Право інтелектуальної власності на торговельні марки

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”
• Постанова Кабінет Міністрів України від 10 серпня 1994 року № 545 "Про затвердження Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)"
• Наказ Держпатенту України від 28 липня 1995 року № 116 "Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг"
• Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року
• Договір про закони щодо товарних знаків від 27 жовтня 1994 року
• Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року
• Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року

Поняття та види торговельних марок

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;

Відповідно до статті 492 Цивільного кодексу України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Види торговельних марок:

- Словесні марки - це марки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз;

- Зображувальні марки- це позначення у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині.

- Об'ємні марки — це марки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах довжині, висоті і ширині.

- Комбіновані торговельні - марки, які поєднують кілька із вищезазначених позначень.
- Колективна торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги учасників об’єднання осіб, під яким розуміють будь-яку сукупність осіб незалежно від її організаційно-правової форми та складу та існування якого не суперечить законодавству держави, в якій воно створено, відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Законодавство України не дає вичерпного переліку позначень, які можуть бути зареєстровані як торговельні марки.

Умови надання правової охорони торговельним маркам

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони,встановлені Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Підстави для відмови в наданні правової охорони

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

• державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);
• офіційні назви держав;
• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових -організацій;
• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
• нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Не можуть одержати правову охорону також позначення, які:

• звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;
• складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;
• складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
• є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару,послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
• складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами;
• відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

• знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;
• знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
• фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;
• кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" .

Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями; знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

• промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;
• назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;
• прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Не можуть одержати правову охорону та не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, що суперечать вимогам частини другої статті 5 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" та вимогам Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Суб'єкти права на торговельну марку

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам ( ст.493 ЦКУ).

Ч.5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь- яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

 Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені законодавством України, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності. Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Державним департаментом інтелектуальної власності реалізують свої права лише через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджене постановою КМ України від 10.08.94 р. N 545

Діюче законодавство України передбачає можливість надання правової охорони знака, зареєстрованому на ім'я декількох суб'єктів - колективної марки ( ч. 5 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг")

Засвідчення набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом ( ст.494 ЦКУ).

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власностіі продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому Законом. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності (ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

• право на використання торговельної марки;
• виключне право дозволяти використання торговельної марки;
• виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Реалізувати дані права, заявник може лише після державної реєстрації марки.

Припинення та визнання недійсними прав інтелектуальної власності на торговельну марку

Законодавство України в ст. 497 ЦК та ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» передбачає підстави припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку:

• перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг і після дати подання заявки;
• майнові права інтелектуальної власності на торовельну марку можуть бути припинені повністю або частково за ініціативою особи, якій вони належать;
• дія свідоцтва припиняється у разі несплати збору за продовження строку його дії ;
• якщо торговельна марка не використовується в Україні повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва повністю або частково.