Право на інформовану згоду щодо надання медичної допомоги

Нормативна база

• Конституція України
• Цивільний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Закон України "Про захист від інфекційних захворювань"
• Закон України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ"
• Закон України "Про психіатричну допомогу"
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування"
• Порядок надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 травня 2013 року № 432
• Тимчасові стандарти, критерії та індикатори надання медичної допомоги підліткам та молоді в центрах (відділеннях, кабінетах) медичної допомоги підліткам та молоді, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02 червня 2009 року № 382

Загальні положення

Чіткого визначення терміну "інформована згода на медичну допомогу" законодавство не містить. Однак, виходячи зі змісту статті 28 Конституції України, статті 43,39 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (далі - Основи), статті 284 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), можна прийти до висновку, що:
Інформаційна згода на медичну допомогу – вільне, усвідомлене рішення особи, що звернулася за медичною допомогою та/ або її законних представників щодо обрання та застосування методів діагностики, профілактики та лікування, яке базується на отриманні від лікаря в доступній формі інформації про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.

Рішення щодо надання згоди на медичну допомогу повинно бути вільним. Воно не може бути результатом зовнішнього примусу (примус шляхом погрози, психологічний тиск інших людей, службова залежність) чи активного переконання будь-кого, включаючи і лікаря (психологічний тиск інших людей, тиск із боку медичного персоналу, що запевняє про можливість відмовитись у подальшому від проведення даного медичного втручання).

Рішення має бути лише результатом особистого вибору, що ґрунтується на повній інформації про ситуацію (стан здоров’я). Лікар/медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я (частина третя статті 39 Основ).

Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров'я або погіршити стан здоров'я його представників, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними документами (частина четверта статті 39 Основ).

Хто надає згоду на медичну допомогу (загальне правило):

• законні представники - якщо медичної допомоги потребують пацієнти віком до 14 років та пацієнти, визнані недієздатними;
• особа, яка потребує медичної допомоги - з 14 років (стаття 284 ЦКУ та стаття 43 Основ).

У разі, коли медичного втручання потребує особа у віці з 14 до 18 років, доцільно повідомити про це її законних представників. Це пов’язано з необхідністю дотримання положень статей 31, 32, 37, 39 ЦКУ та пункту 2 статті 150 Сімейного кодексу України.

Форма первинної облікової документації № 003-6/0 Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та проведення операції та знеболення, , затверджено наказом МОЗ від 14 лютого 2012 року № 110.

Увага! Згода на медичне втручання не береться, якщо маються ознаки загрози життю пацієнта і немає можливості з об’єктивних причин отримати згоду на втручання. У такому випадку рішення щодо медичного втручання приймає лікар.

Право на відмову від лікування має:

• Пацієнт з 18 років, дієздатність якого не обмежена;
• законні представники пацієнтів до 18 років та пацієнтів визнаних недієздатними чи дієздатність яких обмежено (частина 4 статті 284 ЦКУ, частини четверта та п'ята статті 43 Основ).

Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. У випадку, коли відмова законного представника від лікування може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування (частини третя та п'ята статті 43 Основ).

Інформована згода при проведенні профілактичних щеплень

Інформовану згоду на проведення профілактичних щеплень, після отримання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення, надають:

• особисто громадяни, які потребують щеплення, у віці з 18 років, з повною дієздатністю;
• громадяни, які потребують щеплення у віці від 15 до 18 років та їх законні представники;
• законні представники осіб, що потребують щеплення, у віці до 15 років чи осіб, що визнані недієздатними (частина шоста статті 12 Закону "Про захист від інфекційних захворювань").

Інформована згода при тестуванні на ВІЛ

Тестування осіб віком від 14 років і старших проводиться добровільно, за наявності усвідомленої інформованої згоди особи, отриманої після надання їй попередньої консультації щодо особливостей тестування, його результатів і можливих наслідків, з дотриманням умов щодо конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про стан здоров'я особи (частина друга статті 6 Закону "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ").

Тестування дітей віком до 14 років та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, проводиться на прохання їх батьків або законних представників та за наявності усвідомленої інформованої згоди. Батьки та законні представники зазначених осіб мають право бути присутніми під час проведення такого тестування, ознайомлені з його результатами та зобов'язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють.

Тестування дітей віком до 14 років, які позбавлені батьківського піклування та перебувають під опікою у дитячих чи навчальних закладах з повним державним утриманням, проводиться в разі усвідомлення ними наслідків і переваг такого огляду на прохання їх законних представників та за умови наявності усвідомленої інформованої згоди таких осіб лише з метою призначення дітям лікування, догляду та підтримки у зв'язку з ВІЛ-інфекцією. Законні представники таких малолітніх осіб мають право бути ознайомлені з результатами зазначеного тестування та зобов'язані забезпечити збереження конфіденційності даних про ВІЛ-статус осіб, інтереси яких вони представляють (абзац четвертий пункту 3.1. Тимчасових стандартів, критеріїв та індикаторів надання медичної допомоги підліткам та молоді в центрах (відділеннях, кабінетах) медичної допомоги підліткам та молоді, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 02 червня 2009 року № 382).

Інформована згода щодо процедури штучного переривання небажаної вагітності

Операція (процедура) штучного переривання небажаної вагітності здійснюється після обов’язкового підписання вагітною жінкою інформованої добровільної згоди вагітної жінки на проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 травня 2013 року № 423.

Проведення операції (процедури) штучного переривання небажаної вагітності здійснюється:

• у вагітної жінки віком до 14 років - за заявою (згодою) її законних представників;
• у вагітної недієздатної особи здійснюється за заявою (згодою) її законних представників;
• у вагітної жінки, яка досягла 14 років - за її згодою відповідно до статті 284 Цивільного кодексу України (пункт 1.8. Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24 травня 2013 року № 432).

Штучне переривання небажаної вагітності за наявності підстав немедичного характеру, зазначених у Переліку підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 року № 144, здійснюють:

1. за заявою (згодою) вагітної жінки;
2. для неповнолітньої, недієздатної вагітної особи - за заявою (згодою) її законних представників при наявності документів, які підтверджують ці обставини.

Інформована згода при наданні психіатричної допомоги

Психіатричний огляд, амбулаторна психіатрична допомога

Проводиться лікарем-психіатром:

• особи, яка досягла 14 років, - за її згодою (усною (особисте прохання) чи за її усвідомленою письмовою згодою);
• особи віком до 14 років (малолітній особі) – за згодою батьків чи іншого законного представника (на їхнє прохання (усна згода) або за їхньою письмовою згодою). У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків психіатричний огляд проводиться, амбулаторна психіатрична допомога надається - за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду;
• недієздатної особи, якщо така особа за своїм станом здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, - на прохання (усна згода) або за письмовою згодою її законного представника. Законний представник недієздатної особи сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про надання ним згоди на проведення психіатричного огляду підопічного не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди (частина перша статті 11, частина перша статті 12 Закону "Про психіатричну допомогу").

Психіатричний огляд, амбулаторна психіатрична допомога особи без згоди її та/чи згоди її законних представників проводиться у примусовому порядку за рішенням суду.
Див. додатково консультацію "Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку"

Госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги

Здійснюється за згодою:

• особи, яка досягла 14 років - за її згодою;
• особи віком до 14 років (малолітній особі) – за згодою батьків чи іншого законного представника). У разі незгоди одного з батьків або за відсутності батьків госпіталізація особи проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке ухвалюється не пізніше 24 годин з моменту звернення іншого законного представника зазначеної особи до цього органу і може бути оскаржено відповідно до закону, у тому числі до суду;
• недієздатної особи добровільно – за її згодою (усною чи письмовою). Законний представник особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, сповіщає орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного про згоду його підопічного на госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги не пізніше дня, наступного за днем надання такої згоди. Особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, яка за станом свого здоров’я не здатна висловити прохання або надати усвідомлену письмову згоду, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням (згодою) органу опіки на підставі звернення до цього органу законного представника зазначеної особи.

Див. додатково консультацію "Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку"

Правова консультація розроблена ГО "Медичний проектний центр" за підтримки українсько-канадського проекту "Доступна та якісна правова допомога в Україні"