично повністю припинити вже здійснювану суб’єктом господарювання (у тому числі підприємцем) законну господарську діяльність певного виду (видів) або всіх видів. Така вимога може поєднуватися із вимогою оформити це юридично як добровільну самоліквідацію суб’єкта господарювання, однак таке поєднання не є обов’язковим.

Протиправна вимога обмежити зайняття господарською діяльністю характеризується повідомленням потерпілому певних вимог щодо здійснення ним законної господарської діяльності у визначених винною особою межах, які не збігаються із бажанням потерпілого і суперечать його законним інтересам. Такі межі можуть стосуватися обсягів виробництва певних товарів чи надання певних послуг, часу чи місця здійснення господарської діяльності, можливості вибрати партнерів чи укладати з ними певні угоди тощо.

Протиправна вимога укласти угоду, виконання якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, - це вимога укласти всупереч правам чи законним інтересам потерпілого певну угоду, яку він може укладати відповідно до законодавства при здійсненні законної господарської діяльності. Зокрема, це може бути угода про: а) виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг із певним ненадійним суб’єктом господарювання; б) прийняття на роботу чи переміщення по роботі певної небажаної потерпілому особи чи осіб; в) надання або передачу прав щодо управління юридичною особою певній особі чи особам.

Протиправна вимога не виконувати укладену угоду може стосуватися будь-якої угоди, яку особа законно уклала при здійсненні законної господарської діяльності, за умови, що її невиконання у конкретному випадку може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається такою діяльністю. Практичне встановлення такої можливості при вимозі укласти угоду чи не виконувати укладену угоду повинно здійснюватись з урахуванням  того, що зазначена шкода може бути заподіяна тій особі, якій була пред’явлена вимога, або іншим особам ( наприклад, діловим партнерам), їх правам та інтересам.

Зміст погрози при протидії законній господарській діяльності полягає в залякуванні особи, якій пред'явлена вимога, з метою забезпечити необхідну для винного поведінку. Погроза при протидії повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити із суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.Реальність погрози для винного не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконати. Достатньо, щоб він вважав, що застосоване ним залякування сприймається потерпілим, як таке, що дійсно може бути здійснене, і здатне змусити його діяти певним чином. Реальність погрози для по­терпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою загрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує його ви­моги. Погроза при протидії може бути виражена в будь-якій формі: усно або письмово, безпосередньо потерпілому або через інших осіб, по телефону, за допомогою жестів, міміки тощо. У той же час для того, щоб погроза призве­ла до бажаної для винного дії, вона повинна бути чітко доведена до свідо­мості потерпілого.В окремих випадках при протидії погроза може і не висловлюватися в звичному смислі цього слова. Винний може обмежитися пред'явленням ок­ремої вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає з відносин між потерпілим і винним, що передували злочину, інших обставин, які дають підстави зробити висновок щодо можливості заподіяння шкоди. У таких випадках винний вважає, що потерпілому і без повторного пред'яв­лення погрози зрозуміла можливість заподіяння йому або його близьким певної шкоди у випадку невиконання пред'явленої вимоги.

Погроза насильством при протидії законній господарській діяльності по­лягає в погрозі негайно або в майбутньому застосувати насильство до по­терпілого або близьких йому осіб. Винний може загрожувати застосуванням будь-якого насильства, наприклад, це погроза завданням побоїв, катування­ми, заподіянням тілесних ушкоджень, зґвалтуванням, позбавленням волі, іншими насильницькими діями. Якщо має місце погроза убивством або за­подіянням тяжкого тілесного ушкодження, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 206 КК України.

Погроза пошкодження або знищення майна має місце лише тоді, коли во­на стосується майна, що належить потерпілому або близьким йому особам на праві приватної власності або майна, за збереження якого вони несуть матеріальну відповідальність. Способи, якими винний погрожує це зробити, для кваліфі­кації значення не мають. Фактичне знищення або пошкодження майна потребує кваліфікації за частинами 2 або 3 ст. 206 КК України.

Під близькими потерпілому особами розуміються як його близькі ро­дичі (батьки, дружина, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки), так і інші особи, блага та інтереси яких небайдужі потерпілому (наприклад, інші родичі, своя­ки, наречений, наречена, коханець, коханка, друзі тощо).

Зазначені вище види погрози можуть бути застосовані альтернативне або в сполученні.

Стаття 206 КК України поширюється не тільки на випадки, коли від потерпіло­го вимагають вчинення (невчинення) певної дії, що здатна заподіяти шкоду його інтересам, а й на ситуації, коли від потерпілого вимагають вчинення (невчинення) дії, що може завдати шкоди інтересам третіх осіб (наприклад, його ділових партнерів), що займаються господарською діяльністю.

Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення певної вимоги, що поєднана із зазначеною в законі погрозою, незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб’єктивна сторона злочину

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямого умислу. Винний усвідомлює, що він без яких-небудь правових підстав про­тидіє законній господарській діяльності засобами, описаними в ст. 206 КК України, і бажає цього. Метою винного є: припинення іншою особою зайняття закон­ною господарською діяльністю або обмеження її, укладання або невиконан­ня угоди, про яку йдеться в ст. 206 КК України. Мотиви злочину можуть бути різни­ми, наприклад:

1. користь, коли це робиться за винагороду від конкуруючого підприємця;
2. мотиви можуть бути різними (корисливі спонукання, недобросовісна конкуренція, помста, заздрість, особиста неприязнь тощо) і на кваліфікацію не впливають.

Якщо особа вчиняє дії, описані в ст. 206 КК України, з метою отримання майна від суб'єкта, що господарює, права на його майно, або домагається вчинення дій майнового характеру на свою користь або на користь близьких йому осіб, то такі дії слід кваліфікувати як вимагання (ст. 189 КК України).

Суб’єкт злочину

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-ти років.

Кваліфікуючи ознаки протидії законній господарській діяльності

У частині 2 ст. 206 КК  встановлена відповідальність за ті самі дії, вчинені:

1)     повторно;

2)     за попередньою змовою групою осіб;

3)     поєднані з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;

4)     поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я;

5)     поєднані з пошкодженням чи знищенням майна.

Під тими самими діями, вчиненими повторно, слід розуміти вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений частинами 1,2 або 3 ст. 206 КК, і не була за нього засуджена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 206 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні – за ч.2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 №7).

При погрозі вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень винний, пред’являючи відповідну протиправну вимогу, погрожує тим, що у випадку її невиконання позбавить життя або заподіє тяжкі тілесні ушкодження потерпілому або близьким йому особам. Погроза вчинити вбивство охоплюється ч.2 ст. 206 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує.

Насильством, що не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, визнаються: легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я або  незначної втрати працездатності, завдання удару, побоїв, обмеження або позбавлення волі, інші насильницькі дії, за умови, що такі дії не були небезпечними для життя і здоров’я у момент їх вчинення. Такі насильницькі дії охоплюються ч.2 ст.206 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Пошкодження або знищення майна характеризується доведенням його до часткової або повної непридатності щодо цільового призначення. Для кваліфікації злочину за даною ознакою не є обов’язковим заподіяння шкоди у великих розмірах, що є необхідним при умисному знищенні або пошкодженні майна за ч. 1 ст. 194 КК.

У частині 3 ст. 206 КК передбачена відповідальність за протидію законній господарській діяльності, вчинену:

1)     організованою групою;

2)     службовою особою з використанням службового становища;

3)     поєднану з насильством , що є небезпечним для життя чи здоров’я;

4)     яка заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки.

Протидія законній господарській діяльності, вчинена службовою особою з використанням службового становища, - це вчинення зазначених у ч. 1 ст. 206 КК дій службовою особою з незаконним використанням своїх службових повноважень, які вона мала у зв’язку з виконанням функцій представника влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків. Якщо протидія законній господарській діяльності здійснюється шляхом вчинення службовою особою інших протиправних дій з використанням свого службового становища, вчинене кваліфікується за загальною нормою, передбаченою статтями 364 або 364-1 КК.

Насильство, що є небезпечним для життя або здоров’я, - це легке тілесне ушкодження, що спричинило  короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження, а також інше насильство, що було небезпечним для життя або здоров’я в момент його вчинення (застосування зброї, електричного струму, скидання з висоти, насильство, що викликало втрату свідомості, тощо).

Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує н.м.д.г ( згідно із приміткою до цієї статті). Така шкода може бути наслідком: по-перше, умисного пошкодження або знищення чужого майна, по-друге, самої протидії законній господарській діяльності. У останньому випадку вона виявляється у сфері господарювання у вигляді збитків, завданих укладанням угоди або невиконанням укладеної угоди, про яку йдеться у ч.1 ст.206 КК, або вимушеним зупиненням чи обмеженням законної господарської діяльності.

Інші тяжкі наслідки – це смерть потерпілого, близької йому людини чи іншої особи, самогубство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, припинення роботи підприємства, масове звільнення з роботи його працівників тощо. Тяжкість наслідків визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин вчинення злочину. Психічне ставлення до тяжких наслідків може бути умисним або необережним. Разом з тим умисне вбивство, вчинене при протидії законній господарській діяльності, додатково кваліфікується за ст. 115 КК, а тяжке тілесне ушкодження (за  наявності обтяжуючих обставин) – за ч.2 ст. 121 КК.

Примушування до виконання чи невиконання цивільно - правових зобов’язань за відсутності ознак вимагання ( ст. 189 КК) та протидії законній господарській діяльності (ст.206 КК) кваліфікується за ст.355 КК.

При вирішенні питання про співвідношення протидії законній господарській діяльності (ст. 206) та умисного знищення чи пошкодження чужого майна як злочину проти власності необхідно враховувати зміни, внесені до ст.194 КК Законом України від 15 квітня 2008 р. №270 – VI ( Уряд. кур’єр. – 2008. – 7 трав. (№83)), якими пом’якшена кримінальна відповідальність за цей злочин і які призвели до зміни співвідношення караності названих злочинів. Тому вчинення злочину, передбаченого ст.206 КК, у поєднанні із умисним знищенням чи пошкодженням чужого майна  може потребувати додаткової кваліфікації за ч.2 ст. 194 КК лише у випадках, коли пошкодження чи знищення чужого майна було вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

У частині 1 ст. 477 КПК, прийнятого 13 квітня 2012 р., злочин, передбачений ч. 1 ст. 206 КК, віднесений до злочинів, у яких кримінальне провадження здійснюється у формі приватного обвинувачення, тобто може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.