Кримінальна відповідальність за погрозу вбивством

Нормативна база

Кримінальний кодекс України

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №5 "Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи"

Загальні положення

Відповідно до ст. 129 КК погроза вбивством визнається окремим злочином.

За ч. 1 цієї статті, погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, - карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до 2 років.

Те саме діяння, вчинене членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, - карається позбавленням волі на строк від 3 до 5 років (ч. 2 ст. 129 КК).

Об’єкт злочину

Об'єктом злочину є особиста безпека особи.

Об’єктивна сторона злочину

З об'єктивної сторони злочин проявляється у залякуванні потерпілого позбавленням його життя.

Таке залякування може бути виражене у будь-якій формі: усно, письмово, шляхом демонстрації зброї тощо.

Погроза вбивством має бути конкретною і реальною. Реальність погрози визначається достатністю підстав побоюватися її виконання, які у кожному випадку є різними. При визначенні реальності погрози значення має з'ясування форми, місця, часу, обстановки її висловлення, характеру попередніх взаємовідносин між винним і потерпілим тощо.

Особливе значення має сприйняття погрози потерпілим, очевидцями погрози та іншими особами, які про неї дізналися.

Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.

Розмежування складів злочину

Погроза вчинити вбивство, висловлена під час розбою чи вимагання, повністю охоплюється диспозиціями статті 187 та частини другої статті 189 КК і додаткової кваліфікації за статтею 129 КК не потребує (п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику про злочинах проти власності»).

Якщо погроза вбивством була висловлена після зґвалтування чи насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, наприклад, з метою, щоб потерпіла особа не повідомила про вчинене щодо неї, дії винної особи за умови, зазначеної у диспозиції частини першої статті 129 КК, підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених відповідною частиною цієї статті та відповідною частиною статті 152 або статті 153 КК.

Суб’єкт злочину

Суб'єкт злочину загальний (осудна особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося шістнадцять років).

Суб’єктивна сторона злочину

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя, і бажає цього.

Кваліфікуючі ознаки злочину

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 129 КК).
При вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 129 КК, той факт, що погроза вбивством висловлюється членом організованої групи або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, має усвідомлюватися як винним, так і потерпілим.