Недоліки правового закріплення вимог до заповіту неповнолітнього

Нормативно-правова база

1. Цивільний кодекс України.
2. Закон України «Про нотаріат».
3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Поняття та загальні вимоги до форми заповіту

Відповідно до ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
При цьому спосіб, у який таке розпорядження може бути здійснено, а також форма викладення цього розпорядження чітко визначені законом.
За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином, а відтак має відповідати усім вимогам, передбаченим гл. 16 Цивільний кодекс України.
Особливістю заповіту є те, що цей правочин складається на випадок смерті, правові наслідки за яким для зазначених у ньому спадкоємців настають лише після смерті заповідача.

Загальні вимоги до форми заповіту:

1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
   Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 Цивільний кодекс України.
4. Заповіти, посвідчені іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 Цивільний кодекс України, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.3 гл. 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України текст заповіту має містити інформацію про дату та місце народження заповідача (задля більш повної ідентифікації заповідача та унеможливлення спорів щодо особи спадкодавця при оформленні спадщини). При цьому, враховуючи нотаріальну практику, під місцем народження зазвичай розуміється відповідний населений пункт. У разі якщо заповідач народився за межами України, у заповіті зазначається країна.

Хто може бути заповідачем?

Відповідно до ст. 1234 Цивільний кодекс України право на заповіт має лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Отже, законодавець:

• обмежує коло заповідачів лише фізичними особами;
• пов’язує можливість здійснення розпорядження на випадок смерті з набуттям фізичною особою повної цивільної діє¬здатності;
• не встановлює обов’язкової умови досягнення заповідачем повноліття.
  

З огляду на викладене слід нагадати, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (тобто повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. При цьому в разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття та у разі визнання шлюбу недійсним з підстав, не пов’язаних з протиправною поведінкою неповнолітньої особи, набута нею повна цивільна дієздатність зберігається (ст. 34 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ст. 35 Цивільний кодекс України повна цивільна дієздатність може надаватися:

• фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;
• неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини;
• фізичній особі, яка досягла 16 років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.
  

Згідно зі ст. 35 Цивільний кодекс України надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.
Як і у випадку реєстрації шлюбу фізичною особою, яка не досягла повноліття, у разі припинення трудового договору, припинення фізичною особою підприємницької діяльності надана їй повна цивільна дієздатність зберігається.
З іншого боку, не мають права на заповіт фізичні особи, які хоч і є повнолітніми, але визнані у встановленому порядку недієздатними чи такими, цивільна дієздатність яких обмежена.

У якому порядку нотаріус визначає обсяг цивільної дієздатності заповідача?
Визначення обсягу цивільної дієздатності заповідача здійснюється нотаріусом з дотриманням вимог ст. 44 Закону України «Про нотаріат» і проводиться за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими ст. 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю внаслідок війни чи учасника Великої Вітчизняної війни; посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.
У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. При цьому законодавець не зобов’язує нотаріуса завжди вимагати подання згаданої довідки, а пропонує ставити питання про її надання у разі виникнення такої потреби. Зазвичай така потреба може виникнути після розмови із потенційним заповідачем, у ході якої нотаріус не зміг встановити, наприклад, адекватність реакцій на свої запитання тощо.
За загальним правилом у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася до нотаріуса з метою складання та посвідчення її заповіту, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою.
При цьому за змістом ст. 44 Закону України «Про нотаріат» надання довідки про те, що особа не страждає на психічний розлад, є правом нотаріуса, а звернення до органу опіки та піклування у разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, є його обов’язком.

За якими документами може бути визначено обсяг цивільної дієздатності заповідача, який не досяг повноліття?
У разі посвідчення заповіту від імені особи, що не досягла повноліття, нотаріусу мають бути подані документи, якими підтверджується набуття фізичною особою – заповідачем чи надання фізичній особі – заповідачеві повної цивільної дієздатності. Зокрема, такими документами можуть бути:

• свідоцтво про реєстрацію шлюбу особи, яка не досягла повноліття;
• рішення органу опіки та піклування про надання повної цивільної дієздатності особі, котра працює за трудовим договором;
• рішення суду про надання повної цивільної дієздатності особі, яка працює за трудовим договором, у разі відсутності письмової згоди батьків (усиновлювачів, піклувальників), необхідної для прийняття відповідного рішення органом опіки та піклування;
• виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, якою підтверджується факт реєстрації особи як підприємця;
• свідоцтво про народження дитини, батьками (одним із батьків) якої є неповнолітній (неповнолітня).

Посвідчення заповіту

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 Цивільний кодекс України).
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 Цивільний кодекс України).
Відповідно до ст. 1252 Цивільний кодекс України заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.
Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.
Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу.
Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.
Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Заповіти осіб, зазначених у ст. 2152 Цивільний кодекс України, посвідчуються при свідках.
На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 Цивільний кодекс України, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою.
Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:

1. нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2. спадкоємці за заповітом;
3. члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4. особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
   

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.