Земельні ділянки багатоквартирних будинків

Нормативна база

1. Земельний кодекс України
   
2. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків»
   
3. Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»
   
4. Закон України “Про землеустрій”
   
5. Закон України “Про оренду землі”
   
6. Закон України “Про основи містобудування”
   
7. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності”
   

Визначення термінів

Багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Землі багатоквартирних будинкі в (відповідно до ч. 1 ст. 42 Земельного кодексу України):

• земля, на якій розміщено житловий будинок;
  
• земля, на якій знаходяться будівлі і споруди, що стосуються такого будинку;
  
• прибудинкова територія.
  

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Суб’єкти права постійного користування землями багатоквартирних будинків

Суб'єктами права постійного користування землями багатоквартирних будинків можуть бути підприємства, установи та організації, що перераховані у ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України. До таких суб'єктів належать:

• житлово-експлуатаційні організації (ст. 24 Житлового кодексу України) або підприємства, установи та організації, що здійснюють безпосереднє управління цими будинками;
  
• співвласники багатоквартирного будинку (для обслуговування такого будинку та забезпечення потреб власників, наймачів квартир та нежитлових приміщень).

Суб'єкти, засновані на приватній або колективній власності, що здійснюють управління державними житловими будинками (наприклад, приватизовані або корпоратизовані підприємства, що є балансоутримувачами державного майна, яке не ввійшло до їх статутних капіталів), права на отримання земельної ділянки у постійне користування не мають.

Конфігурація земель багатоквартирних будинків

Розміри і конфігурація земельної ділянки, на якій розміщений багатоквартирний будинок, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. Під "відповідною землевпорядною документацією", розуміється насамперед план земельно-господарського устрою населеного пункту. Проект розподілу територій - це різновид містобудівної документації, "яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок". На даний час Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає збереження дії та можливість використання затверджених раніше проектів розподілу територій (п. 4 розділу V Закону).
Правила визначення площ та конфігурації земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків визначаються відповідно до ДБН 360-92** "Містобудування.
У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.<br = 'Право на отримання земельної ділянки під багатоквартирним будинком.="=" Земельні ділянки, яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир нежитлових приміщень будинку, передаються безоплатно власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із положень ч. 1 ст. 116 Земельного Кодексу випливає, що права на землю можуть отримати як громадяни, так і юридичні особи. Громадяни можуть скористатися таким правом лише у випадку коли всі власники квартир у житловому будинку одночастно вчинять ряд необхідних юридичних дій, щоб отримати землю під таким будинком у спільну власність. Тобто, не кожен власник квартири отримує конкретну земельну ділянку , а всі власники квартир у цьому будинку оримують одну ділянку на всіх(разом із прибудинковою територією) на праві спільної сумісної власності — ділянка під будинком одна, і поділу вона не підлягає. Тому отримати її можна лише в спільну власність або спільне користування одночасно .
Право на землю під багатоквартирним будинком можуть отримати громадяничерез об’єднання співвласників, тобто ОСББ.