Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави

Нормативно-правова база

• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Кримінальний кодекс України
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”

Поняття та правова характеристика звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності –  це відмова держави від застосування обмежень, засудження та покарання до особи, що вчинила злочин, передбачений кримінальним законом, якщо така особа не становить значної суспільної небезпеки, виконала певні нормативні умови та спроможна виправитися без примусу держави через покарання.
Іншими словами, звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.
Умовами звільнення від кримінальної відповідальності необхідно визнавати сукупність, передбачених правовою підставою вимог, що пред’являються для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин.
Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочини, бо, вочевидь, звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності.
Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею не тільки закінченого, а й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину індивідуально чи у співучасті.
Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про припинення кримінально-правового відношення між особою, яка вчинила злочин, і державою. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов’язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягаря кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.
Поняття звільнення від кримінальної відповідальності не можна ототожнювати з відстороненням від відповідальності у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину чи за наявності обставин, які виключають злочинність діяння. Законом передбачається можливість або обов’язок звільнення від кримінальної відповідальності особи, в діях якої міститься певний склад злочину. Відсутність складу злочину в діях особи виключає можливість звільнення, бо не можна звільняти від кримінальної відповідальності того, хто злочину не вчинив.

Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності

За сферою поширення

• загальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Загальній частині Кримінального кодексу України (далі - КК Ураїни);
• спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені в Особливій частині КК України.

За характером можливості звільнення від кримінальної відповідальності

• обов’язкові (імперативні) види звільнення від кримінальної відповідальності;
• необов’язкові (факультативні, диспозитивні) види звільнення від кримінальної відповідальності.

За ознаками наявності чи відсутності певних умов звільнення від кримінальної відповідальності

• умовне звільнення від кримінальної відповідальності (ст. 47 КК України - за умови, що особа протягом року із дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадський порядок); ст. 97 КК України(якщо суд визнає, що виправлення неповнолітнього можливе без застосування покарання, застосувавши до нього примусові заходи виховного ха­рактеру)
• безумовне звільнення від кримінальної відповідальності без жодних умов.

Залежно від характеру виникнення умов звільнення від кримінальної відповідальності

• види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких виникають у зв’язку з наявністю визначених законом подій;
• види звільнення від кримінальної відповідальності, умови застосування яких пов’язані з позитивною посткримінальною поведінкою особи.

Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності

• у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК Ураїни);
• у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);
• у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);
• у зв’язку із зміною обстановки (ст. 48 КК України);
• у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України);
• на підставі закону про амністію або акта помилування;
• у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК України);
• спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні окремих злочинів (передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 4 ст. 212, ч. З ст. 369 КК України).

Порядок звільнення від кримінальної відповідальності

Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється виключно судом. (згідно ст. 286 Кримінального процесуального кодексу України)
Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду. Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.
Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Способи звільнення від покарання та їх застосування

КК України передбачає такі види звільнення від покарання та його відбування:
звільнення від покарання:
а) щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 КК України);
б) внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст, 74 КК України);
в) у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 КК України);
г) за хворобою (ст. 84 КК України);
д) на підставі закону України про амністію або акта про помилування(ст. 85 КК України);
звільнення від відбування покарання:
а) з випробуванням (ст. 75, 76, 77, 78 КК України);
б) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України);
в) у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України);
г) умовно-дострокове (ст. 81 КК України);
д) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України); на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК України);
заміна більш м'яким покаранням:
а) невідбутої частини покарання (ст. 82 КК України);
б) покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85КК України);
пом'якшення призначеного покарання (ч. З ст. 74 КК України).
Ч. 2 ст. 74 КК України передбачає негайне звільнення особи від призначеного судом покарання у випадку, якщо новий закон усуває караність (декриміналізує) діяння, за вчинення якого її було засуджено, а ч. З ст. 74 КК України - пом'якшення (зниження) призначеного засудженому покарання, що перевищує санкцію нового закону, до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У вказаних двох випадках звільнення від покарання і зниження покарання провадиться судом за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Відповідно до п. 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України підлягають звільненню від покарання (основного і додаткового) на підставі ч. 2 ст. 74 КК України певні категорії осіб, засуджених за КК 1960 р. за діяння, відповідальність за які не передбачена КК України 2001 р. Згідно з п. 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі п. 1 вказаного розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте.