Перегляд вихідного коду сторінки Водоохоронні зони

== Нормативна база ==
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-вр#Text Водний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельний кодекс України] 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text Постанова Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них"]

== Поняття водоохоронної зони ==
Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text до статті 87 Водного кодексу України]  '''водоохоронна зона''' є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Згідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-п#Text Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486], до складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

{Стаття 87 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5456-VI від 16.10.2012 , № 1423-IX від 28.04.2021 }

Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, крім випадків, встановлених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”], та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#Text Земельним кодексом України], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#Text Законами України “Про землеустрій”] і [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text “Про регулювання містобудівної діяльності”], зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.

Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до [https://e.land.gov.ua Державного земельного кадастру] як відомості про обмеження у використанні земель.

Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:
* рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;
* цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. 
== Внутрішня і зовнішня межа водоохоронної зони ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-п#Text Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486].

Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі.

''Внутрішня межа водоохоронної зони'' збігається з мінімальним рівнем води у водному об'єкті.

''Зовнішня межа водоохоронної зони'', як правило, прив'язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об'єкта лінією:
* затоплення при максимальному повеневому (паводковому) рівні води, що повторюється один раз за десять років;
* берегоруйнування, меандрування;
* тимчасового та постійного підтоплення земель;
* ерозійної активності;
* берегових схилів і сильноеродованих земель.
''Зовнішня межа водоохоронної зони'' на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарського призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням:
* зони санітарної охорони джерел питного водопостачання;
* розрахункової зони переробки берегів;
* лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 метрів від урізу меженного рівня води;
* усіх земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 200 метрів від бровки каналів чи дамб.
Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/486-96-%D0%BF#Text].

== Режим регульованої господарської діяльності у водоохоронній зоні ==
Водоохоронна зона – природоохоронна територія регульованої господарської діяльності, що встановлена з метою охорони водних об’єктів, навколоводних рослин і тварин та зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо водойм.

Основні водоохоронні заходи охоплюють: (а) утворення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо. Водоохоронні зони, зокрема, служать для найбільш сприятливого режиму водних об’єктів; (б) обмеження господарської діяльності у прибережних захисних смугах навколо водойм і на островах

Будь-яка водоохоронна зона має свої межі – внутрішню й зовнішню. При цьому перша збігається з мінімальним рівнем води у водному об’єкті. Що ж стосується другої, то вона прив’язується до наявних контурів сільськогосподарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, бровок схилів, балок і ярів і визначається найбільш віддаленою від водного об’єкта лінією.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

3) влаштування літніх таборів для худоби;

4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об’єктів фізичної культури і спорту, які не є об’єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;

6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об’єктів.

== Див. також == 
* [[Відповідальність за порушення екологічного законодавства]]

[[Категорія:Екологічне право]]