Плата за землю (земельний податок)

Нормативно-правова база

• Податковий Кодекс України
• Земельний Кодекс України
• Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"
• Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
• Лист ДФС України від 19.01.2016 №1656/7/99-99-17-04-02-16 "Про зміни до Податкового кодексу України та індексацію нормативної грошової оцінки земель"

Земельний податок та плата за землю

Земельний податок є однією із форм плати за землю ( п.п. 14.1.147 Податкового кодексу України). В свою чергу, плата за землю — це одна із складових податку на майно ( п.п. 265.1.3 Податкового кодексу України). Із цього робимо висновок, що наразі земельний податок є місцевим ( п.п. 10.1.1 Податкового кодексу України), а не загальнодержавним (як це було до 2015 року, до набуття чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).

Платники податку на землю

Платниками податку на землю є (п.п. 14.1.72 Податкового кодексу України, п. 269.1 Податкового кодексу України):

• власники земельних ділянок;
• власники земельних часток (паїв);
• землекористувачі.

Для юридичної особи не оформлення права власності на землю є порушенням, відповідальність за яке встановлено ст. 144 ЗКУ.

Об’єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є ( п. 270.1 Подактового кодексу України):

• земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;
• земельні частки (паї), які перебувають у власності.

База оподаткування та ставки земельного податку

Базою для розрахунку податку на землю є:

• нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;
• площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку ПРОВЕДЕНО (п.п.271.1.1 Податкового кодексу України)	Земельні ділянки, для яких нормативну грошову оцінку НЕ ПРОВЕДЕНО (п.п.271.1.2 Податкового кодексу України)
НОРМАТИВНА ГРОШОВА ОЦІНКА земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XІІ Податкового кодексу України (ст. 274 Податкового кодексу України)	ПЛОЩА земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст.277 Податкового кодексу України)
1. не більше 1 відсотка від нормативної грошової оцінки - для сільськогосподарських угідь та земель загального користування; 2. не більше 12 відсотків від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності; 3. не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки - для решти земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено	не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АРК або по області

Порядок індексації нормативної грошової оцінки визначено ст. 289 Податкового кодексу України. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (обрахований згідно з п. 289.2 Податкового кодексу України) станом на 1 січня 2016 року становить 1,433 (див. лист Держслужби статистики від 11.01.2016 р. № 11.1-5/6-16; лист Держгеокадастру від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 і лист ДФСУ від 19.01.2016 р. № 1656/7/99-99-17-04-02-16).

Виняток із цього правила лише один. Індекс споживчих цін за 2015 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів), застосовується із значенням 120 відсотків ( п. 6 підрозд. 6 розд. ХХ Податкового кодексу України). Земельний податок у будь-якому випадку обраховується виходячи з нормативної грошової оцінки. Ціна придбання земельної ділянки, зазначена в тому чи іншому цивільно-правовому договорі на її придбання, тут жодного значення не має.

Органи місцевої влади переглядають нормативну грошову оцінку. Зауважимо: аби таке рішення застосовувати у плановому році, воно має бути офіційно оприлюднене не пізніше 15 липня попереднього року. В іншому випадку нове значення нормативної грошової оцінки буде застосовуватися не у плановому році, а через рік ( п. 271.2 Податкового кодексу України). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру ( п. 286.1 Податкового кодексу України).

Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

Не всі земельні ділянки, які перебувають у власності чи у постійному користуванні, оподатковуються земельним податком. Згідно зі ст. 283 Податкового кодексу України встановлено перелік земельних ділянок, які у будь-якому разі не оподатковуються земельним податком, так би мовити, «випадають» з об’єкта оподаткування цим податком. До таких земельних ділянок належать:

• сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
• землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
• земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур;
• землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування — землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг;
• земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень;
• земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв;
• земельні ділянки, на яких розташовані дипломатичні представництва, які відповідно до міжнародних договорів (угод), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, користуються приміщеннями та прилеглими до них земельними ділянками на безоплатній основі;
• земельні ділянки, надані для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення діяльності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб

Від сплати податку на землю звільняються такі категорії фізичних осіб (ст. 281 Податкового кодексу України):

• інваліди першої і другої груп;
• фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
• пенсіонери (за віком);
• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які передали ці ділянки та паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи

Пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб

Від сплати податку на землю звільняються такі категорії юридичних осіб (ст. 282 Податкового кодексу України):

• санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
• громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів (кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % середньооблікової чисельності, а їх фонд оплати праці — не менше 25 % загальних витрат на оплату праці);
• бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
• дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форми власності, заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів

При цьому слід мати на увазі, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для зазначених вище категорій фізичних осіб, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм.

Зверніть увагу! Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Певні додаткові пільги зі сплати земельного податку можуть встановлюватися місцевими органами влади. Причому якщо таку пільгу встановлено місцевими органами влади посеред року, то застосовувати її «пільговики» мають право не раніше місяця, наступного за місяцем відповідного рішення. Тобто за правилом п. 284.2 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 281.2 Податкового кодексу України фізичні особи, які належать до перелічених категорій платників, можуть отримати пільгу зі сплати земельного податку лише в межах встановленого ліміту площі земельної ділянки.

Податковий період для земельного податку

Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік — з 1 січня по 31 грудня включно.

Для новостворених підприємств, а також для осіб, що набувають право власності та/або користування на нові земельні ділянки, звітний період може бути менше 12 місяців ( ст. 285 Податкового кодексу України).

«Річний» варіант. Платники (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки декларацію на поточний рік. У декларації річна сума земельного податку розбивається рівними частинами за місяцями. Якщо платник подав таку декларацію, то він може не подавати щомісячні декларації ( п. 286.2 Податкового кодексу України). Що стосується фізичних осіб, то їм суму податку нараховує контролюючий орган. Він зазначає цю суму в спеціальному податковому повідомленні-рішенні, яке надсилає платнику до 1 липня поточного року ( п. 286.5 Податкового кодексу України). Безпосередньо податок фізичні особи сплачують протягом 60 днів із дня, коли їм вручили податкове повідомлення-рішення ( п. 287.5 Податкового кодексу України).

«Місячний» варіант. У цьому випадку декларацію платники подають протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Відповідно, річна «земельна» декларація у цьому випадку не подається ( п. 286.3 Податкового кодексу України).

Строки сплати податку

«Річний» варіант. Якщо платник звітував за річною декларацією, земельний податок він сплачує щомісячно рівними частинами. Строк — 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( п. 287.3 Подактового кодексу України).

«Місячний» варіант. Якщо платник звітував за місячною декларацією, земельний податок також сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( п. 287.4 Податкового кодексу України).