Конфіскація земельної ділянки: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 Закон України "Про виконавче провадження"]
== Підстави припинення права власності на земельну ділянку ==


== Конфіскація земельної ділянки ==
Відповідно до ст. 140 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ЗКУ], підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.<br>
Згідно із ч. 6 ст. 41 Конституції України, "'''!конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом'''." Ці положення відтворені у ст. 354 ЦКУ.
Таким чином, таким чином одна із підстав позбавлення права власності на земельну ділянку - її конфіскація за рішенням суду.<br>


Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
== Підстави для конфіскації земельної ділянки ==
Відповідно до ч. 1 ст. 59 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ], покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.<br>
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.<br>
Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.
Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2,3 ст. 149 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 ККУ]) та ін.)<br>


Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється лише у випадках, встановлених законом, а згідно ч. 1 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
== Порядок виконання рішення конфіскації земельної ділянки ==
 
Відповідно до ст. 62 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1404-19 ЗУ "Про виконавче провадження"] виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
 
Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.<br>
Відповідно до ст. 140 ЗК України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
 
[[Категорія:Земельне право]]
- добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
 
- смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
 
- відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
 
- звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
 
- відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних
 
потреб;
 
- конфіскація за рішенням суду;
 
- невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у
 
встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
 
Таким чином, перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є вичерпним.[[Файл:Конфіскація земельної ділянки.jpg|міні]]
'''Випадки, обсяги та порядок конфіскації майна регулюються Кримінальним кодексом України'''
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ККУ, " п''окарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого''. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються". Згідно із ч. 2 цієї статті, в конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу."
 
(Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.)
 
Як конфіскацію можна розглядати також стягнення в дохід держави одержаної стороною (належної стороні) за господарським зобов'язанням земельної ділянки, якщо таке зобов'язання "визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства" за рішенням суду (ч. 1 ст. 208 ПСУ). Водночас, можливість застосування даної норми ГКУ щодо угод про відчуження земельних ділянок ставиться під сумнів положеннями ч. 1 ст. 4 кодексу, які виключають земельні відносини з предмету регулювання кодексу.
 
Положення про конфіскацію містяться в деяких інших законодавчих актах (наприклад, КУпАП), проте передбачена цими актами конфіскація навряд чи може бути застосована щодо земельних ділянок. Щоправда, О. В. Єлісєєва вказує, що теоретична можливість такого застосування існує при вчиненні правопорушень, передбачених ст. 181 КУпАП "Азартні ігри, ворожіння у громадських місцях", коли земельна ділянка може бути конфіскована, якщо вона є ставкою у грі.
 
'''<u>Відповідно до статті 148 Земельного кодексу України: земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.</u>'''
 
'''''Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" суди, вирішуючи питання про припинення права користування земельною ділянкою, повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише за умов та в порядку, який визначений ст.ст.140-149 Земельного Кодексу України, тобто питання про примусове припинення права земельною ділянкою вирішується тільки в судовому порядку шляхом подачі цивільного позову'''''.
 
Згідно ст.152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування судом.

Версія за 09:32, 3 квітня 2020

Нормативна база

Підстави припинення права власності на земельну ділянку

Відповідно до ст. 140 ЗКУ, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку, смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, відчуження земельної ділянки за рішенням власника, звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора, відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, конфіскація за рішенням суду, невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Таким чином, таким чином одна із підстав позбавлення права власності на земельну ділянку - її конфіскація за рішенням суду.

Підстави для конфіскації земельної ділянки

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ККУ, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України. Зокрема, конфіскація майна передбачена за вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 ККУ), торгівлю людьми або іншу незаконну угоду з людьми при обтяжуючих обставинах (ч. 2,3 ст. 149 ККУ), крадіжку, вчинену в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 185 ККУ) та ін.)

Порядок виконання рішення конфіскації земельної ділянки

Відповідно до ст. 62 ЗУ "Про виконавче провадження" виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Конфіскація_земельної_ділянки&oldid=18646