Виконання рішень в кримінальному процесі

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс України

Загальні положення, що виконання рішень в кримінальному процесі

У Конституції України зазначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов’язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Також, у Конституції вказано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).

Умовно стадію виконання рішень можна поділити на три етапи:

• набрання рішенням законної сили;
• звернення судового рішення до виконання вироку.
• вирішення питань, які виникають після .

Набрання рішенням законної сили

Першим етапом у процесі виконання рішення суду є етап набрання рішенням законної сили. Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді (якщо інше прямо не передбачено в Кримінальному процесуальному кодексі) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру – протягом тридцяти днів з дня їх проголошення; на інші ухвали суду першої інстанції – протягом семи днів з дня її оголошення; на ухвалу слідчого судді – протягом п’яти днів з дня її оголошення (ст.ст. 395, 532.КПК України).  Проте, до набрання вироком суду законної сили він в усіх випадках виконується негайно в частині звільнення підсудного з-під варти у разі: а) виправдання; б) звільнення від відбування покарання; в) засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; г) ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання (ч. 1 ст. 377 КПК). Момент набрання судовим рішенням законної сили залежить від того, чи реалізують учасники кримінального провадження права на подання апеляційної або касаційної скарг. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення. Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення (ст.532 КПК).

Звернення судового рішення до виконання та відстрочка виконання вироку

Після набрання судовим рішенням законної сили, таке рішення звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили (ст. 535 КПК). Також, в законодавстві є передбачений перелік випадків, коли можливо відстрочити виконання вироку, а саме у разі: - тяжкої хвороби засудженого, яка перешкоджає відбуванню покарання, - до його видужання; - вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким; - якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім’ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім’ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили. Проте, в законодавстві встановлені винятки, коли така відстрочка застосовуватися не може, зокрема відстрочка виконання вироку не допускається щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини незалежно від строку покарання (ст. 536 КПК).

Питання, які можуть вирішуватися, при зверненні вироку до виконання.

На наступному етапі процесу виконання рішення можуть вирішуватися наступні питання, які можуть суттєво вплинути на строк відбуття покарання. У процесі виконання вироку можуть вирішуватися такі питання:

• про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;
• про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким;
• про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
• про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;
• про звільнення від покарання за хворобою;
• про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;
• про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;
• про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;
• про заміну покарання;
• про застосування покарання за наявності кількох вироків;
• про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв’язку з розглядом справи в суді;
• про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках: Особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
• про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань;
• про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери);
• про зміну обов’язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням;
• інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (ст.537 КПК).

Порядок вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку

Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, подається: - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; про звільнення від покарання за хворобою; про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення, крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні. - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України) 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 КПК України; - до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 Кримінального процесуального Кодексу, з урахуванням положень розділу VIII Кримінального процесуального Кодексу України.

Клопотання (подання) про застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) та про примусове годування засудженого розглядаються протягом 24 годин з моменту надходження відповідного клопотання (подання) до суду суддею одноособово. У судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов’язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття. За наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання. У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через шість місяців. У разі набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо зняття судимості розгляд повторного клопотання з цього ж питання може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову. У разі задоволення клопотання про звільнення від подальшого відбування покарання засудженим, який захворів на психічну хворобу під час відбування покарання, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95  Кримінального кодексу України.

Розгляд справ щодо питань, щодо оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Вирішення питань, які виникають після виконання вироку

Після відбуття покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі особа може звернутися з клопотанням до суду, який ухвалив вирок, про зняття з неї судимості (ст.538 КПК України).