Договір купівлі – продажу

Нормативна база.

• Конвенція ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу» від 11 квітня 1980 року.
• Цивільний кодекс України.
• Закон України «Про захист прав споживачів».
• Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».
• Постанова Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р., №2471-XII.

Основні ознаки договору.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Мета договору купівлі- продажу полягає в зміні правового режиму майна (товару).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний або реальний, відплатний.

Сторони договору: продавець та покупець.

Продавець - це сторона договору купівлі-продажу, яка передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві).

Покупцем є сторона договору купівлі-продажу, яка приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупцем може бути як фізична особа (людина) так і юридична (підприємство, установа, організація), держава.

Істотною умовою договору купівлі-продажу є предмет, яким може бути:

1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

2) майнові права (наприклад зафіксовані у цінних паперах);

3) право вимоги, яке не має особистого характеру (застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом).

Окрім вищезазначеного слід зауважити, що ЦК України окремо як предмет договору купівлі - продажу виділяє грошові кошти та цінні папери. У разі, якщо предметом договору купівлі-продажу є грошові кошти, відповідні операції набувають ознак операцій із валютними цінностями із застосуванням до них як загальних положень про купівлю-продаж, так і відповідних спеціальних нормативних актів. Законодавством установлені певні обмеження щодо можливості участі відповідного майна в цивільному обороті, а отже бути предметом договору купівлі-продажу. Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471-XII містить переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України»:

1) зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно - космічні комплекси;

2) вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва; 3) бойові отруйні речовини;

4) наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби;

5) протиградові установки;

6) державні еталони одиниць фізичних величин;

7) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;

8) електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Форма договору: усна (в тому числі шляхом вчинення конклюдентних дій) або письмова.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін. При цьому відповідному обов'язку продавця кореспондує відповідне право покупця і навпаки.

Зобов’язання за договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком продавця є обов'язок передати товар (з його приналежностями та документами) покупцеві:

• у встановленій договором кількості;

• у погодженому асортименті;

• у відповідній комплектності та в комплекті товару, якщо це передбачено договором;

• встановленої якості товару;

• вільний від прав третіх осіб (якщо продавець не попередив про права третіх осіб на річ, то покупець має право вимагати: а) зниження ціни; б) розірвання договору купівлі-продажу, але за умови, що продавець не доведе, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб на товар);

• в тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Якість товару не може залишатися незмінною постійно, тому важливо визначити період часу, протягом якого вона буде достатньою для нормального використання речі. Ці проблеми вирішують шляхом встановлення гарантійного строку, строку придатності та строку служби. Гарантійним вважається строк, встановлений договором або законом, протягом якого продавець гарантує якість товару і зазначається у паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару.

Обов'язки покупця:

1) прийняти товар;
2) сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, то продавець має право:
а) вимагати від нього прийняти та оплатити товар;
б) відмовитися від договору;

Якщо покупець не оплатив товар, то продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Види договору купівлі – продажу.

Відповідно до специфіки економічних відносин, що лежать в основі договору купівлі-продажу, розрізняють декілька видів, кожний з яких має свої особливості.
ЦК України містить такі види договору купівлі-продажу:

• роздрібна купівля-продаж;

• поставка;

• контрактація сільськогосподарської продукції;

• постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу;

• міна (бартер).

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник цієї продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір міни — найдавніший договір цивільного права. Зараз договір міни має обмежене застосування. Єдина причина його існування — це економія часу і засобів в тих випадках, коли наміри сторін продати один товар і купити інший збігаються. За договором міни(бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Зразок типового договору купівлі-продажу.

https://docs.google.com/document/d/1qoRkmgN8nRxWCpJFvQnZDclqMJQ_Jitf-QplIDwEDtk/edit?usp=sharing