Відновлення втраченого правовстановлюючого документу: відмінності між версіями
(Створена сторінка: == Нормативна база == <div align="justify"> - [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України від 16...) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
</div> | </div> | ||
== Узагальнення судової практики == | == Узагальнення судової практики == | ||
[[Категорія: Цивільне право ]] | [[Категорія: Цивільне право ]] |
Версія за 08:34, 9 листопада 2018
Нормативна база
- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV
- Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV
- Постанова «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25.12.2015 № 1127
- Закон України «Про нотаріат» 02.09.1993 № 3425-XII
- Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII
Видача дублікатів втрачених, зіпсованих або пошкоджених документів
Документом, відповідно до статті 1 Закону України “Про інформацію” є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі і просторі.
Чіткого визначення терміну “дублікат” в чинному законодавстві не існує, але з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як оригінал. Тобто, дублікат документа містить ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.
Нерідко бувають випадки, коли оригінал документа загублено або зіпсовано чи пошкоджено. Тоді необхідно отримати дублікат документа.
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа, лише суб'єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат.
Статтею 53 Закону України “Про нотаріат” встановлено, що у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, видається дублікат втраченого документа. Видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, дублікат втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету за місцем його зберігання.
Отже зрозуміло, що дублікат нотаріально посвідченого документа видається нотаріусом чи секретарем сільської ради, що вчинив певну нотаріальну дію.
Але є багато випадків втрати чи пошкодження, зокрема, правовстановлюючих документів на нерухоме майно, виданих іншими уповноваженими на це органами, наприклад, органами місцевого самоврядування до 01.01.2013 року. Як же діяти в таких випадках?
Як відомо, із запровадженням з 01 січня 2013 року в Україні системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав проводиться, зокрема органами державної реєстрації прав — структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції України.
Згідно з підпунктом 66 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державний реєстратор прав на нерухоме майно у випадках, встановлених Законом, видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, у випадку втрати, пошкодження або зіпсування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою адміністрацією, державного акту на право власності на земельну ділянку, за видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа, необхідно звертатись саме до державного реєстратора.
Згідно пункту 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об’єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подаються:
1) копія примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
2) оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження або місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцезнаходженням нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).
Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав в інформаційних системах, державна реєстрація прав в яких здійснювалася до 1 січня 2013 р., або на паперових носіях інформації, ведення яких здійснювалося підприємствами бюро технічної інвентаризації.
За результатом розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав (реєстраційної служби відповідного управління юстиції) проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого або зіпсованого документа.
Відновлення правовстановлюючого документу через суд
Бувають випадки, коли оформити дублікати загублених правовстановлюючих документів не представляється можливим у силу різних причин. У такому випадку варіантом розв'язання проблеми служить подача до суду позовної заяви про визнання права власності на об'єкт нерухомості або про встановлення юридичного факту. Рішення суду при цьому стає правовстановлюючим документом.
Так, згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зі змісту ст. 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У даному напрямку власнику потрібно зробити наступні кроки:
1. Опублікувати у пресі оголошення про втрату оригіналу правовстановлюючого документу.
2. Звернутися до органів внутрішніх справ із заявою про втрату правовстановлюючого документу. В цьому випадку документи міліції по справі про втрату заявником правовстановлюючого документу слугуватимуть підтвердженням самого факту втрати.
3. Отримати письмову відповідь від державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про неможливість провести реєстраційні дії щодо майна за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на нього.
Питання, кого ж ставити відповідачами по таких справах, завжди було дискусійним. Раніше судова практика свідчила, що відповідачами по справах про визнання права власності ставали бюро технічної інвентаризації (БТІ), які відмовляли заявникам у реєстрації права власності, видачі витягу з реєстру тощо без пред’явлення останніми правовстановлюючих документів.
Зараз, у зв’язку з передачею реєстраційних функцій БТІ органам Державної реєстраційної служби України, відповідачами у справах про відновлення права власності через суд уже стають відділи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.