Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Нормативна база

Конституція України
Цивільний кодекс України
Закон України "Про дорожній рух"
Закон України "Про страхування"
ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306
Постанова №4 ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року
Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI
Цивільно процесуальний кодекс України

Джерело підвищеної небезпеки (поняття та характеристика)

У Цивільному Кодексі України дано законодавче визначення поняття "джерело підвищеної небезпеки". Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Тобто джерело підвищеної небезпеки це діяльність людини пов’язана з взаємодією з певними матеріальними благами (предметами) - це, насамперед технічні та технологічні об'єкти, експлуатація яких людиною пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення і які, в силу своїх особливих якостей (а саме: наявність шкідливих властивостей, та неможливість повного контролю з боку людини в момент вияву шкідливих властивостей та заподіяння шкоди), створюють підвищену можливість заподіяння шкоди здоров’ю, життю чи майну оточуючим (об'єкти транспорту, машини, механізми, промислове та будівельне обладнання, хімічні та інші технології, електроенергетичні, ядерні установки, вибухові речовини тощо).

За характером та механізмом прояву шкідливих властивостей предмети підвищеної небезпеки прийнято поділяти на:

1. механічні (автомашини, рухомий склад залізниць, річкові і морські судна, виробничо-механічне обладнання підприємств),
2. теплові (обладнання гарячих цехів, паросилові установки з підвищеним тиском тощо);
3. електричне (обладнання та інші агрегати енергосистеми, що знаходяться під високою напругою 380 вольт і вище);
4. хімічні, отруйні, вибухові і вогненебезпечні речовини (бензин, бензол, газ, ефір, отрути);
5. радіоактивні;
6. біологічні (дикі тварини, бійцівські, службові собаки тощо).
   

Ознаки джерела підвищеної небезпеки:

1. джерелом підвищеної небезпеки визнається певна діяльність, що здійснюється в процесі експлуатації конкретного об´єкта;
2. здійснення діяльності пов´язане з використанням, зберіганням або утриманням деяких засобів, речовин, тварин тощо;
3. діяльність створює реальну підвищену небезпеку заподіяння шкоди особі, яка цю діяльність здійснює, та іншим особам;
4. непідконтрольність процесу даної діяльності суб´єкту, який її здійснює.
   

Особи, які зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Також, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), але також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
Завдану шкоду можливо відшкодувати як в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), також відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. При цьому враховується:

• час заподіяння шкоди (чи була заподіяна шкода під час виконання трудових обов’язків, чи в вільний від роботи час);
• правомірність експлуатації (було довірене предмет підвищеної небезпеки працівникові у процесі виконання ним трудових обов'язків або він самовільно неправомірно використовував його у особистих цілях).
  

Судові справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. При цьому позов юридичної особи (фізичної особи – підприємця) до юридичної особи (фізичної особи – підприємця) із залученням фізичної особи – водія як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Такий спір підлягає розгляду в господарському суді. Особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку.

Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Часто трапляються випадки, коли об´єкт, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, вибуває із володіння власника проти його волі. У такому випадку питання про суб´єкта відповідальності вирішується залежно від причин (правомірних та неправомірних) вибуття такого об´єкта.

Особою, відповідальною за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, також визнається особа, яка самочинно і незаконно (протиправно і винно) заволоділа джерелом підвищеної небезпеки.

Позови, що виникають із відносин відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, пред’являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому судом враховувється право позивача на пред’явлення позову про відшкодування шкоди також за його зареєстрованим місцем проживання чи перебування, або за місцем завдання шкоди, чи виконання договору у разі виникнення спору із договору страхування.
За вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред’явлена безпосередньо до винної особи.

Умови настання відповідальності

Шкода, заподіяна фізичним або юридичним особам джерелом підвищеної небезпеки, має бути відшкодована організацією чи громадянином, діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення, якщо останні не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Майнова відповідальність (в тому числі і моральна) за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, повинна наставати як при цілеспрямованому його використанні, так і при мимовільному прояві його шкідливих властивостей (наприклад, у разі заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Звільнення від відповідальності

Підстави звільнення особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки підвищеної небезпеки від обов'язку відшкодування:

• непереборна сила (непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія);
• умисел потерпілого.
  

Шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоду завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого; Груба необережність потерпілого та матеріальне становище фізичної особи — володільця джерела підвищеної небезпеки є підставами для зменшення розміру відшкодування. За наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки, який завдав шкоду, груба необережність потерпілого не може бути підставою для зменшення розміру відшкодуванні шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1. шкода, завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою;
2. за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується;
3. за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
   

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоду, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

=== звернення до суду про стягнення моральної та матеріальної шкоди ===

Згідно п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Нормами ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв’язку із ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з пошкодженням її майна, відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

При зверненні до суду із позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі за подачу

• позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
  
• позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно ст. 28 Цивільно процесуального кодексу України позови про стягнення шкоди можуть бути подані як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача у окремик випадках, а саме:
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.