Перегляд вихідного коду сторінки Спільна сумісна власність на земельну ділянку


== Нормативна база ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейний кодекс України] 
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закон України “Про фермерське господарство”]
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Закон України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Постанова Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”]
== Загальні положення ==
Спільна сумісна власність полягає в тому, що її учасники не мають наперед визначених часток. Всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою. 

Частина 1 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачає, що земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Під категорією громадян слід розуміти не лише громадян України, а також громадян інших держав та осіб без громадянства.
== Суб´єкти права власності ==
До осіб, між якими може виникнути спільна сумісна власність на земельну ділянку, віднесено: 
* '''подружжя'''
Відповідно до ч. 3 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договорам або законом. 

В силу ст. 60 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України] майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зокрема, ч. 4 ст. 368 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] передбачає, що у спільній сумісній власності перебуває майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім´ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі ([[Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі|Майно чоловіка та жінки]]).

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ст. 65 Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст. 65 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.
Дружина, чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі ( ст. 67 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ( ч. 1 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

При цьому, договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки (ч. 2 ст. 64 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 61 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text Сімейного кодексу України]). Відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 ч.5 п.1 ст. 57 Сімейного кодексу України] земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Логіка викладеного правила зумовлена тим, що зі змісту спеціальних положень земельного законодавства ([http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ст.ст. 116, 121 та ін. Земельного кодексу України]) однозначно вбачається особистий характер права на приватизацію.

===== '''''Зверніть увагу:''''' =====
''[https://reyestr.court.gov.ua/Review/91037301 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 626/4/17 від 12 серпня 2020 року] - зробив висновок щодо правового режиму земельної ділянки, отриманої внаслідок приватизації. З урахуванням змін до Сімейного кодексу України «тільки в період з '''08 лютого 2011 року до 12 червня 2012''' року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації''', визнавалась спільною сумісною власністю''' подружжя; до '''08 лютого 2011 року''' та після '''12 червня 2012 року''' така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду».'' 
* '''члени фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними'''
Виходячи зі ст. 118 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] та ст. 7 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/973-15 Закону України “Про фермерське господарство”] земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються членам фермерського господарства у їх особисту приватну власність кожній окремій особі. А тому положення про те, що земельні ділянки перебувають у спільній сумісній власності членів фермерського господарства по суті не має застосування.
* '''співвласники жилого будинку'''
Слід звернути увагу, що чинним законодавством, крім можливості виникнення права спільної сумісної власності співвласників жилого будинку, також передбачено можливість виникнення спільної часткової власності. Так, ч. 4 ст. 120 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
* '''співвласників багатоквартирного будинку'''
Статтею 42 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації. У разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Умови здійснення права спільної сумісної власності врегульовано [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/417-19/page Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”].
== Правовий режим ==
Відповідно до частини 3 статті 89 [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2768-14/page Земельного кодексу України] володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Статтею 369 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України] визначено, що володіння та користування здійснюється співвласниками спільно (ч. 1), а розпорядження - за спільною згодою (ч. 2). У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Положення щодо здійснення права спільної сумісної власності подружжя передбачені ст. 63 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page Сімейного кодексу України]. Зокрема: “Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.”

Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом.
== Виділення частки ==
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

При цьому, у разі бажання поділу земельної ділянки з виділенням частки в натурі, повинна бути фактична можливість такого поділу. Досить часто існують ситуації, за яких не можливо розподілити земельну ділянку, що знаходиться у спільній сумісній власності. І насамперед це стосується земельних ділянок, що знаходяться у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Більш детальне регулювання відповідних правовідносин передбачене ст. 370-372 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільного кодексу України], які також виходять із рівності часток у праві спільної сумісної власності.

В той же час, необхідно враховувати, що в силу ч. 2 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України] у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. 

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3, 4 ст. 372 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text Цивільного кодексу України]). 
== Розгляд заяв в судовому порядку ==
Спори пов´язані із земельними відносинами розглядаються в позовному провадженні.

При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"]. Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п.21 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/va007700-04/page#Text Постанови], за якою "якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої".

Згідно із ч.1 ст.114 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При зверненні до суду необхідно сплачувати судовий збір у розмірі, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#Text Законом України “Про судовий збір”], окрім випадків коли особи звільнені від сплати судового збору. Розміри ставок судового збору доступні на сайті [http://court.gov.ua/ Судової влади України].
{| class="wikitable"
|-
|Зручно скористатися автоматичним розрахунком судового збору [http://court.gov.ua/affairs/sudytax/ на сайті «Судова влада»]
|}
[[Категорія:Право власності на землю]]
[[Категорія:Суди]]