Договір позики

Нормативно-правова база

• Цивільний кодекс України
• Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»
• Постанова Верховного суду України від 02.07.2014 року №6-79цс14
• Постанова Верховного суду України від 27.01.2016 року №6-771цс15
• Постанова Верховного суду України від 20.02.2013 року №6-163цс12
• Постанова Верховного суду України від 18.11.2015 року №6-388цс15

Загальні відомості

Позика є однією з форм кредиту і самостійним договором. Поняття договору позики міститься в ст. 1046 ЦК України, згідно якої за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Форма договору позики

Цивільний кодекс, а саме ст. 1047, вказує, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, за загальним правилом, розписка є достатнім документом, аби укласти договір позики і в майбутньому мати можливість повернути отримані кошти. Частиною 1 статті 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Наявність оригіналу розписки у тієї чи іншої сторони є підтвердженням наявності боргу або факту виконання зобов’язання за договором позики (якщо оригінал розписки у позичальника, то вважається, що позикодавець отримав кошти і повернув її позичальнику).

Проценти за договором позики

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1. він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2. позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Обов'язок позичальника повернути позику

У відповідності до ст. 1049 Цивільного Кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Наслідки порушення договору позичальником

У відповідності до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Забезпечення виконання зобов'язання позичальником

У відповідності до ст. 1052 Цивільного Кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України, якщо інше не встановлено договором.

Стягнення коштів за договором позики в судовому порядку

У випадку, коли позичальник відмовляється повертати кошти добровільно, необхідно звернутися до суду з позовом про стягнення коштів за договором позики. Перш за все, бажано направити позичальнику претензію з вимогою повернути кошти. При цьому в претензії бажано вказати наступне:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та позичальника;
• дата пред’явлення претензії;
• обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
• документи, що підтверджують ці обставини;
• вимоги позикодавця з посиланням на нормативні акти;
• сума претензії та її розрахунок;
• платіжні реквізити позикодавця претензії;
• перелік документів, що додаються до претензії.

Законом не передбачено обов’язкової вимоги направлення претензії, проте під час судового розгляду може виникнути питання, чи намагався позивач врегулювати спір в позасудовому порядку. Після направлення претензії, навіть у випадку неотримання відповіді, необхідно звертатися до суду. Як правило, звертатися необхідно за місцем проживання позичальника. При зверненні до суду для забезпечення подальшого реального виконання рішення суду і недопущення відчуження відповідачем майна та коштів за час судового розгляду справи бажано вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.