Можливість приватизації декількох земельних ділянок одного цільового призначення

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України «Про особисте селянське господарство»
• Закон України «Про землеустрій»
• Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»
• Закон України «Про Державний земельний кадастр»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»
• Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 266 «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»

Право громадян на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

Земельний кодекс України, зокрема у статті 81, передбачає право громадян України ннабувати земельні ділянки у власність шляхом безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, а також приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

При цьому, з огляду на зміст ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 ст. 116 Земельного кодексу встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, згідно із переліком ст. 121 Земельного кодексу України;

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства,у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

Тобто, кожен громадянин має право отримати у власність земельну ділянку, зокрема для ведення особистого селянського господарства, не більше 2 гектарів.

На практиці дуже часто виникає ситуація, коли заявнику відразу не можуть сформувати чи надати повну ділянку розміром 2,0 га, а є в наявності лише, наприклад, 1,2 га або дві ділянки по 0,9 га. Чи можна “доприватизувати” або отримати додаткову ділянку у межах 2,0 га пізніше ? Адже, у статті 5 Закону України “Про особисте селянське господарство” начебто існує відповідна норма?

Реалізація права громадян на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації декількох земельних ділянок

Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання.

Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України є незаконною, позаяк право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином було використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика Верховного суду – у справі №706/1685/16-ц від 20.05.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89648996). У мотивувальній частині рішення зазначається:

«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі 525/1225/15-ц (провадження№14-6цс19)...»

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

У той же час, в ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України не конкретизується та не йдеться про одну земельну ділянку по кожному виду використання. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує судова практика Верховного суду – у справі №805/181/17-а від 11.12.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86274912). У мотивувальній частині рішення зазначається:

«…Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Водночас, частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».

Тобто, Суд дійшов висновку, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.

Повноваження органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі у власність двох гектарів земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, передбачено право громадян отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах 2-х га, тобто не більше визначеної межі.

Таким чином, діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів).

Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.

Варто зауважити, що мінімальний розмір або орієнтовний розмір таких земельних ділянок законодавством також не визначений, в той же час він повинен забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку.

Органи виконавчої влади наділені повноваженнями приймати нормативні акти, спрямовані на визначення та врегулювання внутрішніх процедур, які б визначали реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян.

З даного приводу існує судова практика Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №2240/2962/18 від 28.01.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87363944).