Перегляд вихідного коду сторінки Відеоспостереження на робочому місці(Переглядів: 4559)

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text Кодекс законів про працю України]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text Кримінальний кодекс України] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права для українських судів під час розгляду справ]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text Закон України «Про захист персональних даних»]
== Поняття та основні засади відеоспостереження на робочому місці ==
Якщо керівник підприємства зацікавлений в контролі за поведінкою працівника на робочому місці для того, щоб виключити несумлінне виконання службових обов’язків, неправомірне використання майна роботодавця в особистих цілях, йому потрібно отримати письмову згоду працівника на відеозйомку. 

'''Відеозйомка на робочому місті''' – це збирання, зберігання та використання інформації про особисте життя фізичної особи, тобто персональних даних такої особи, що може становити недозволене втручання в особисте життя певної особи. Щоб таке втручання було законним, воно повинно відбуватися за згодою відповідної фізичної особи, тобто конкретного працівника.

Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4263 ст. 32 Конституції України], ніхто не може зазнавати втручання в його особисте й сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Конституціїєю України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1657 п. 1 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України]); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17/conv#n116 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних»)].

Згідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n1683 статті 307 Цивільного кодексу України];

# Фізична особа може бути знята на фото-,  кіно-,  теле-  чи відеоплівку  лише  за  її  згодою.  Згода  особи на знімання її на фото-,  кіно-,  теле- чи відеоплівку  припускається,  якщо  зйомки проводяться відкрито на вулиці,  на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
# Фізична особа,  яка погодилася на знімання  її  на  фото-, кіно-,   теле-   чи   відеоплівку,  може  вимагати  припинення  їх публічного показу в тій  частині,  яка  стосується  її  особистого життя.   Витрати,  пов’язані  з  демонтажем  виставки  чи  запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
# Знімання  фізичної  особи  на  фото-,  кіно-,   теле-   чи відеоплівку,  в  тому  числі  таємне,  без  згоди  особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004/conv#n340 статті 8] проголошує Право на повагу до приватного і сімейного життя:
* Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
* Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
'''Не правильним є твердження роботодавців, що приватне життя співробітника закінчується з того часу коли він приходить на роботу. Адже, згідно з постановою Європейського суду із прав людини від 24 червня 2004 р. кожна людина має свою особисту зону інтересів, що є недоторканною навіть у робочий час.'''
== Відеоспостереження роботодавцем за своїми працівниками ==
'''Відеоспостереження працівників на робочому місці можливе лише за письмовою згодою особи на його проведення це є пріоритетним варіантом, адже чинний Кодекс законів про працю України зобов’язує роботодавця проінформувати працівника «під розписку» про умови праці (ч. 1 ст. 29 КЗпП [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n175:~:text=%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F%2029.,%D0%BF%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%20%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C.]), до яких цілком можна віднести відеозйомку працівника на робочому місті.'''
'''А також такі умови праці повинні відображатись у правилах внутрішнього трудового розпорядку. '''В іншому випадку воно є незаконним'''.'''

'''Що потрібно зробити роботодавцю для того, щоб встановити відеонагляд:'''
* прийняти наказ про організацію відеоспостереження. З таким наказом потрібно ознайомити всіх працівників, таким чином поінформувати про відеоспостереження;
* включити пункт у Правила внутрішнього трудового розпорядку про функціонування системи відеоспостереження;
* у приміщенні, у якому проводиться відеоспостереження, повинні бути попереджуючі таблички на видному місці;
* працівники, що обслуговують систему відеоспостереження, в обов’язковому порядку повинні бути ознайомленні з розробленим роботодавцем Положенням про захист персональних даних, щоб уникнути розголошення персональної інформації про співробітників.
Якщо роботодавець знехтував правилами, встановлені системи відеоспостереження, результати її роботи можуть вважатися незаконними й можуть оскаржуватися робітниками в суді.

'''Приховане відеоспостереження можуть проводити тільки правоохоронні органи, з дозволу суду. Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.'''

Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відео спостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним регламентується в Кримінальному кодексі України

Згідно із законодавством України, за використання негласних технічних засобів інформації існує кримінальна відповідальність.  Незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років. Зазначені дії вчинені організованою групою або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, – караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років” ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/conv#n2480 стаття 359 Кримінального кодексу України] ).

Отже, відеоспостереження на робочому місці повинно проводитися відкрито про що працівники мають бути належним чином повідомлені.

== Судова практика ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12#Text Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 р. №2-рп/2012], де досліджувалися питання про те, що слід розуміти під інформацією про особисте життя, а також чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте життя, особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.

Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, відповідно до положень статті 17 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15#Text Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»], є джерелом права для українських судів під час розгляду справ.

[https://reyestr.court.gov.ua/Review/80200077 Рішення Приморського районного суду м.Маріуполя у справі №266/7343/18], Позивач – машиніст тепловозу в цеху експлуатації управління залізничного транспорту – звернувся з позовом до роботодавця (металургійного комбінату), де просив суд визнати дії щодо встановлення відеокамер на робочому місці  без його згоди незаконними та стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди, яку позивач оцінив у 120 000 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що "встановлене відео- та аудіо- фіксування викликало в нього моральне напруження, та почуття психологічного дискомфорту".

'''Суд частково задовольнив''' позовні вимоги, визнавши незаконними дії роботодавця щодо встановлення на робочому місці відеокамер та мікрофонів для проведення відео- та аудіофіксації робочого місця, а також визначивши розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20 000 грн. 

'''Апеляційну скаргу'''  [https://reyestr.court.gov.ua/Review/81320956] Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» задовольнити. Рішення Приморського  районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 березня 2019 року скасувати. з огляду на те, що позивачеві вже було відомо про встановлення  засобів контролю робочого процесу, як відео зйомка, внаслідок неповного з’ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

'''У справі «Лопез Рібальда та інші проти Іспанії» (Lуpez Ribalda and Others v. Spain)''' Заявники працювали касирами та продавцями-консультантами в супермаркеті. Щоб розслідувати ймовірну крадіжку товарів, їхній роботодавець вирішив встановити камери відеоспостереження. Деякі камери, встановлені для запису входів і виходів з магазину, знаходилися на видних місцях, тоді як інші, спрямовані на касову зону і касирів, були приховані. Національне законодавство містить адекватну та чітку правову базу, яка вимагає від особи, відповідальної за систему відеоспостереження (навіть у громадських місцях), попередньо повідомити про це тих, хто перебуває в зоні дії системи. Однак, заявник був поінформований лише про видимі камери, але не про приховані. Відеоспостереження тривало протягом 10 днів, але було припинено, коли на відеозаписах було зафіксовано, що заявники крадуть товари. Заявники були звільнені на підставі відеозапису. Велика палата постановила, що порушення статті 8 Конвенції не було.

== Висновок ==
Встановлення відеокамер на робочому місці повинно мати законну підставу та обґрунтовану мету. Відеозйомка повинна проводитися відкрито, а працівники мають бути належним чином повідомлені про те, що відбувається відеоспостереження. Варто звернути особливу увагу – робоче місце не знаходиться осторонь від особистого життя людини!

Також не можна залишити поза увагою, шо роботодавці користуючись ситуацією на ринку праці, нерідко використовують засоби відеоспостереження виключно аби домогтися більшої інтенсивності праці від працівників, але не забезпечують умови праці, необхідні для виконання роботи, зокрема вимоги з охорони праці, шо підтверджується матеріалами розслідування нещасних випадків на виробництві.

Відеоспостереження на робочому місці  може мати позитивні наслідки, якщо воно здійснюватиметься за взаємної згоди сторін трудового договору в цілях удосконалення трудових процесів, підвищення продуктивності праці, забезпечення контролю за дотриманням норм з охорони праці та ін.   Важливим є врегулювання питання на законодавчому рівні, в тому числі включення норм, покликаних захистити працівника, зокрема встановлення обов’язку роботодавця надавати дані з камер відеоспостереження у разі нещасного випадку, у разі оскарження працівником факту неукладення трудового договору після допуску до виконання роботи, у разі скарги щодо порушення роботодавцем норм з охорони праці, на підтвердження факту виконання надурочних робіт для вирішення спору про їх оплату.
[[Категорія:Трудове право]]
[[Категорія:Суди]]